Медицини

13 мільйонів жертв щороку – такі інфекційні захворювання як туберкульоз, ВІЛ/СНІД, малярія або грип ще й нині несуть смертельну загрозу. Їхніми збудниками є мікроскопічні організми, передовсім, бактерії й віруси. Виявлення й ідентифікація, а також створення дієвих препаратів чи вакцин проти них – часто доволі важка справа.

Одним із піонерів у цій галузі став німецький лікар й мікробіолог Роберт Кох, якому вперше достеменно вдалося довести, що хвороба зумовлюється бактерією. У 1882 році Кох відкрив збудника туберкульозу, а в 1905 році був нагороджений за це Нобелівською премією в галузі медицини.

Ніхто не міг просвітити людину наскрізь або зробити видимим її скелет, не заподіявши шкоди. Принаймні так було до 8 листопада 1895 року. Цього дня фізик Вільгельм Конрад Рьонтґен випадково відкрив випромінювання нового типу, яке назвав «X-променями“.

Це відкриття мало революційне значення для розвитку медицини: промені, які в німецькій мові пізніше отримали назву «рентгенівських», відкрили абсолютно нові можливості в діагностиці.

У 1901 році Рьонтґен отримав першу Нобелівську премію в галузі фізики. Від патенту він відмовився – його винахід повинен був слугувати благу всього людства.

Чому деякі люди хворіють, а інші - ні? Тут важливу роль відіграє імунна система. Перша лінія оборони тіла складається із білих кров'яних тілець – клітин, що спеціалізуються на захисті організму, розпізнають бактерії і знешкоджують їх. Вони здатні буквально пожирати збудників хвороби, сповиваючи й переварюючи їх. Це – давно відомий факт.

Але імунна система ще й сьогодні може неабияк здивувати: у 2003 році вчені інституту ім. Макса Планка відкрили особливу властивість деяких захисних клітин: вони здатні вивертати свої нутрощі назовні й розкидати їх немов сітку, яка ловить і вбиває бактерії.

Ще й в наш час третина населення землі інфікована збудниками туберкульозу. Жертвами інфекції стають головним чином люди, що мешкають в бідних країнах. Тут епідемії туберкульозу вибухають особливо часто з огляду на послаблений імунітет, погане харчування або інші хвороби. Лікування триває довго і є складним, оскільки багато збудників стійкі до наявних медикаментів.

Штефан Кауфманн і його команда з інституту інфекційної біології імені Макса Планка працюють нині над створенням нової вакцини. Вони заснували свій власний науково-дослідний центр у Південній Африці, де займаються розробкою стратегій подолання ВІЛ/СНІДу й туберкульозу.

Ще з давніх давен для тамування болю і зниження жару люди використовували відвар з вербової кори. Хімік Фелікс Гофманн із фірми Байєр у 1897 році радше випадково відкрив речовину, що спричинює таку ж дію: із саліцилової кислоти й оцту він вперше отримав ацетилсаліцилову кислоту (ASS).

У 1899 році фірма Байєр поставила новий препарат під назвою аспірин на ринок, спочатку у формі порошкоподібної маси, а потім – таблеток. Однак ASS діє не лише проти болю, жару чи запалень: він зріджує кров і тим самим запобігає утворенню тромбів у судинах, а отже й ризику інфарктів та інсультів.

Аспірин став самим відомим препаратом у світі: щороку на світовому ринку продаються мільярди таблеток цього медикаменту.

Шкіра з фабричного конвеєра. Схоже на наукову фантастику, але насправді це не так. На повністю автоматизованій установці, створеній інженерами й біологами товариства ім. Фраунгофера, шкіра виробляється за допомогою техніки: роботи подають невеликі пробні партії шкіри, подрібнюють їх і забезпечують розмноження клітин.

Промисловість використовує цю «штучну шкіру» для випробувань косметичних та хімічних засобів. Тим самим зменшується кількість експериментів на тваринах. Ще одна мета полягає у отриманні тканини, що використовуватиметься у регенеративній медицині: із крихітних шматків шкіри чи хрящів пацієнтів «фабрика з виробництва шкіри» має виготовляти індивідуальні трансплантати, наприклад, для тих, хто постраждав від вогню.