Німецькі комікси
За крок до жіночої та цифрової епохи

Німецькі комікси користуються успіхом серед критиків та публіки. В тренді перш за все теми новітньої історії, нові оповідні форми та комікси художниць.

Схоже, що 2016 рокові припишуть особливе значення для німецьких коміксів. Оскільки під час вручення важливої премії Макса і Моріца на Міжнародному салоні коміксів у Ерланґені відбулося одночасно декілька надзвичайних речей. Так сталося тому, що три десятиріччя поспіль кандидатами на отримання премій були здебільшого імпортовані коміксові примірники з США та французького мовного середовища. Але у 2016 році більшість номінованих коміксів вперше склали свої, німецькомовні видання. Таким чином характеристику Німеччини як країни, де комікси ще тільки розвиваються, що культивувалась зокрема і всередині цього середовища, можна вважати остаточно пройденою.

Комікс – жіноча справа

Барбара Єлін стала "найкращою німецькомовною художницею коміксів 2016" | Фото (фрагмент): © Internationaler Comic-Salon Erlangen/Erich Malter Ще одна подія виявилась принаймні настільки ж помітною: за майже третиною усіх назв у списку номінацій стояли художниці. Це також рекордний показник, який важко було собі уявити ще декілька років тому. Усі категорії, в яких піднялися національні творці коміксів, за одним виключенням відійшли художницям. Навіть титулом «Найкращий німецькомовний художник коміксів» вже втретє поспіль відзначають жінку. Після відзначення Ізабель Крайц (Isabel Kreitz) та Улі Луст (Ulli Lust) у 2012 та 2014 роках, омріяна німецька премія коміксів у 2016 році відійшла до Барбари Єлін (Barbara Yelin).

На цей раз мюнхенка переконала історією під назвою Irmina про змарновані в часи нацизму шанси. Натхненням для Єлін були події, пережиті її бабусею. При цьому Ірміна не володіє великим геройством, прилаштовується до життя в умовах нацизму, діючи при цьому (жахливо) нормально. "Ірміна" Барбари Єлін - це історія про змарновані шанси в часи нацизму | Ілюстрація (фрагмент) © Barbara Yelin/Reprodukt

Домінування новітньої історії

Ірміна була захоплено зустрінута критикою, ставши бестселлером також і серед читачів. Ця графічна новела виступає як приклад серії нових коміксових видань про події німецької історії 20 століття. Так у Kinderland берлінський художник Mawil зображує своє повсякденне життя дитини у Східній Німеччині.
Художниця коміксів Бірґіт Вайге виростала в Африці | Фото (фрагмент): © Avant-Verlag
Ще більше невідомого з часів НДР можна відкрити для себе у Madgermanes Бірґіт Вайге (Birgit Weyhe). Мадґерманами себе називають робітники з Мозамбіку, яких найняла НДР у 1970-х роках, але після 1990 року вони більше не мали права залишатися у об’єднаній Німеччині. Повернувшись до Африки, багато з тих декількох сотень тисяч людей почувалися обділеними майбутнім та значними сумами затриманих у часи НДР зарплат. Ось така несправедливість, на яку звертає увагу художниця,  що сама виросла в Африці.

Оприлюднення онлайн

Бірґіт Вайне отримала за Madgermanes премію Макса і Моріца 2016 року в категорії «Найкращий німецькомовний комікс». За «кращий коміксовий стріп» була відзначена Катаріна Ґреве (Katharina Greve). Традиційно це була категорія для газетних коміксів. Але у 2016 році журі розширило категорію стріпів публікаціями в інтернеті. Багато з розміщених онлайн творів близькі до класичних коміксових стріпів у змістовому та формальному художньому плані. В інтернеті сюжет коміксів також часто оприлюднюється через короткі епізоди.
Бірґіт Вейге отримала за "Мадгерманів" премію Макса і Моріца 2016 в категорії "Найкращий німецькомовний комікс" | Ілюстрація: © Birgit Weyhe/Avant-Verlag
Саме це робить і Катаріна Ґреве, яка кожного тижня завантажує стріпи, що мов завершені «поверхи» складаються у цілий будинок. Тому її веб-комікс так і називається «Висотка – 102 поверхи життя». Робота через епізоди дозволяє їй з одного боку намітити широкі обриси для своєї розповіді, а з іншого реагувати на гарячі суспільні процеси на кшталт кризи через біженців. У 2017 році Висотка буде завершена – так оголосила Ґреве. 

Попередня презентація в інтернеті

Поширення власних робіт в інтернеті – це можливість саме для невідомих авторів коміксів представити себе. Так заарландський художник Ерік запустив в мережі deae ex machina, в якому містичні елементи стикаються з технічними та суспільними зламами першої половини 20-го століття. Лише після того, як публікація в інтернеті здобула багато уваги, ця укладена за класичною формою серія була надрукована в паперовому журналі і вийшла як ряд альбомів у видавництві. Також такі твори як Сьогодні останній день залишку твого життя Уллі Луст (Ulli Lust) або Fahrradmod Тобі Дамен (Tobi Dahmen), що здобули успіх на книжковому ринку як графічні новели, спочатку публікувались в інтернеті. Для творів такого роду обсягом багато сотень сторінок важко заздалегідь знайти видавництво, а виготовлення затягнеться на роки. Попередня презентація в інтернеті дозволяє під час тривалого виробничого періоду вже отримувати перший резонанс від публіки.

“Fahrradmod” ТОбі Дамена був вперше оприлюднений в інтернеті | Ілюстрація: © Tobi Dahmen/Editora Carlsen Експериментальні оповідальні техніки

Цифровий світ робить можливими нові техніки розповіді. Це переконливо демонструє Wormworld Saga Даніеля Ліске (Daniel Lieske). Цифровий комікс застосовує «нескінченний екран». Замість перемикання сторінок читач тут прокручує зображення, простуючи історією. Union der Helden від Арне Шуленберґ (Arne Schulenberg) – це у свою чергу фото-комікс про супергероїв з Німеччини – присмачений низкою флеш-анімацій. А в Zuhause während der digitalen Revolution впадає в око те, що художник Digirev, справжнє ім’я якого Вольфґанґ Бюкс (Wolfgang Buechs) викладає свої онлайнові стріпи так, щоб вони читалися картинка за картинкою, але при цьому стрілки «Далі» по всіх краях сторінки дозволяють вирватися з лінійного читання і просто попрямувати іншим відгалуженням.

Наскільки довготривалими виявляться ці тенденції, покаже час. Але схоже на те, що незворотнім для німецьких коміксів є розвиток, який все сильніше формується жінками  та цифровим світом. І він приведе до далекосяжних перетворень в німецькому аналоговому коміксовому середовищі, яке все ще є дуже чоловічим. І хоча частка обігу цифрових коміксів затрималась на низьких однозначних процентних показниках, варто відзначити, що майже чверть коміксів, номінованих на премію Макса і Моріца у 2016 році, спочатку були оприлюднені в інтернеті. Саме для німецькомовних коміксів Мережа виявилась дуже вдалим мистецьким полем для експериментів.