DIY Хакатони та мейкерспейси

Kultur-Hackathon Coding da Vinci 2014 в Берлінському єврейському музеї
Kultur-Hackathon Coding da Vinci 2014 в Берлінському єврейському музеї | фото: Volker Agueras Gäng (via flickr.com, CC BY 2.0)

Нова культура мейкерів у вигляді хакатонів – форумів розробників програмного забезпечення -  та мейкерспейсу – простору для творчості - отримала визнання на бібліотечній сцені. Прикладами є такі проекти, як спонсорований Німецькою Цифоровою Бібліотекою проект «Кодінґ да Вінчі» чи цифрові пропозиції міської бібліотеки Кельну.

Сьогодні вже не проблема завантажити на смартфон перше видання «Розбійників» Фрідріха Шиллера чи рукопис «Реквієму» Вольфганга Амадея Моцарта. Більшість культурних скарбів великих бібліотек та музеїв оцифровані та знаходяться у вільному доступі для користувачів. Це, звісно, практично – але, можливо, є лише початком розвитку, який приведе до ще більш вражаючих новацій.

Звичайно, зробити свої фонди доступними у цифровому форматі – це перевага для бібліотек, - вважає Штефан Бартоломей, координатор іновацій Німецької Цифрової Бібліотеки (НЦБ). Але все ж цей процес надання доступу має бути у їхніх очах лише початком. «Оцифровування», каже він, «це пальне для виробництва культури та науки». За допомогою даних, зібраних закладами на кшталт НЦБ, можна зробити набагато більше, аніж просто розмістити їх на онлайн-порталі.  Це його переконання.

Цифрові архіви

Із цих міркувань у 2015 році НЦБ разом з Вікімедіа Німеччини, Open Knowledge Foundation (OKFN) та Центром Оцифрування Берліну (digis) вже вдруге організували так званий культурний хакатон «Кодінґ да Вінчі». Ідея проекту: культурні заклади надають бази даних, які обробляються командами програмістів, графіків та дизайнерів. Цей хакінг не має нічого спільного з кібер-кримінальністю. Ш.Бартоломей спочатку змушений був це пояснювати переляканому керівництву бібліотек та музеїв. Наразі креативний посил проекту вже розуміють усі. «Музей може багато чого боятися, але не «Кодінґу да Вінчі», наголосив у 2015 році Себастіан Руфф із Фонду міського музею Берліну, виражаючи думку багатьох.

Вже у 2014 році НЦБ без тіні сумніву відкрила свої програмні інтерфейси, щоб надати доступ до своїх артефактів та архівів умільцям. Так виникла програма «Mnemosyne», названа на честь грецької богині пам`яті.  З її допомогою в цифрових архівах можна знайти речі, які навіть не шукаєш. Як ніби-то  в бібліотеці: на три полиці вище тієї книги, що шукав, натикаєшся на ще одну цікаву книгу. Проектом «Культурні хронології» створена програма, яка наче за допомогою часового променю робить наглядною історію експонату.

Навчати і вчитися у мейкерспейсі

«Кодінґ да Вінчі» створює простір для зустрічей, - каже Штефан Бартоломей. Таку ж вимогу – правда в іншій формі – ставить перед собою мейкерспейс Міської бібліотеки Кельну. Відкритий креативний простір для проектів «зроби сам» був створений у 2013 році як пілотний проект за зразком американського. У Кельні, наприклад, відвідувачі спочатку мали можливість оцифрувати старі платівки на так званому вініловому барі.

Наступним кроком було придбання бібліотекою 3 D-принтера, щоб поставити цю «революційну техніку» - як її назвала директорка бібліотеки Ганнелора Воґт – у загальнодоступному приміщенні. Мейкерспейс виконує основне завдання бібліотек - «Інформація та здобуття знань» у новому форматі.

Тим часом ідея мейкерспейсу вийшла за межі приміщень бібліотек у місто. До прикладу, так виник проект «Junior Experts» у співпраці з Кельнською школою імені кесарівни Авґусти (Kaiserin-Augusta-Schule). В рамках мейкерспейс-проекту на воркшопах учні та учениці передають свої знання в галузі цифрових засобів далі, старшим, технічно не так добре підкованим ґенераціям. «Учні стають вчителями», радіє Воґт. Завдяки пропозиціям мейкерспейсів чи низці заходів для зацікавлених технікою  «geek@cologne» бібліотека «здобула цілком новий імідж», каже директорка.

В`язати ноти

У «Кодінзі да Вінчі» теж йдеться про ґенерування нових перспектив. З успіхом: у 2014 році участь у хакатоні беруть 16 закладів, у 2015 році їх уже налічується 33. До команди проекту долучилися 150 учасників та учасниць. «Найкращим є те, що при цьому виникають ідеї, які б нам самим ніколи не спали на думку», пояснює Штефан Бартоломей. Наприклад, два студенти-дизайнери з Тріру взяли з Німецького музею рулон перфокарт, яким раніше приводилось в дію електричне фортепіано. Оскільки колись подібним чином функціонували і в`язальні машини, студенти вигадали в`язальну машину, яка виготовляє шаль з рулону перфокарт – носіїв програм для відтворення музики.

Проект «Кодінґ да Вінчі» все ще знаходиться в стадії розвитку. В 2016 році буде взято таймаут та певний час буде відведено регіональним випускам «програмного вдосконалення», - так планує Ш. Бартоломей. Він зізнається, що не всі ідеї, які виникають, достатньо визріли чи орієнтовані на майбутнє. Але деякі проекти все ж таки набирають динаміки. Програма «Mnemosyne» після своєї презентації в «Кодінзі да Вінчі» перемогла на хакатоні, зорганізованому порталом «Europeana».

У першу чергу «Кодінґ да Вінчі» має на меті зовсім не конкретні результати, каже Ш. Бартоломей, а переважно саме навчальний процес, який збагатить як заклади, так і учасників та учасниць. Це стосується і мейкерспейсу. «Відбувається зміна ролей», описує Ганнелора Воґт. «Бібліотека перетворюється з архіву знань на креативну платформу. Користувач перетворюється з реципієнта на продуцента». При чому цей висновок «не має обмежуватися лишень цифровим простором».