Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

VR і мистецтво
Я, світ і його роздільна здатність

The VR artwork “RESET III AND VIRTUAL REALITY” curated by Tina Sauerländer from “peer to space” at Priska Pasquer art gallery in Cologne, Germany, in 2017.
RESET III AND VIRTUAL REALITY, кураторка Тіна Зауерлєндер,peer to space. Галерея Priska Pasquer, Кельн, 2017. | Photo (detail): © Nathan Ishar / courtesy PRISKA PASQUER

Віртуальна реальність набуває популярності у мистецтві.  Все більше німецьких художників займаються штучними світами, створюючи яскраві проекти.
Віртуальна реальність на кінофестивалі у Києві

2016 рік. Торстен Відеман у рожевому комбінезоні зайшов до віртуальної реальності, а вийшов з неї лише через 48 годин. Для порівняння: Нейл Армстронґ пробув на Місяці 21 години 36 хвилин. Дві доби – це досить довго, тому Відеман розважався іграми, спілкуванням і звичайно ж лягав спати. Так засновник фестивалю інді-ґеймерів A Maze випробовував новий світ. Цьому інтронавту допомагала VR-дизайнерка Сара Ліза Воґль, яка склала для нього денний і нічний розклад – і навіть зробила для сну печеру зі штучними зорями. Перформанс називався Disconnected – це була пізнавальна мандрівка і одночасно рекорд Гіннеса з усіма побічними явищами. Вже у перший день на Відемана напала паніка, розповідає він в інтерв’ю для техно-журналу WIRED, а наступного дня він «був близьким до того, щоб скинути окуляри». Але тренерка Воґль заспокоювала його, тому Відеман витримав і через 48 годин обіймав Сару та піднімав пальця догори, дещо розгублено дивлячись у камеру.

Disconnected був тестом на виживання у штучних світах: як довго можна витримати таке оточення, дивитися на мерехтіння монітору та його порівняно низьку роздільну здатність, чуючи голоси, що долинають з «першої» реальності?

Мистецтво віртуальної реальності розхитує наші уявлення про дійсність. Воно може в буквальному сенсі забрати землю з-під наших ніг, коли наприклад можна літати як у Chalkroom художників Лаури Андерсон та Хзін-Чін Гуанґ. Цей віртуальний світ демонструється на виставці Жага удавання у Художніх залах Мюнхена. У VR-грі Richie’s Plank Experience ліфт піднімає учасника на самий верх, а потім він намагається встояти на незакріпленій дерев'яній дошці. Внизу глибока прірва, коліна слабнуть, проступає піт, і віртуальний смертельний стрибок униз також можливий.

Die VR-Installation „Here We Are – A Turing Torture“ des Swan Collective ist ab September 2018 in der Ausstellung „Touching from a distance“ des medienkunstverein.com zu sehen. Інсталяція "Here We Are - A Turing Torture", автори: Swan Collective | Foto © the artist

Творити світи, яких ще ніколи не було

Все більше художників використовують віртуальну реальність та руйнують наші звичні уявлення. Учасники німецького гурту Bit-und-Byte вже добре освоїлись у цій новій сфері. «Важливо не те, що можна вільно рухатися, а те, що можна створювати світи, які ніколи не існували», каже Таміко Тіль. «Це тотальний твір мистецтва!» Професорка з Університету мистецтв в Лінці хоче «будувати віртуальні світи, які можна переживати з перспективи користувача як цільний драматургічний твір мистецтва».

Перші відчуття цього вже пропонувала інтерактивна інсталяція Transformation, створена декілька років тому: під час прогулянки Мюнхеном відкриваються сховані місця, наприклад малі річки міста, що протікають під вулицями. Якщо тримати перед очима планшет на правильній GPS-адресі, раптом у річці з’являються колеса млина. Доповнена реальність, або augmented reality – це передвісник тотальної імерсії, занурення у нові світи, для яких немає меж. Чи все таки є?  «Сьогодні VR пропонує враження для очей та вух, але не для інших відчуттів», каже Тіль. «Нюх та шкіра як орган чуття не задіяні, кінестетика рівноваги також».

Міжнародні світи, німецькомовна сцена

В Берліні діє кураторський тандем – Тіна Зауерлендер та Пеґі Шьонеґе. Вони керують платформою peer to place, яка об’єднує мистецтво віртуальної реальності та художників цього напрямку. На їхню думку, VR не є аж такою новинкою. Перші твори віртуальної реальності (з окулярами) з’явились ще у 1990-х роках у таких художниць як Шарлотте Девіс, Моніка Фляйшманн та Ніколь Штенґер. З цього розвинулась специфічна німецька сцена. Пеґі Шьонеґе відзначає дует Banz&Bowinkel (Премія штутгартської школи комунікації та дизайну за цифрову скульптуру), піонерку цифрового мистецтва Таміко Тіль (Премія глядачів  гамбурзького фестивалю VR-мистецтва VRHAM!) та Мануеля Роснера, який створив віртуальну надбудову Форуму NRW у Дюсельдорфі для виставки Unreal. Також варто згадати фестивалі VRHam та A Maze, дослідницьку онлайн-платформу VR-арту RadianceVR.co Філіпа Гаусмайєра та Тіни Зауерлєндер.

Шьонеґе радіє, що великі інституції також хочуть відкрити для себе віртуальне і проводять численні заходи. За прогнозом, доповнена реальність, віртуальна реальність та різні форми змішаної реальності стануть такими ж звичними як фотографія і відео. «Через ці медіа ми заходимо у цифрові світи так само як і через комп’ютер. Ми робимо так вже майже 30 років, з часів комерціалізації World Wide Web, а інтернет вже увійшов у наше повсякдення». Тому, якщо вірити Шьонеґе, в майбутньому ми будемо проводити у віртуальній реальності значно більше часу ніж 48 годин.

Віртуальна реальність на кінофестивалі у Києві

Глядач перед роботою „THE UNFRAMED WORLD“, кураторка Тіна Зауерлєндер з peer to space. House of Electronic Arts, Базель, Швейцарія, 2017 Глядач перед роботою „THE UNFRAMED WORLD“, кураторка Тіна Зауерлєндер з peer to space. House of Electronic Arts, Базель, Швейцарія, 2017 | Foto: © Franz Wamhof Читайте також:

Віртуальна реальність у музеї