Німецька ілюстрація самобутнє мистецтво

У Німеччині мистецтво ілюстрації переживає відродження. Для художників в епоху інтернету та смартфону важливим стає створення та збереження індивідуального стилю.

Ярмарок дитячої книжки у Болоньї – найважливіша зустріч ілюстраторів із усього світу. Той факт, що Німеччину обрали почесною гостею ярмарку 2016 року, вказує на міжнародний інтерес до німецьких ілюстраторів, адже на Болоньському ярмарку особлива увага приділяється саме книжковій ілюстрації. І хоча протягом минулого десятиліття репутація ілюстрації у Німеччині значно покращилась, вона і досі не викликає такого інтересу на батьківщині, як за її межами.

Комп’ютерні експерименти

Але саме завдяки дедалі активнішому використанню комп’ютерних технологій невпинно зростає інтерес  до класичної ілюстрації, традиційного набору тексту та розробки книжкового макету. Втім прихильники “старої школи” не відмовляються від комп’ютерів, навпаки, вони поєднують можливості інформаційних технологій зі своїм індивідуальним стилем. Яскравий приклад тому Вольф Ерльбрух – один із найуспішніших художників-ілюстраторів світу, який останнім часом завзято експериментував із комп’ютерною графікою, не втрачаючи при цьому свій унікальний почерк.
     
Однак Німецька спілка ілюстраторів, найбільше професійне об’єднання ілюстраторів у німецькомовному просторі (наразі 1300 учасників), скаржиться, передусім, на погані умови праці: гонорари ілюстраторів не збільшуються попри те, що від початку ХХІ століття газети та журнали дедалі частіше звертаються саме до ілюстрації (а не фотографії, що давно вже переживає інфляцію).

Мультфільми з країн із низьким рівнем зарплат

Збільшення суспільного інтересу до таких трудомістких і копітких напрямків мистецтва як книжки-картинки, мультиплікація чи комікси, на жаль, не супроводжується покращенням оплати праці, натомість під тиском комп’ютеризації виробництва зростають вимоги щодо швидкості виконання роботи.

До прикладу, мультфільми для широкого загалу виробляються майже тільки в країнах із низькою заробітною платою. На німецькому книжковому ринку ілюстровані твори, чи то комікси, чи то книжки-картинки, до сих пір знаходяться  далеко не на тому рівні, як, наприклад, у  Італії, Франції, Японії або США. Тому, щоб вижити, більшість німецьких ілюстраторів змушенні максимально розширювати поле своєї діяльності. А це, відповідно, ускладнює розвиток  власного стилю художника.

Індивідуальні лінії, самобутній стиль

  • “Toothbrush”, Cover of American Illustration no. 20 © Amilus Inc.
    “Toothbrush”, Cover of American Illustration no. 20
  • “Pip and Posy” by Axel Scheffler © Carlsen-Verlag
    “Pip and Posy” by Axel Scheffler
  • Franziska Neubert and Hans Christian Andersen: “The Nightingale” © Franziska Neubert
    Franziska Neubert and Hans Christian Andersen: “The Nightingale”
  • “Schreimutter” by Jutta Bauer © Beltz-Verlagsgruppe
    “Schreimutter” by Jutta Bauer
  • Illustration by Michael Sowa © Verlag Antje Kunstmann
    Illustration by Michael Sowa
  • “Der fliegende Jakob” by Philip Waechter © Verlag Beltz und Gelberg
    “Der fliegende Jakob” by Philip Waechter
  • “Oskar” by Rotraut Susanne Berner © Gerstenberg-Verlag
    “Oskar” by Rotraut Susanne Berner
  • “Das grosse Balladenbuch”, with illustrations by Tatjana Hauptmann © Diogenes
    “Das grosse Balladenbuch”, with illustrations by Tatjana Hauptmann

Але саме стиль і є основою репутації митця. Найвідоміших ілюстраторів сучасності: Вольфа Ерльбруха, Ротраут Сузане Бернер, Крістофа Німана, Юту Бауер, Філіпа Вехтера, Франциску Нойберт, Ніколауса Гайдельбаха, Сабіне Вільгарм, Фолькера Пфюлера, Анке Фойхтенберґ, Клауса Ензіката, Сабіне Фрідріхсон, Акселя Шефлера, Татьяну Гауптман, Міхаеля Сову, Генрієте Сован, Ганса Тракслера, Бінете Шредер або Хендріка Дорґатена - публіка асоціює з певним підходом до ілюстрації та, зазвичай, з доволі легко упізнаваними лініями.

Не випадково, що в цьому короткому переліку не має жодного художника-аніматора чи художника коміксів, адже ілюстрація і досі сприймається як прерогатива книжкового та журнального ринку. Хоча для молодої когорти ілюстраторів, як от Крістофа Німана, медійні межі мистецтва ілюстрації  давно вже зникли. Сьогодні ілюстратори-новачки  мають думати, насамперед, про те, як популяризувати свої малюнки в інтернеті та серед користувачів смартфонів.  Щоб стати приваблими для цих медій малюнки потрібно урухомлювати, додавати анімаційні елементи.

Принцип “красивої книжки“

Сьогодні ілюстрація продовжує віддалятися від того, що колись  було її вихідною точкою: від слова. Термін “ілюстрація” походить  від латинського "illustrare" і вказує на її первісну функцію: пояснення тексту за допомогою малюнку. Однак сьогодні ідеальна ілюстрація повинна бути зрозумілою без слів, адже її дивляться і продають у всьому світі. Безслівність ілюстрації сприяє утвердженню незалежності ілюстраторського мистецтва, адже тепер в основі ілюстрації лежить не чужий текст, а власна ідея художника.

Водночас виклики, пов'язані з появою  електронної книжки, змушують німецькі видавництва повернутися до "красивої книги", що, в свою чергу, на втіху художникам-ілюстраторам автоматично включає широке використання ілюстрації. Адже дбайливе, клопітке оформлення друкованої книги  є переконливим аргументом на користь її придбання. Відтак кількість ілюстрованих книжок у програмах класичних літературних видавництв за останні роки суттєво зросла.

Нове відчуття спільності

З огляду на сказане, дивним є те, що для книжкових ілюстраторів у Німеччині, на відміну від художників-мультиплікаторів і коміксерів, немає ніяких спеціалізовних форумів, за винятком окрім франкфуртівського та лейпцизького книжкових ярмарків.

На щастя, традиційне уявлення про ілюстратора, що працює ізольовано від інших, поступово змінюється, передусім, завдяки спільним художнім студіям, як-от Labor у Франкфурті-на-Майні або Monogatari у Берліні.
Такі практики, а також збільшення кількості членів Німецької спілки ілюстраторів засвідчує, що представники цього мальованого мистецтва, яке в Німеччині переживає своє відродження, поступово відчувають себе справжньою спільнотою.