| |
|
Василь Лозинський |
спочатку до актуального поновного закриття ЦВК при НАУКМА. У рубриці “Breaking the News” Берлінської бієнале на тему «Українського тіла» артритик Олексій Радинський пише: «Виставка досліджує, наскільки соціальні структури та коди пострадянської доби впливають на презентацію тілесного. Твори мистецтва працюють з такими темами як бідність, соціальна маріґіналізація, безпритульність, сексуальне зловживання, державний утиск та порнографія». Це відбувається звісно на різному рівні рефлексії та рецепції. За цей час відкрито було також феміністичний проект «Жіночий цех».
Поширеним вирішенням протестів є ремонт та прикрашення приміщень академії, дуже часто у стилі «євроремонту».
Моїм питанням про переклад я маю на увазі, наскільки письменник здатен писати іншою мовою і чи чуття мови перекладне?
Твій «DICHTionary» (об’єднує нім. слова «Dichtung» поезія та англ. «Dictionary») слід у новій мові не просто переспівати, це концепт, за яким можна структурувати дві споріднені мови, як наприклад російську та українську. З цією двомовністю de facto маєш в Україні завжди до діла. Окрім того існує асоціативний ряд, який є змістовний і без формального експерименту. Тобто перекладачі на англійську мову – привілейовані. Версії перекладів поетів поряд із перекладами Сузен Берновскі на англійську є, натомість, дещо вільнішими перекладами та розширюють тексти навіть за допомогою власних експериментів або варіюють концепт (схожим прикладом є антологія української поезії «Вперед бойові черепахи» у перекладах німецьких поетів, серед іншого з віршами-колажами Герти Мюллер із кольорових газетних вирізок слів, за початковою ідеєю обмежені місцем на поштовій листівці).
Якими повинні бути на Твою думку стратегії малих альтернативних видавництв? Наприклад правопис із часу «Розстріляного відродження» у літературі сучасного українського видавництва та журналу «Критика» постулюється як політична позиція. Чи можливо, на Твою думку, щоб література ґрунтувалася на перекладах, і що означає переклад по відношенню до оригінальної літератури?
Це все на сьогодні. Нехай ЦВК знову відкриють у Києво-Могилянській академії!
Василь
