Баугауз у вищій школі
Спадок, що розійшовся світами

Ідеали школи Баугауз не тільки формували дизайн та архітектуру в усьому світі, але й змінювати принципи навчання. В місті народження Баугаузу, в одному з веймарських університетів і до сьогодні навчання здійснюється згідно з принципами засновників Баугаузу. Інші інститути, які сповідували дух Баугаузу, натомість, мали закриватися.

Von Вольфґанґ Мульке

На площі між корпусами Веймарського університету Баугауз в останніх теплих променях осіннього сонця спілкуються студенти. Гаґен Гьоллерінґ саме йде на роботу. Він архітектор, науковий співробітник Інституту методики візуального представлення, займається дослідницькою роботою. У своєму навчанні інститут зберігає випробувану часом традицію Баугауз - ця школа дизайну в 1920-х роках по-новому визначила зміст мистецтва та архітектури. «Як і раніше головна увага приділяється широкому міждисциплінарному погляду на світ і пошуку того, як належно відреагувати на побачене в мистецтві, архітектурі, урбаністиці та медіа», - каже Гьоллерінґ, сам колишній студент Веймарського університету. Випробування часом витримали не самі конкретні теми першого покоління Баугауз, а дух цієї групи. «На передньому плані стоїть робота з актуальними вимогами часу», - каже науковець.    

Звучить як затертий штамп, але його швидко підкріплює конкретний приклад із практики. Єнс Ріхтер з підприємства PolyCare захоплено розповідає про співробітництво з університетом Баугауз: спільно з фахівцями університету тюрінзька компанія розробила свій головний продукт - будинок, що легко збирається з будівельних блоків, виготовлених з пустельного піску. На перший погляд все виглядає як великий конструктор Lego, а інноваційність продукту полягає в тому, що використаний матеріал до цього часу  вважався непридатним для будівництва.

«Завдяки цьому матеріалу ми можемо сприяти швидкій відбудові у зонах стихійного лиха або покращувати ситуацію в бідних районах», - пояснює Ріхтер. Уряд Намібії планує в такий спосіб збудувати 25 000 помешкань для бідних людей. Від технічно-раціонального, естетично-функціонального, недорогого та соціального будинку з пустельного піску були б у захваті і засновники Баугауз на чолі з архітектором Вальтером Ґропіусом.   

ЧОТИРИ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ

Ґропіус, якого навесні 1919 року призначили директором Баугаузу, чітко сформулював принципи навчання: використання виключно базових форм та кольорів, простота в різноманітті, економія простору, матеріалів, часу та коштів. Ці принципи і сьогодні знаходять своє застосування у розробці будь-яких товарів – від смартфонів до офісних будівель.
  Після того, як засновник Баугаузу Вальтер Ґропіус був вимушений емігрувати до США, він відповідав, серед іншого, за будівництво будинку MetLife, колишнього будинку Pan Am на Мангеттені (Нью-Йорк). | Foto: © picture alliance / Arcaid Тому науковець з Вуппертальського університету Райнер Вік приписує Баугаузу спрямовуючу місію.  «Засновники Баугаузу дали важливі імпульси», - каже мистецтвознавець, який інтенсивно досліджує методи навчання Баугаузу. Освітній процес формувалося за чотирма принципами: «починати з нуля»,  відкинути академічний баласт у вирішенні завдання; «learning by doing»,  навчатися у роботі; «trial and error», навчатися через спроби і помилки;  зрештою розвивати свої навички та вміння у конкретних проектах. «Не було поділу на практичне та академічне навчання», - пояснює Вік четвертий принцип. Баугаузу виходив з цілісного уявлення про людину, в якому рівною мірою враховувались когнітивні, афективні та моторні здібності.    

Протягом десятиліть вищі навчальні заклади зверталися до принципів Баугаузу, але не всім вдалось вистояти. Так у 1953 році колишній учень Баугаузу Макс Білл разом із іншими дизайнерами та митцями створив Інститут дизайну в Ульмі, що приваблював студентів з усього світу. Але в 1968 році інститут був змушений закритися через фінансову скруту. У 1970 році його концепції частково перебрав на себе Інститут дизайну в місті Оффенбах-на-Майні.     

СПАДКОЄМЦІ у ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

Потужний успіх Баугаузу, за словами Віка, пов’язується насамперед з його викладачами: «Ґропіус зміг зібрати навколо себе найвідоміших митців свого часу». Коли багато майстрів та художників Баугаузу зазнавали переслідувань нацистами і виїжджали, разом з ними ширились усім світом і принципи навчання Баугаузу, які через еміграцію дістались Швеції, Південної Америки та насамперед США. Ґропіус покинув Баугауз у 1928 році, в 1934 році емігрував до Великобританії,  потім до США. Разом з іншими архітекторами він займався будівництвом хмарочосу MetLife, колишнього Pan Am Building в нью-йоркському Манхеттені. Один із найвидатніших фотографів і типографів Баугаузу, угорець Ласло Могой-Надь, у тому ж році  виїхав з Німеччини до Північної Америки. В 1937 році він заснував школу післядипломної освіти Новий Баугауз, що сьогодні діє як Інститут дизайну при Іллінойському технологічному інституті.    

Колишній майстер Баугаузу біля коледжу Black Mountain: Йозеф Альберс, на фото праворуч. | Foto: © State Archives of North Carolina Raleigh, NC Провідним спадкоємцем веймарської школи у США став колектив митців коледжу Black Mountain. Художник Йозеф Альберс, який покинув Баугауз у 1933 році, почав працювати в коледжі Північної Кароліни. За ним прийшли інші митці, музиканти, науковці. Викладачам коледжу вдалось організувати заняття без приписів: в центр уваги замість фактів поставили методи. В 1940-х школа стала одним з провідних міждисциплінарних закладів, поєднуючи різні напрями мистецтва, економіку та фізику. В інституті викладали майстри Баугауз, зокрема Ґропіус, музиканти, серед яких був і Джон Кейдж, та математики, наприклад Макс Ден. Тут в якості запрошеного доцента працював і Альберт Ейнштейн. У 1957 році школу закрили, бо у часи Холодної війни частину персоналу запідозрили в симпатіях до комунізму, і це призвело до втрати спонсорів.