Перепрофілювання промислових споруд в Рурі Мистецтво замість вугілля

Колишня шахта Zeche Zollverein влітку 2015 року;
Колишня шахта Zeche Zollverein влітку 2015 року; | © Jochen Tack / Stiftung Zollverein

Понад 200 років цей регіон на заході Німеччини був промисловим центром країни. Сьогодні багато зруйнованих промислових об’єктів використовуються тут як культурні осередки.

Із закриттям у 2018 році „Берґверк Проспер-Ганіель“, останньої шахти Руру, в Німеччині завершиться ера вуглевидобування. Від початку ХІХ століття упродовж майже 200 років Рур, що у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, був не тільки промисловим центром Німеччини, а й одним із найважливіших промислових регіонів світу.   

Тут вироблялася сталь, будувалися машини, виготовлялася зброя, локомотиви, а у сотнях копалень видобувалася речовина, яка, власне, й уможливила індустріалізацію країни –  кам’яне вугілля. У 1956 році в Рурі на підприємствах вугільної промисловості працювали півмільйона людей. У 2019 році після закриття останньої шахти тут залишиться хіба що 300 осіб, залучених до гірничої справи.

ПРОМИСЛОВІ ОБ’ЄКТИ СТАЮТЬ СОЦІОКУЛЬТУРНИМИ осередками

Утім, шахти та інші промислові об’єкти як і раніше мають велике значення для регіону. Байдуже, газометри (великі резервуари для газу), доменні печі для виробництва сталі, баштові копри для вугільних шахт – з кінця 1970-их років чимало промислових споруд, серед них 296 шахт, змінили своє цільове призначення і перетворилися на культурно-мистецькі локації. 

Ще у 1978 році одна із перших промспоруд, шахта Zeche Carl у Ессені, зупинена 1929 року, стала соціокультурним осередком, де громадяни організовували різні культурні та політичні події. Виникнення таких місць у Німеччині 1970-их років пов’язане із тодішнім новим соціальним рухом, що відстоював створення альтернативної культури та виступав проти стилю життя, головними цінностями якого були добробут і заможність. У оновленій шахті Zeche Carl пенсіонери збиралися на вечори танцю, для школярів була створена школа продовженого дня. Крім того, шахта доволі швидко утвердилася як місце проведення рок-концертів.

унікальна промислова культура

  • Сьогодні: ландшафтний парк Дуйсбург-Норд © Horst Neuendorf
    Сьогодні: ландшафтний парк Дуйсбург-Норд

    У квітні 1985 року доменний цех Тіссена в Дуйсбурзі-Майдеріху зупинився. Чотири роки потому було прийнято рішення до відкриття Міжнародної будівельної виставки Емшер Парк облаштувати 200 га промислової площі у природно-ландшафтний парк культури та відпочинку. У колишніх промислових спорудах, як от „турбінна“, приміщення розміром 175 м на 35 м, де раніше стояло обладнання для створення і подачі повітря у доменну піч, сьогодні проходять концерти та інші культурні заходи. Старі копри тепер використовуються як скалодроми, а резервуари для газу як басейни для пірнання.
  • Раніше: металургійний комбінат Rheinische Stahlwerke © Jürgen Dreide
    Раніше: металургійний комбінат Rheinische Stahlwerke

    Перший цех був заснований 1901 року металургійним концерном Rheinische Stahlwerke (який згодом увійшов до групи Thyssen) у містечку Майдеріху на межі району Рурорт міста Дуйсбурга. 84 роки потому виробництво зупинилося. На той час п’ять доменних печей виробляли разом 37 мільйонів тонн чавуну, з якого далі виготовляли сталі та виплавляли різні металеві вироби. На світлині 1991 року видно доменну піч №5, кран і бункер для руди. Вона була зупинена останньою у 1985 році.
  • Сьогодні: Максіміліанський парк (Гамм) © Frank Bruse
    Сьогодні: Максіміліанський парк (Гамм)

    У 1984 році місто Гамм отримало дотацію для проведення садової виставки федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія на закинутій території колишньої шахти Zeche Maximilian. Тоді був закладений парк, що складався із різних ландшафтних зон: ставків, лісу, луків, – тематичних садів і зони відпочинку. Найвідоміший об’єкт парку й водночас символ міста Гамма – „Скляний слон“ – це перебудоване приміщення колишньої вуглемийки шахти з елементами пластичної споруди. Вгорі скляного хобота розміщений оглядовий майданчик, з якого видно увесь парк як на долоні.
  • Раніше: шахта  Zeche Maximilian (Гамм) © Frank Bruse
    Раніше: шахта Zeche Maximilian (Гамм)

    Історія гірничого підприємства почалася 1899 року, коли результати глибинного буріння підтвердили багаті поклади збагаченого вугілля. 1902 року були закладені перші шахти. Попри постійну небезпеку прориву води тут проводилося коксування вугілля. Добування вугілля почалося 1911 року, а вже у 1914 році воно було зупинене після повторного масштабного затоплення шахт. З того часу й до 80-их років ХХ століття територія не використовувалася. На світлині видно вуглемийку у 1980 році, за чотири роки до її перебудови з нагоди відкриття садової виставки.
  • Сьогодні: індустріальна пам'ятка Zeche Zollverein (Ессен) © Jochen Tack
    Сьогодні: індустріальна пам'ятка Zeche Zollverein (Ессен)

    Копер вуглевидобувного комплексу „ Zeche Zollverein – тепер об’єкту Світової культурної спадщини ЮНЕСКО – за останні роки перетворився у справжній символ Руру. У 2010 році місто Ессен як репрезентант усього Рурського регіону був визнаний культурною столицею Європи. З того часу осередком і символом культурного життя вважається саме Zeche Zollverein. Комплекс у 100 га вміщує у собі сьогодні Рурський регіональний музей Ruhr Museum і центр танцю PACT Zollvereіn. Планується, що тут з часом також розмістяться різні підприємства. З 2017 року тут працюватиме акціонерне товариство Ruhrkohle AG, спадкоємець Zeche Zollverein, яке представлятиме залишки вуглевидобувної промисловості Руру.
  • Раніше: вуглевидобувний комплекс Zeche Zollverein (Ессен) © Stiftung Zollverein
    Раніше: вуглевидобувний комплекс Zeche Zollverein (Ессен)

    Вуглевидобувне підприємство було засноване 1847 року. До нього входили шахти, розміщені у різних районах Ессена. У 1851 році підприємство розпочало видобуток кам’яного вугілля. У 20-их роках ХХ століття комплекс був перебудований у тоді сучасному Баугауз-стилі. У 1986 році шахти було закрито. Коксування вугілля, щоправда, ще тривало до 1993 року. На світлині видно шахтарів, які йдуть на свою останню зміну. Видобувна потужність, мабуть, найвідомішого підприємства Рурського регіону складала в останні роки 3,2 тонни вугілля щороку.
  • Сьогодні: індустріальний музей Zeche Zollern (Дортмунд) © LWL-Industriemuseum, Annette Hudemann
    Сьогодні: індустріальний музей Zeche Zollern (Дортмунд)

    Шахта Zeche Zollern вважається однією із найцікавіших в архітектурному плані вуглевидобувних споруд у Рурі. Фронтальна частина нагадує бароковий замок у стилі історизму на зламі ХІХ і ХХ століть. Тепер шахта Zeche Zollern є однією з восьми частин Музею промисловості ландшафтно-регіонального об’єднання Вестфалія-Ліппе. Крім постійної експозиції тут також діє так званий робітничий садок, де відвідувачі можуть побачити, як шахтарі у часи індустріалізації вирощували овочі та тримали дрібних домашніх тварин.
  • Раніше: вуглевидобувний комплекс Zeche Zollern (Дортмунд) © LWL-Industriemuseum
    Раніше: вуглевидобувний комплекс Zeche Zollern (Дортмунд)

    Шахта була збудована у 1898 році як показова гірничо-видобувного підприємства Gelsenkirchener Bergwerks-AG. Архітектура будівлі повинна втілювати економічну міць і новаторство. Утім, на практиці з’ясувалося, що споруда з недоліками: по-перше, замале приміщення, в якому вагонетки не могли розвернутися; по-друге, установки з розподілу і збагачення вугілля містили недоліки. Видобуток вугілля завершився тут у 1955 році. На історичному зображенні 1905 року видно тогочасну шахту Цоллерн.
  • Сьогодні: Зал століття в Бохумі © Jahrhunderthalle
    Сьогодні: Зал століття в Бохумі

    Після перебудови та реконструкції у 2003 році Зал століття став одним із головних майданчиків мистецького Рурської трієнале. Тут також регулярно проходять виставки і концерти. Споруда розміщена у Бохумі на колишній території металургійного підприємства Krupp-Stahl AG, площею 40 га. Тепер це Вестпарк. Уся територія складається ніби із трас, розміщених на різних рівнях і сполучених між собою дорогами, рампами, мостами. Частини павільйону Залу століття, водонапірна башта та градирня вночі підсвічуються різними кольорами.
  • Тоді: Зал століття посеред промислового ареалу (Бохум) © Stadtarchiv - Bochumer Zentrum für Stadtgeschichte
    Раніше: Зал століття посеред промислового ареалу (Бохум)

    На світлині зображено велетенська територія металургійного підприємства Krupp-Stahl AG у Бохумі 1938 року. На задньому плані можна розпізнати будівлю Залу століття разом з водонапірною баштою. Павільйон зведено у 1902 році. Це мав бути виставковий павільйон Бохумського об’єднання на території промислового виставкового центру у Дюссельдорфі. Конструкція павільйону дозволяла його повністю розібрати і перевезти у інше місце, що і трапилося 1903 року – тоді павільйон „переїхав“ на територію підприємства Krupp-Stahl AG.
  • Сьогодні: машинний зал Ґладбек © Bande für Gestaltung und Stiftung Industriedenkmalpflege und Geschichtskultur
    Сьогодні: машинний зал Ґладбек

    Довгий час для машинного цеху шахти Zweckel не знаходилося придатного нового використання. Сусіднє хімічне підприємство з міркувань безпеки звернулося до органів влади з проханням не використовувати приміщення для масових заходів. З 1997 року тут розміщений Фонд охорони промислових пам’яток та історичної пам’яті. Крім того, у приміщенні цеху проводяться різні культурні та мистецькі заходи міста Ґладбек, зокрема, у рамках Рурської трієнале.
  • Then: The Zweckel Coal Mine (Gladbeck) © Archiv Fördergemeinschaft für Bergmannstradition linker Niederrhein e.V.
    Раніше: вуглевидобувний комплекс Zeche Zweckel (Ґладбек)

    Це вуглевидобувне підприємство розпочало свою роботу 1908 року. У 1909 році відбувся монтаж підйомних машин у новозбудованому машинному цеху. 1963 року видобування кам’яного вугілля зупинено. З 1988 року об’єкт перебуває під охороною пам’яток історії та культури. 1995 року зупинено всі шахти, а об’єкт остаточно закрито. На світлині шахта Zeche Zweckel 1942 року.

1989 року Міжнародна будівельна виставка IBA Emscher Park розпочала проект, ініційований федеральною землею Північній Рейн-Вестфалія, що мав на меті створення нової самосвідомості для регіону, постраждалого від наслідків економічного спаду. З одного боку ініціатори проекту хотіли закріпити значущість занепалих споруд гірничої та металургійної промисловості як пам’яток унікальної за своїми розмірами промислової культури. Адже ніде більше у світі вугільна та сталеплавильна промисловість не створила такої щільної промислової забудови, транспортних шляхів і поселень як у Рурі. З іншого боку ця архітектурна спадщина має і надалі відігравати важливу роль у житті регіону. Відтак упродовж десяти років співробітники IBA розробляли концепції нового використання колишніх промислових об’єктів, які були представлені 1999 року.

Найвідоміші приклади нового життя старих промислових споруд – це вуглевидобувний комплекс Zeche Zollverein, павільйон Jahrhunderthalle Bochum і ландшафтний парк Дуйсбург-Норд  (нім.: Landschaftspark Duisburg-Nord).  Комплекс Zeche Zollverein, заснований 1847 року, до 1986 року перебував в експлуатації, а у 2001 році внесений до Списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, не в останню чергу через свою дивовижну архітектуру. У 1932 році відкрилася головна шахта комплексу Zollverein XII, збудована  у простому функціональному стилі нової речевості. Сьогодні тут розміщено багато установ культури, зокрема, Рурський регіональний музей Ruhr Museum і центр танцю  PACT Zollvereіn. У приміщеннях і на подвір’ї колишнього промислового комплексу регулярно проходять концерти, конгреси тощо.

Зал століття у місті Бохумі відомий сьогодні, передусім, як головний майданчик рурської міжнародної мистецької трієналі. Проекти і вистави, які показують тут, підлаштовані під незвичну архітектуру цієї пам’ятки промислової культури. До прикладу, найбільший у Європі газометр Обергаузен (висота – 117,5 м, діаметр – 67,5 м) у рамках Міжнародної будівельної виставки  протягом 1993 – 1994 років перебудований у найбільшу виставкову залу Європи. І газометр, і ландшафтний парк Дуйсбург-Норд, і колишня територія металургійного заводу – сьогодні все це локації мистецького фестивалю, який щотрироки проходить у Рурі. Крім того, ландшафтний парк Дуйсбург-Норд ще використовується і як парк відпочинку та розваг.

посилення самосвідомості регіону

Населення Руру цінує використання старих промислових об’єктів для культурно-мистецьких цілей, хоча це і не вирішує проблем регіону: Рур продовжує сумне лідерство з безробіття у Німеччині (станом на 2015 рік показник безробіття у регіоні становить близько 11%, а в країні в цілому – 6,5%). Однак, переоцінка та підвищення значущості власного індустріального минулого в плані унікальності архітектури залишених промислових об’єктів без сумніву сприятиме посиленню самосвідомості регіону.