Фундація Курта Вольфа

Неприбуткову фундацію ім. Курта Вольфа (Kurt-Wolff-Stiftung, KWS) було засновано у листопаді 2000 року, від 2002 року її офіційний осідок розташований у Будинку Книги в Ляйпциґу. Людина, ім’я якої носить фундація, Курт Вольф (1887-1963) – найвизначніший видавець доби експресіонізму. Він був видавцем Франца Кафки, книжки якого спочатку не продавалися, а світову славу здобули лише через багато років після першого відважної спроби Курта Вольфа. Подібна складається нині ситуація із багатьма малими, незалежними видавництвами в Німеччині: вони знаходять і розвивають юні таланти (найперспективніших із яких перекуповують згодом великі видавництва), здійснюють першопрохідницьку роботу у перекладі невідомих літератур, підтримують регіональні та субкультурні літературні програми. Здебільшого існування незалежних видавництв базується на відмові від прибутків і самовідданості їхніх власників. Але попри все це за останні 30 років у Німеччині розвинулася розмаїте незалежне видавниче середовище. Воно чинить значний вплив на літературне і культурне життя країни. Проте через прискорені процеси концентрації у видавничій справі, книготоргівлі та засобах масової інформації значна частина цих незалежних видавництв перебувають у нестабільній ситуації. На першому плані скрізь видно лише книжки, які приносять безпосередній прибуток – для видавництва, продавців, оптовиків, онлайн-магазинів і книготоргівлі. Фундація Курта Вольфа прагне протистояти цьому. Вона вбачає своє завдання у тому, аби представляти інтереси незалежних німецьких видавництв. Лауреатами премії Курта Вольфа, яку присуджували за видавничу діяльність вже шість разів, стали видавництва «Merve», Берлін (2001), «MaroVerlag», Ауґсбурґ (2002), «Neue Kritik», Франкфурт-на-Майні (2003), «Edition Nautilus», Гамбурґ (2004), «Weidle», Бонн (2005) і «Friedenauer Presse», Берлін (2006).

Запитання до Манфреда Метцнера, представника фундації Курта Вольфа, Ляйпциґ.

У чому полягає ваша функція у фундації Курта Вольфа?

Я – голова фундації, а крім того – виконавчий директор заснованого мною 1978 року видавництва «Das Wunderhorn».

У тому сенсі, як це розуміють у фундації Курта Вольфа, це – видавництва, що не є концернами. Для фундації важливі такі критерії: 1. Видавництва повинні мати літературну /есеїстичну програму і надавати значення оформленню книжок. 2. Вони повинні мати професійну структуру видавничої роботи, приміром, структури збуту.

Цільова група фундації Курта Вольфа – це видавництва з річним оборотом до 5 мільйонів євро, але в незалежному середовищі не рідкість і обороти менші за 100 000 євро. Видавництва з оборотом понад 5 мільйонів євро не потребують більше нашої допомоги.

За останні роки структура видавничого ринку і книготоргівлі значно змінилася. Це помітно для кожного, хто вже довший час має справу з книгарнями. Раніше в нас було багато незалежних книгарень, які мали у своєму асортименті до 30.000, навіть до 50.000 назв, в крамниці або на складі. Нині щораз менше таких книгарень, натомість дедалі більше великих торгових мереж із щораз більшими торговими площами. Але що більшими стають крамниці, то гірше вони презентують розмаїття літературної пропозиції. У таких закладах майже завжди йдеться лише про «ширпотреб». Пропозицій незалежних видавництв ви там практично не знайдете. А продажем цих книжок теж можна було би заробляти гроші.

Фундацію наприкінці 2000 року заснували тодішній міністр культури Міхаель Науманн, Біржове об’єднання і незалежні видавці.

У Німеччині існує Закон про фінансування кінематографу, але немає закону, який би регулював фінансування в літературному процесі. Тут все ще панує велике непорозуміння в оцінці окремих галузей культури.

Ми ж не фінансуємо діяльність видавництв, в нас немає прямої фінансової допомоги. Ми здійснюємо роботу з громадськістю, рекламуючи книжки незалежних видавництв. Ми звертаємо увагу на небезпечні для малих видавництв зміни на книжковому ринку і в громадській думці, а також на чудові видавничі здобутки яких малих видавництв. Адже недаремно ці видавництва часто називають „трюфельними свинями“ чи „шукачами скарбів“.

Звісно, всі вони між собою конкуренти. Але ці видавництва за час свого існування сформували різноманітні програми, власний профіль. Так їх і сприймають у суспільстві. На наших щорічних зустрічах у Ляйпциґу і Франкфурті панує приязна атмосфера, оскільки кожен з нас мусить боротися зі змінами на ринку, і ми всі усвідомлюємо, що сидимо в одному човні. Співпрацюючи, ми можемо досягти більшого.

Жодних. Ми інформуємо, надаємо інформацію, наприклад, донедавна ніде не було повної інформації про підтримку перекладів. Ми звели докупи всю інформацію – яка країна підтримує переклади, за яких умов, куди треба подавати заяви, тощо, і тепер кожен може ознайомитися з цими матеріалами на нашій веб-сторінці. Ми не цураємося і прямої дії. Наприклад, коли Франкфуртський книжковий ярмарок вирішив значно підвищити оплату за оренду стендів, що для багатьох видавництв означало б неможливість презентації у Франкфурті, ми відреагували дуже швидко: підключили Біржове об’єднання, мобілізували пресу, провели переговори з керівництвом ярмарку – і підвищення оплати у попередньо запланованому обсязі було скасоване. А ще ми щороку ведемо переговори з Франкфуртом і Ляйпциґом, прагнучи покращити презентацію незалежних видавництв на ярмарках. 2005 року ми вперше під час ярмарку у Франкфурті організували з видавництвами акцію «Ми танцюємо не в такт», яка мала великий успіх.

Я хотів би навести актуальний приклад: цього року ми видаємо перший каталог книжок, що вийшли у незалежних видавництвах. Він буде готовий до Франкфуртського книжкового ярмарку. З фінансових причин ми можемо включити у нього продукцію лише 40 видавництв. Кожне з них презентує себе на двох сторінках: історію видавництва і свою видавничу програму. Каталог вийде накладом 20.000, а готуємо ми його в кооперації з Інститутом графіки і книжкового мистецтва у Ляйпциґу.

З міжнародним відділом Франкфуртського книжкового ярмарку і Ґете-Інститутом ми працюємо над проектом, мета якого – полегшити участь і презентацію незалежних видавництв на закордонних ярмарках і розширити їхні контакти з відповідним незалежним видавничим середовищем.

Ми дуже вдячні міністрові культури – від нього ми щороку отримуємо з бюджету 31.000 євро для премії Курта Вольфа. У 2005 та 2006 році нам виділено спеціальні фонди обсягом по 28.000 євро на роботу з громадськістю. Ми зацікавлені у надходженні пожертв, які – оскільки ми є некомерційною фундацією – можуть бути списані з податків. На жаль, у нас наразі невеликі пожертви. В галузі літератури з цим важко. Зазвичай, кіно, музика, театр отримують більше пожертв.

Премія Курта Вольфа – це конкретний захід, спрямований на підтримку незалежних видавництв. Існує ще заохочувальна премія, дотована 5.000 євро. Премія Курта Вольфа (26.000 євро ) – одна з найвище дотованих літературних премій у Німеччині. Подавати власні заяви на неї неможливо. У нас є група експертів, знавців видавничого середовища, кожен член цієї групи і члени проводу фундації мають право пропонувати своїх кандидатів, група експертів самостійно приймає рішення про лауреатів.

Не завжди легко підтримувати процес у русі. Всі наші працівники – волонтери, а це коштує дуже багато часу й енергії. Але справа того варта, адже фундація працює дуже добре і громадськість сприймає її надзвичайно позитивно. Ми впроваджуватимемо інші цікаві проекти і боротимемося за культурне розмаїття і культурне надбання – книжку.