Music and Reality

Дармштадт чи Донауешінґен, Віттен чи Вайнґартен, Бохум чи Берлін – місця Нової музики 2014 року такі ж різноманітні як і проекти: музичний театр чи твір для ансамблю, концептуальна п’єса чи мультимедійний перформанс…

Дебати

Чи є музика музикою – чи все ж таки передусім рефлексією пережитої дійсності? В середовищі сучасної музики не тільки виконують, компонують, інсталюють, інсценують, інтерпретують та популяризують. У 2014 році з новим завзяттям ведуться дискусії, вихідним пунктом яких стало питання про „новий концептуалізм“ в музиці. Музичний часопис „Neue Zeitschrift für Musik“ присвятив йому цілий номер на початку 2014 року. Дебати про засадничі тлумачення того, де ми знаходимось, пройшли на різних симпозіумах та фестивалях. При цьому „концептуальна музика“ можлива як пробна надбудова (яка лише за певних обставин виконується або залишається як думка, що все-таки прояснює механізми нашого сприйняття і пізнання світу). Протилежність  цьому - позиція закріплення музики та її виражальних якостей в тому, що звучить в даний момент.

Прем’єра мультимедійного концерту Dead Serious на Міжнароджних курсах з Нової музики в Дармштадті | © IMD, фото: Daniel Pufe Весняне зібрання Інституту Нової музики та музичного виховання у Дармштадті звернулось до аспекту світових взаємозв’язків в Новій музиці, співставивши роботи таких авторів, як Мартін Шюттлер (Martin Schüttler), Ганнес Зайдль (Hannes Seidl) або Брітта Мунтендорф (Britta Muntendorf) з музикою Гельмута Лахенманна (Helmut Lachenmann).

Колектив „Neue Vokalsolisten“ представив на фестивалі Eclat у Штуттґарті мультимедійний проект Mediterranean Voices, обравши для нього твори композиторів і документальні свідчення за критерієм приналежності до спільного середземноморського простору, характерного своєю політичною гостротою.
 
На традиційному дискусійному форумі для молоді в Дармштадті,  так званих Курсах на канікулах (Ferienkurse), також домінували питання віднесеності до себе і до світу, проступаючи зокрема у медійних рефлексіях семигодинного перформансу Audioguide Йоганнеса Крайдлера (Johannes Kreidler).

Події, прощання і тривалість

На курсах у Дармштадті найбільше враження на багатьох справила презентація Exit F Міхаеля Майєргофа (Michael Maierhof): концерт для повітряних куль і ансамблю, що був виконаний Ensemble Nadar і став складовою багатоактного мультимедійного проекту під відкритим небом, який розпочався з приходом ночі.

Exit F Міхаеля Майєргофа на прем‘єрі опен-ейр Dead Serious в Дармштадті | © IMD, фото: Daniel Pufe Особливі події 2014 року, що закарбувались в пам’яті, якраз і характеризувались тим, що здебільшого являли собою складові частини активної і невпинно процвітаючої фестивальної культури в Німеччині. Її тривалим існуванням інституційно опікуються федеральні землі та комуни, а також не в останню чергу і канали громадського радіомовлення. За зміст відповідають – часто упродовж тривалого періоду часу – програмні директори. Дехто з них в 2014 році востаннє склав свою фестивальну програму.

Так інтендант Рурського трієнале Гайнер Гьоббельс (Heiner Goebbels) не зміг у свій останній рік відмовити собі у тому, щоб поставити на електростанції в Дюзбурґу нідерландську національну п’єсу „De Materie“ Луї Андріссена (Louis Andriessen). Постановка за участі колективів Chorwerk Ruhr та Ensemble Modern Orchestra під керівництвом Петера Рунделя (Peter Rundel) привернула увагу так само, як і не-опера Мортона Фельдманна „Neither“, поставлена Ромео Кастелуччі (Romeo Castellucci) і музичним керівником Еміліо Помаріцо (Emilio Pomarico) в Залі століть у Бохумі.
 
В Берліні Матіас Остервольд (Matthias Osterwold) востаннє провів концерти „MaerzMusik“, представивши зокрема музичний театр Енно Поппе (Enno Poppe) та Мели Майєрган (Mela Meierhan). Також він запросив експериментальний оркестр „Splitter“ та Колектив берлінських ансамблів, для якого це був перший публічний виступ: колектив складений з чотирьох успішних ансамблів Берліна (Ensemble Adapter, Sonar Quartett, Ensemble Apparat та ensemble mosaik), що таким чином за тривалих складних умов нагадують про себе, демонструючи свою мобільність.
 
Середовище незалежних ансамблів взагалі набуло великих розмірів, постійно зростаючи! Звичайно ж вони не зможуть замінити оркестральну культуру, яку ЮНЕСКО взяло під захист як світову спадщину в 2014 році (чи не запізно?). Але саме в Німеччині ансамблі з власним характером і невичерпною інноваційною енергією стали незамінними партнерами для композиторів та організаторів подій Нової музики. І для музичного театру також: остання Бієнале нового музичного театру в Мюнхені під керівництвом Петера Руціки (Peter Ruzicka) пройшла під девізом „Поза контролем“ і залишила в памяті прем’єру „Das geopferte Leben“ Гектора Парри (Hector Parra) за участі ensemble recherche та Фрайбурзького оркестру бароко.
 
Дні музики в Донауешінґен 2014 також несподівано стали останнім фестивалем для їх художнього керівника: Армін Кьолер (Armin Köhler), який працював на цій посаді 23 роки, помер в листопаді. Вперше на цих жовтневих днях музики було представлено композиторів з подвійними або потрійними талантами: як художників, поетів чи (відео-)скульпторів. Захоплення своєю багатогранністю викликали Дженіфер Вальше (Jennifer Walsche), Ондрей Адамек (Ondrej Adamek) та Браян Фернехоу (Brian Ferneyhough). Але всю увагу захопив концерт для фортепіано Сімона Стіна-Андерсена (Simon Stehen-Andersen) з відеоефектами падіння і перетворення здвоєного фортепіано, який дістав високу оцінку Симфонічного оркестру SWR Баден-Баден та Фрайбурґа.

Концерт для фортепіано Сімона Стін-Андерсена в Донауешлінґен | Copyright: SWR Baden-Baden, фото: Hans Kumpf Символом продовження фестивальної діяльності є Ріта Янс (Rita Jans), художній керівник Днів Нової музики у Вайнґантені, заснованих нею ще у 1986 році. У 2014 році вони були присвячені композиторці Каролі Баукгольт (Karola Bauckholt). А Дні Нової камерної музики у Віттені, програму яких вже двадцять років укладає Гаррі Воґт (Harry Vogt), запропонували в минулому році окрім особливого концерту для двох ударних установок платформу для рідкісного ювілею: своє сорокаріччя відзначав Arditti Quartet, струнний квартет Нової музики з незрівнянною продуктивністю.
 
Берлінський фестиваль Ultraschall пережив часткові зміни в мистецькому керівництві: з 2014 року Райнер Польманн (Rainer Pöllmann) працюватиме з Андреасом Ґьобелем (Andreas Göbel) замість Марґарете Цандер (Margarete Zander). Крім того відбулись невеликі реформи та варіація назви. Минулий рік був присвячений зокрема шведській композиторці Малін Банґ (Malin Bang) та норвезькій музичній сцені.

Молоді традиції та старі майстри

Свій погляд на Скандинавію в 2014 році вчергове спрямували Дні Нової музики в місті Кіль. В рамках загально німецької мережі Нової музики спілка Chiffren просуває власну традицію „музичної провінції“. Та чи існує взагалі ця „провінція“? Міські та державні театри по всій країні упродовж років доводять протилежне, включаючи у програми нові та найсвіжіші твори. У 2014 році особливого розголосу набула прем’єра християнської roadmovie-опери „wunderzaichen“ Марка Андреса (Mark Andres) в Державній опері Штуттґарта. Свято мистецтва звуків відбулось і в Бонні. З нагоди свого п’ятирічного ювілею „bonn hören“ провели двотижневий фестиваль, обравши для міста Бетховена відразу двох міських митців звуку – Штефан Руммель (Stefan Rummel) та Макс Істлі (Max Eastley).
 
Зміна жанрів та епох, включаючи перформанс, оперу, концерт та інсталяцію, притаманна і мистецькому фестивалю KunstFestSpiele в Герренгаузені, що також був заснований у 2010 році. В 2014 році він зокрема пропонував концептуальний тематичний вечір „Songs of War“ бельгійського музичного театру Transparant. На форумі Нової музики в Кельні, що включав концерти і симпозіум, провідною темою також був рік памяті про війну, відображений в девізі „1914-2014“.
 
Але 2014-й став також роком повернення до „старих майстрів“ Нової музики. Так багато фестивалів і програм було присвячено творчості Джачінто Шельсі (Giacinto Scelsi), який помер у 1988 році. Його твори обговорювали і виконували на Фестивалі Джачінто Шельсі, організованому піаністкою Маріанне Шрьодер (Marianne Schroeder), а також на Днях Нової камерної музики у Віттені та курсах у Дармштадті. Музика цього митця стала джерелом натхнення і розвитку для різних музикантів та композиторів.
 
Творчість композитора Дьордя Ліґеті (György Ligeti) пройшла червоною ниткою через Кельнський фестиваль „Вісім мостів“ (Acht Brücken). На „Musik 21“ в Ганновері відзначили 80-річчя Гаррісона Бьортуїстла (Harrison Birtwistle), а 90-річчя Клауса Губера (Klaus Huber) – у Вищих школах музики в Базелі та Фрайбурґу. Також 90 років виповнилось Луїджі Ноно (Luigi Nono) (1924-1990). Про це нагадала багатодення програма на Holland Festival у Нідерландах під художнім керівництвом Інґо Метцмахера (Ingo Metzmacher) та Андре Рішара (Andre Richard) з німецькими і голандськими учасниками. Виконувались здебільшого великі твори пізнього періоду творчості у спеціально обладнаній залі Амстерадмського Gashouder.
 
Музика чи дійсність? На це питання 2014 рік напевне не дав відповіді, піднявши натомість інші засадничі моменти. Що ми розуміємо сьогодні під музикою? Або: що таке дійсність? Берлінська академія мистецтв у Берліні назвала „Оманою дійсності“ свою  міждисциплінарну програму, в якій музичною сферою керував Манос Тсанґаріс (Manos Tsangaris), а також обладнала мистецьке „Бюро з ремонту дійсності“. Озираючись назад, здається, що й про це треба згадати.