Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

Баугауз як гаряча тема в ювілейному році
"Баугауз належить розуміти, а не славити без критики"

Besucherin im Bauhaus-Museum in Tel-Aviv, Israel.
Відвідувачка музею Баугаус у Тель-Авіві, Ізраїль | Foto (Zuschnitt): © picture-alliance/dpa/Sara Lemel

Арне Вінкельманн, експерт у сфері архітектури з Франкфурту-на-Майні, виступає за посилене дослідження змісту мистецького напряму Баугауз. Інтерв’ю.  

Von Ромі Кьоніґ

Пане Вінкельманн, Ви вивчали архітектуру, досліджуєте Баугауз, проводите семінари і читаєте доповіді, присвячені цьому мистецькому напряму часів Веймарської республіки. Чи потрібні Німеччині всі ці святкові заходи у ювілейний рік, щоб нагадати про Баугауз?

Німеччина, напевне, не потребує такого нагадування: до цієї теми завжди відбувалося багато заходів, проводилося багато досліджень, бібліотеки заповнені матеріалами. Сьогодні вже нікому не треба пояснювати, що таке Баугауз - він відомий. І тим не менше під час своїх семінарів з учнями я помічаю, що тут знову виникає необхідність роз’яснювальної роботи. Вони знають, можливо, лампу Ваґенфельда та будівлі в стилі Баугауз, деякі ще можуть знати крісло Василя. Але вони сприймають сам стиль як простий, нудний і «некрасивий». Тоді я їм пояснюю, що Баугауз ще й до сьогодні не втратив своєї актуальності, навіть якщо йому вже й виповнилося 100 років.      

Architekturhistoriker Arne Winkelmann Історик архітектури Арне Вінкельманн | Foto: © Arne Winkelmann За допомогою яких аргументів Ви це пояснюєте молодим людям?

Часто на прикладі меблів для сидіння. Якщо я розробляю стілець, то мені треба розуміти, що він повинен забезпечувати: якою має бути висота сидіння стільця, яким він має бути завбільшки, під яким кутом має кріпитися спинка? Три параметри, які перекривають базову функцію стільця. Про вигляд чи матеріал стільця йтиметься вже пізніше. Такий підхід, як і раніше, є чинним і  навіть вважається сучасною дизайн-стратегією. Спочатку завжди ставляться питання до проектного завдання, аж поки не приходять до його вихідної точки, замість того, щоб відразу починати з розробки формальної ідеї оформлення.   

Ви викладаєте тему Баугауз і для вчителів мистецтва. Вони ще можуть засвоювати щось нове?

Звичайно, але найцікавішим є те, що багато речей у педагогіці базується на ідеях Баугауз. Елементарне пояснення кольорів та форм, кольорове коло Йоганнеса Іттена (Johannes Itten), дослідження матеріалів, мистецька техніка фроттаж, яка часто використовується на заняттях з мистецтва – все це було створено в Баугаузі. Дуже багато вчителів мистецтва цього не усвідомлюють.    

За всієї захопленості цим напрямом мистецтва, дещо все-таки пішло не так, якщо пригадати архітектуру 60-их та 70-их років. 

Ви говорите про будівництво соціального житла, яке відбувалося в ці десятиліття: великі житлові масиви, багатоповерхові будинки. Дійсно, це було логічне продовження розвитку соціального житлового будівництва 1920-их років, коли прагнули забезпечити людей світлом, повітрям та сонцем, створити міський ландшафт, який би відповідав соціальним, функціональним та гігієнічним вимогам. Це були, в принципі, хороші підходи.
 
Які все-таки потім виявилися невдалими.

Помилкою було те, що при цьому були послаблені міські взаємозв’язки. В таких проектах, як Ґропіусштадт у Берліні, або Нойє Вар у Бремені, був втрачений зв'язок місць проживання й розташування малих та середніх підприємств. Житлові квартали та сусідські відносини, які складалися століттями, були зруйновані, немов за ніч. Заради справедливості слід сказати, що це аж ніяк не може вважатися провиною розробників житлових будинків, скоріше їхніх наступників.    

Але ж вони повністю дискредитували Баугауз.

Не сам Баугауз, а архітектуру сучасності. Ці великі житлові масиви набагато більше спричинилися до руйнації іміджу архітектури. Десятиліттями в міському будівництві на багатоповерхові житлові будинки існувало табу, оскільки вони відразу асоціювалися із соціальними проблемами. І лише зараз це сприйняття поступово починає змінюватися.   

Wassily-Chair im Treppenhaus des Dessauer Bauhaus. Крісла Василя на сходовій клітині Баугауз у Дессау. | Foto: © picture alliance/Bildarchiv Monheim Які найбільші досягнення мав Баугауз?

Три важливі речі: він привніс нову об’єктивовану мову форми, яка керувалася функціональними аспектами. Крім того, Баугауз сформував нову педагогіку: на підготовчих курсах студентів намагалися «обнулити» - вони мали забути все, що до цього часу читали чи знали про мистецтво, дизайн та стиль. Цей пропедевтичний етап та реміснича підготовка відносилися до дуже сильних сторін Баугаузу. Крім того, навчання було відкритим для жінок, для всіх регіонів та всіх національностей. Таким чином Баугауз став плавильнею креативних особистостей з усієї Європи, усього світу. Це ті речі, які, я сподіваюся, не залишаться непоміченими в святковому хайпі ювілейного року.  
     
Але ж актуальний хайп мав би радувати Вас як прихильника Баугауз.

Я дивлюся на це скептично. Уже сьогодні до цієї теми генерується так багато уваги, що, я сподіваюся, це не призведе до перенасичення. Перші семінари та виставки вже тривають і зараз. Як тоді в 2019 році, власне, в рамках самого року Баугауз, ще й надалі нарощувати цю активність? Можу собі уявити, що люди казатимуть: «Баугауз? Я вже не можу про нього чути!»

Тоді дозвольте запитання до Вас як до куратора, оскільки Ви є ще й куратором, навіть якщо й в іншому контексті. Припустимо, що Ви маєте можливість стати куратором програми ювілейного року, або змінювати її. Що б Ви запропонували? На що б Ви хотіли звернути увагу публіки?

Я би хотів, щоб люди розуміли змістовну складову Баугаузу, його підходи та рішення, а не просто бездумно захоплювалися стилем Баугауз як класичним каноном. Мене також цікавлять мотиваційні причини, чому люди зверталися до Баугаузу. Звідки і чому молоді люди приходили в Баугауз, і як вони потім втілювали ці ідеї після навчання?  

Отже, окреслити діаспору Баугауз?

Це було би, як на мене, дуже цікаво. Міжнародна історія впливу Баугауз: що стосується Тель-Авіва, «білого міста», то тут уже дещо відомо, але люди могли би більше дізнатися про Баугауз в Японії чи Китаї, США, Туреччині. Було би також дуже цікаво створити огляд прямих наступників Баугаузу, як, наприклад, Новий Баугауз у Чикаго, або Інститут дизайну в м. Ульм.  

Das Bild „Gelmeroda IX“ des Bauhaus-Meisters Lyonel Feininger zeigt die Kirche in Gelmeroda, eine Dorfkirche im Weimarer Land. На картині майстра Баугауз Ліонела Файнінґера (Lyonel Feininger) «Ґельмерода IX» зображена церква у Ґельмероді, сільська церква в регіоні Веймара. | Foto: © picture alliance/artcolor Ваш прогноз: чи матимемо ми колись знову в мистецтві чи архітектурі течію такої величини як Баугауз?
Архітектура, проектування, мистецтво та дизайн, а також шляхи отримання відповідної освіти у вищих навчальних закладах є, власне, вільними та недогматичними, і відповідно тут не існує потреби в революційному акті, спрямованому на звільнення від академічного догмату. Без схожої далекосяжної зміни політичних епох, яка відбувалася тоді при переході від імперії до демократії 1919 року, я, власне, не можу собі уявити існування схожої за революційним характером школи.
 

Арне Вінкельманн (Arne Winkelmann) – історик архітектури з м. Франкфурт-на-Майні. Архітектор з науковим ступенем, він спочатку навчався у Веймарському Університеті Баугауз і в Кракові. Зараз працює як куратор виставок та публіцист у сфері архітектури, фотографії та мистецтва.