Ельбська філармонія Символ, наділений завданням

Ельбська філармонія у Гамбурзі
Ельбська філармонія у Гамбурзі | Фото ⓒ Iwan Baan

У Гамбурзі відкривається Ельбська філармонія – і мало що чути від її колишніх критиків. Занадто сильним є враження від споруди. Але чи зможе будинок справдити те, що всі ці роки обіцяли його прихильники? Час покаже.

Драматургія вдалась. Упродовж місяців, які передували відкриттю Ельбської філармонії у Гамбурзі, організатори розкривали все порціями: спочатку прес-конференція (на парковці), потім мультимедійна інсталяція (в секторі популяризації музики); в листопаді відкрилась публічна Плаза, майданчик, з якого заходять до коцертного приміщення, а на початку січня 2017 року будинок дослідили танцюристи Саші Вальца та гості. І лише 11 січня з’явилась можливість, щоб у обох концертних залах публічно прозвучали перші звуки. Напруга створювалась як за підручником.

У місті ейфорія

Описуючи настрій, який панує у місті, не оминути слова «ейфорія». Ельбська філармонія в гамбурзькому порту у всіх на вустах. Туди хоче кожен, якщо не на концерт – сезон відкриття вже розкуплений – то хоча б якомога ближче до неї. Щоб потрапити лише на Плаза, де з висоти 37 метрів відкривається вид на порт, Ельбу та силует міста, люди на вихідних вистоюють черги на вході до вигнутого ескалатора, названого «Tube“.
 

  • Querschnittsgrafik Elbphilharmonie © Herzog & de Meuron/ bloomimages
  • Elbphilharmonie Hamburg Foto: © Thies Rätzke
  • Elbphilharmonie in der Hamburger Hafen City. Foto: © Maxim Schulz
  • Elbphilharmonie Hamburg Foto: © Iwan Baan
  • Großer Saal Elbphilharmonie Hamburg Foto: © Michael Zapf
  • Großer Saal Elbphilharmonie Hamburg Foto: © Michael Zapf
  • Wandverkleidung Weiße Haut im Großen Saal Foto: © Johannes Arlt
  • Luftaufnahme Elbphilharmonie Foto: © Michael Zapf


Звучить немов культурна казка з хеппі-ендом. Але так було не завжди. Історія Ельбської філармонії розповідає про жадібність та манію величі, наївність та перевантаженість. Озираючись назад, важко повірити в те, наскільки захоплено керівники міста у 2003 році вхопилися за футуристичний проект архітекторів з Базеля Herzog & de Meuron. Храм муз для Гамбурга, дотепер знаного як місто крамарів? Звичайно ж так! Новий символ! Один з найкращих концертних залів світу! Архітектура століття! І найприємніше: усе це задарма.

Мінлива історія

За планом місто мало лише надати ділянку, а витрати рефінансувалися через передання окремих приміщень приватному бізнесу. Але жага росла, і на момент схвалення проекту міським парламентом державна частка витрат зросла до близько 114 мільйонів євро. В кінці 2008 року місто повідомило про збільшення витрат до 323 мільйонів євро – та оприлюднило нову дату відкриття. Так тивало і надалі. Витрати зростали, відкриття переносилось, генпідрядник Hochtief інколи зовсім припиняв роботи. Жоден коментатор не уникав порівнянь з масштабними довгобудами на кшталт Штуттґарту 21 та берлінського аеропорту, і навіть змучений директор філармонії Крістоф Лібен-Зойттер публічно говорив про «сміховинний випадок».

Часом підтримка планів у місті занепадала. До того ж проект наштовхнувся на опір мистецьких кіл. Коли парламент один за одним штампував нові бюджетні видатки, незалежне середовище переживало з свої куці дотації, критикуючи Ельбську філармонію як проект чисто для підняття престижу. І тільки Барбарі Кісселер, яку бургомістр Олаф Шольц залучив до Гамбурга на посаду культурної сенаторки, вдалось переламати ситуацію. Кісселер добилась перевпорядкування договору, додавши сталості. Так було врегульовано «глобальну загальну сталу вартість» розміром 789 мільйонів, яка зберегла свою чинність. Кепкування і спекуляції довкола остаточної дати відкриття з часом стишились – і це заслуга Кісселер, яка померла в жовтні 2016 року.

Співпраця замість домінування

Сьогодні мало що чути від колишніх критиків. Занадто сильним є враження від будівлі. При цьому той ефект, який випромінює архітектура – це шанс і разом з тим прокляття. Ще мусить проявитися те, чи зможе Ельбська філармонія в плані змісту справдити обіцянки, які упродовж років давали її прихильники: чи вона являтиме квантовий стрибок для значення класичної музики в громадському житті. Чи стане вона, за словами директора Лібен-Зойттера, дійсно «домом для всіх». Який не лише оплатили всі (гамбурці), але й яким користуються усі.

Лібен-Зойттер довів, що у стосунках з місцевими антерпренерами він виходить не з витіснення, а з порозуміння. Вже давно залагоджені сварки з приватними конкурентами щодо структури цін на квитки. Магічним словом стала «кооперація», що б під цим не розумілось. Якщо застій чекання чогось і вартував, то лише того, наскільки креативно Лібен-Зойттер та його команда дали цьому раду. Для своїх коротких фестивалів вони подекуди обирали оригінальні майданчики, відкриваючи таким чином нову публіку.

Програма дає підстави сподіватися, що частка цього духу першопрохідників збережеться і на майбутнє. Будуть не лише візити світових зірок. Вже у січні 2017 року у Великій залі відзначиться авангардний поп-гурт Einstürzende Neubauten. А такі музичні зустрічі культур як зокрема фестиваль «Salam Syria» у березні 2017 року свідчать про честолюбство намірів організовувати пропозицію за вимогами часу. Власна історія Ельбської філармонії розпочинається лише 11 січня 2017 року. Хеппі енд ще треба зачекати.