Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

Геніальні диллетанти
Західний Берлін як острів свободи

У Західному Берліні 1980-х років кожен танцював так, як йому подобалося. Поґо, фрістайл, буґі-вуґі – життєва енергія проявлялась в першу чергу через святкове шаленство жителів міста, а заклади на кшталт Dschungel чи SO36 стали для багатьох другим домом.

«Це часи, коли Західний Берлін був островом», пише Даніела Майєр про епоху розділеного міста. Активна учасниця нічного життя Берліна 1980-х років, вона згадує: «Пам’ятаю вечори з голими танцями, після яких вранці йшли кудись поснідати, а потім, не стуляючи очей, відразу на роботу». Відчуття свободи у західній частині Берліна було безмежним. Тут зустрічались усі, хто прагнув будь-якої альтернативи та вільного життя без приписів. Це був рай для дилетантів. У ньому не забирали в армію, можна було вигідно знімати помешкання, а головне – піти до клубу в будь-який час доби. Такі місця як Dschungel, Sound, Risiko або SO36  задавали ритм нічного життя в міських районах Шенберґ і Кройцберґ.

Західноберлінські діти джунглів

Поблизу універмагу західних товарів KaDeWe у 1978 році відкрився Dschungel. У ньому побували всі: Девід Боуї, Іґґі Поп, Френк Заппа, а також Фалько, Ріо Райзер та гурт Ideal. Бар швидко став головним місцем західноберлінської тусовки. Свою легендарну славу він здобув ще на початку 1970-х років у популярному ганделику на розі Вінтерфельдової площі. Поєднавши кнайпу і дискотеку та знайшовши чудове розташування, Dschungel з часом став одним з найбільш хіпових барів у кварталі розваг району Шенберґ. «Був час, коли я заходив у Dschungel два або три рази на тиждень. Унікальне місце. Там ти дійсно зустрічав найрізонманітніші людські типажі, і кожен міг робити те, що хоче. В ньому панувало відчуття свободи», згадує Даніела Майєр. Традиції відкидались як на танцполі, так і у музиці, що відначалась прогресивністю, футуристичністю, новою хвилею або ж New Wave. «Хтось виконував незграбні танці, інші просто стрибали, дехто видавав буґі-вуґі – головне, щоб це було шалено й самобутньо. В Dschungel жінки могли танцювати з жінками, а чоловіки – з чоловіками. Тоді це ще було революційно».

Популярним відвідувачем Dschungel був художник Мартін Кіппенберґер, відомий своїми екстравагантими танцями. «Мені важко описати його рухи. Він був на своїй хвилі, але виглядало це елегантно і поєднувалось з класичними прийомами», згадує Ґізела Кепітейн, яка разом з художником заснувала студію Kippenberger, що виставляла молодих митців. Dschungel був відомий не так своїми зірками чи хорошою музикою, як суворою пропускною системою та тотальною забороною фотозйомок. Потрапити сюди було досягненням.

Kippenberger та SO36

Кіпперберґер хотів змінити світ мистецтва, прагнув створити території художніх експериметів. В ті часи він отримав пропозицію стати комерційним директором SO36. Це був виставковий простір в самому серці берлінського Кройцберга для субкультур різного штибу. «SO36  був великою чорною дірою, з тмяним освітленням, парою холодильників та сценою. Там було можливе усе», згадує Ґізела Кептейн.

SO36 відкрився одним з перших музичних фестивалів Нової німецької хвилі у 1978 році та безуспішно намагався зібрати разом панк, нову хвилю та мистецтво. Панківська й анархічна тусовки спочатку влаштували бойкот, закидаючи комерційність, а після нападу на заклад Кіппенберґер разом з власниками Ахімом Шехтеле і Андреасом Рое полишив керівництво. Прийшли нові люди, які зробили тут осередок панк-року. В ньому виступали усі знакові панк-гурти, публіка була шалена. У SO36 не танцювали - з протесту проти комерційного диско 1970-х робили поґо. Це певний чином був також танець, індивідуальний й експериментальний, адже й у ньому не існувало жодних правил.

Як і в історії самого SO36: у 1983 році через аварійний стан його закрили, а в 1984-му захопили. Міська влада не втручається, тож клуб існує і сьогодні, а божевільні танці тут продовжуються.

Виставка "Геніальні диллетанти" у Києві, 8.11-15.12.2019