Міський розвиток Літературно-перекладацький проект ЄС діє далі

Збірка українських перекладів як результат перекладацької майстерні
Збірка українських перекладів як результат перекладацької майстерні | фото: Verlag Krytyka

ТрансСтар Європа - це літературно-перекладацький проект Європейського Союзу за участі десяти інституцій з шести європейських коаїн: Німеччини, України, Хорватії, Чехії, Словенії та Польщі. Протягом трьох років (2013-2015 рр.) ці країни тісно співпрацювади одна з одною задля реалізації головної мети проекту - краще закріпити "малі" європейські мови та менш інтегровані європейські культури на ментальній мапі Європи. Партнерами проекту в Україні були Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Goethe-Institut в Україні.

Що ж дав проект Німеччині й України, насамперед, у контексті літературного обміну?

Особистості

За три роки проекту на літературному обрії викристалізувалася нова плеяда перекладачів: 50 молодих перекладачок і перекладачів навчалися перекладу й удосконалювали свої перекладацькі навички у майстернях під орудою досвідчених менторів, проходили вишкіл із культурного менеджменту, брали участь у публічних заходах на книжкових ярмарках, зокрема, у Києві, Львові, Франкфурті та Ляйпцеґу, встановлювали нові контакти і у такий спосіб зрештою отримали якісну підготовку, щоб впоратися із сучасним викликами професії перекладача.

Учасниками української групи (переклад з німецької) були Валентина Білокриницька, Ольга-Дарина Драчук, Ольга Кравчук, Микола Ліпісівіцький та Юлія Микитюк. Керував групою Юрко Прохасько, відомий перекладач, есеїст, публіцист зі Львова.

З німецького боку в проекті брали участь (переклад з української мови) Констанце Ака, Ніна Гаврилов, Штефан Гек і Софія Онуфрів. Ця група працювала під орудою перекладачки Клавдії Дате з Тюбінґенського університету.

Бурхливі події в Україні спонукали молодих перекладачів звернути увагу на політичну значущість діяльності перекладача. Реакцією стали декілька спонтанних акцій у підтримку України, зокрема, завдяки їхній перекладацькій праці вже навесні 2014 року в Німеччині вийшла збірка текстів сучасних українських авторів про актуальну ситуацію в Україні під назвою Mайдан! Україна, Європa.

Одна з українських учасниць проекту так підсумувала свою роботу: «ТрансСтар подарував мені можливість здобути унікальний досвід, який би я ніде інде ніколи не отримала. Тепер я з більшою впевненістю беруся до перекладу літератури і точно знаю, що від мене вимагається.»

Що ж, це непогана передумова для того, аби німецькі та українські видавництва розширювали свої видавничі програми новою перекладною літературою!

Публікації

Результатом перекладацьких майстерень української групи стала антологія сучасної німецької прози Усі інші. Історії про кохання, насильство і пам'ять (видавництво «Критика»). Книжка знайомить українського читача з творами сучасних німецьких письменниць і письменників, як-от Феліцитас Гопе, Джені Ерпенбек, Ральфа Ротмана та Йоко Тавади. Ця книжка, як написано у післямові до неї, «політонічна» та «багатокультурна», книжка «дуже німецьких і водночас не зовсім німецьких історій у широкому засязі… Ці історії…у сукупності й стають власне історією…, приватною та сімейною, їхньої та нашої Европи: Европи родинної…, Европи новітньої,...»

У свою чергу німецькомовна збірка Geschichte/n erzählen (видавництво «Edition fotoTapeta») містить історії про історію із семи країн Європи. Серед текстів. Що увійшли до цієї збірки, твори маловідомих або взагалі невідомих німецькомовному загалу українських авторів (Юрія Іздрика, Сашка Ушакова та Ліни Костенко).

Не залишилися поза увагою ТрансСтара і фахові кола. Науковий дискурс збагатили два доробки: німецькомовна збірка Übersetzungslandschaften (пер.: Ландшафти перекладу), в якій докладно представлені та проаналізовані теми й актори перекладацького поля Центральної і Східної Європи; та монографія координаторки проекту в Україні Марії Іваницької Обсобистість перекладача в українсько-німецьких літературних взаєминах (видавництво «Книги ХХІ»), в якій авторка аналізує трансфер української літератури в німецькомовний простір від середини ХІХ століття і до наших днів.

Що далі?

Юрко Прохасько у своєму провокаційному есеї Навіщо займатися українською культурою? пише: „Якби ми сприймали Європу дійсно серйозно, ми уявляли б її не інакше, як культурний континуум, але не в розумінні смирної безпереки, а як певне утворення, що його неможна адекватно зрозуміти без знання широких контекстів, контекстів, без яких неможна осягнути ані чарівної величі великих культур, ані позірної бідності неавратичних культур.“

Завдяки проекту ТрансСтар Європа утворилася та мережа фахівців, які здійснюють або сприяють здійсненню культурному та літературному обміну між Німеччиною й Україною. Вже зараз, до прикладу, Житомирський державний університет імені Івана Франка активно займається проблемами перекладу драми, передусім, німецькомовної. Кафедра теорії і практики перекладу з німецької мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 2016 року планує включити до освітніх програм з підготовки перекладачів проведення майстерень з перекладу німецької художньої літератури.

Goethe-Institut також не залишився осторнь: ідеї ї напрацювання ТрансСтару, безперечно, стануть новим поштовхом для програми підтримки перекладів, яку впродовж багатьох років реалізує інститут, забезпечуючи неперервну тяглість німецько-українського культурного обміну.