Дизайн Баухаус
Баухаус помер – нехай живе Баухаус!

Баухаус – він ще актуальний? Це питання музей Vitra Design у Вайлі-на-Рейні поставив 60 художникам, дизайнерам та архітекторам напередодні представленої там виставки про Баухаус. Їхні відповіді розкривають те далекосяжне значення, яке Баухаус має до сьогодні.

Архітекторка з Мілану Бенедетта Таґліабуе чітко сформулювала це у своїй відповіді: «У Баухаус йдеться про позицію, про певний спосіб думати і діяти. І це дотепер чинить великий вплив». Дійсно, вплив Баухаус колосальний і сьогодні незаперечний, не тільки у дизайні чи архітектурі. Засвідчити це можуть численні тексти в інтернеті, понад 4.500 публікацій на тему Баухаус, тисячі ламп Вагенфельда у кімнатах ученого прошарку городян та принаймні стільки ж її плагіатів. Міф також підтримується і великою кількістю виставок, наприклад у Федеральному залі мистецтв у Бонні, що пройде після музею Vitra Design.

без Єдиного стилю

Вільгельм Ваґенфельд, настольна лампа ME 1 /MT 9 (1923/1924) | © VG Bild-Kunst Bonn, 2016 Виставка «Баухаус. Все дизайн» у відповідності зі своїм гаслом демонструє на прикладі експонатів дизайну, архітектури, мистецтва, кіно та фотографії, що в процесі оформлення, який сягав від попільнички до житлового будівництва, Баухаус проникав ледь не у всі сфери життя. Таку мету проголосив архітектор Вальтер Ґропіус, який у переломні часи після Першої світової війни вбачав сенс у революції. «Художники, зруйнуймо врешті-решт стіни!» - так звучав його девіз.

Мистецтво і ремесло мали злитися воєдино одне з одним, а майбутні оформлювачі - працювати над розбудовою нового суспільства. Їх готували неакадемічно та у прив’язці до практики, як підмайстрів та підручних . Для цього Ґропіус залучив у якості вчителів до Веймара, де спочатку знаходився Баухаус, уже відомих художників, таких як Пауль Клеє, Василь Кандінський або Йоганнес Іттен. Сам він взяв на себе керівництво новим вищим навчальним закладом, що розпочав свою роботу в 1919 році як «Staatliches Bauhaus Weimar» (Державний будівничий дім Веймара). В атмосфері «продуктивної неоднаковості», як зазначав пізніший майстер Баухаус Йозеф Альберс, об’єдналися «майстри»-ремісники і та візіонери-натхненники, проводячи навчання, але не за єдиним стилем Баухаус, як думають сьогодні. Навпаки: вони показували, що стиль різноманітний, як і особи, що його створюють.

Та все-таки існували приписи. Так дизайн мав бути функціональним та придатним до використання, загальнодоступним, міцним і гарним. «Form follows function» - це була провідна теза, якій судилося увійти в історію мистецтва. Відомим прикладом цього став придуманий Мартом Штамом та розвинутий Марселем Бройєром стілець „Freischwinger“ 1926 року. Зроблений зі стальних трубок без задніх ніжок, в якому місце для сидіння пружинило під дією ваги людини, він об’єднав майже усі парадигми. Лише ціна з огляду на невелику кількість екземплярів на початку виявилась порівняно високою. Дорого коштував також і вже згаданий світильник Вільгельма Вагенфельда, оскільки його виготовляли вручну. З огляду на вузьку площу його освітлення, що для читання було радше незручним, а також через скляні деталі він вважався ані практичним, ані особливо міцним. Але він був «гарним» - ця функція і сьогодні робить його жаданим та з ціною близько 400 євро все ще ексклюзивним дизайнерським об’єктом.

Житло для всіх

Баухаус як піонер у соціальному житлобудівництві представлений простими кооперативними інтер’єрами дешевих народних квартир від Ганнеса Мейєра, що мали офорлюватися колективно. Будучи марксистом, швейцарський архітектор пропагував «народну потребу замість люксової потреби». Мистецтво має стати лише «засобом для використання». Мейєр замінив Ґропіуса на посаді директора Баухаус в 1928 році та на новому місці, в Дессау активно виступав за промислове виробництво. Його основоположні візії, передусім пошук максимально економічної форми, матеріалу і конструкції, знаходять своє нове вираження у підходах сучасного житлобудування, зокрема «sharing community», «open design» або «co-housing».

Джерело натхнення

Як майстерня ідей, «лабораторія модерну» Баухаус відслужив своє. Не в останню чергу тому, що інституція, в якій навчало багато єврейських майстрів, з огляду на початок масових репресій з боку нацистів саморозпустилася у 1933 році.
 

Баухаус. Все дизайн – Behind the art – виставка у Федеральному залі мистецтв

Разом з тим і сьогодні багато дизайнерів звертаються до проектів Баухаус як джерела натхнення. Так Константін Ґрчіч з Мюнхена спроектував у 2009 році свій стілець Pipe, спираючись на попередню модель Міза  ван дер Рое, третього директора Баухаус в останньому місці його розташування – Берліні. А Йозеф Ґріма поєднав гру в збирання корабликів від Альми Бушер, популярну ще у 1920-х роках, з улюбленою комп’ютерною грою Minecraft. Як у грі з кубиками користувач може тут збудувати свій віртуальний світ. Це лише декілька прикладів показаної у 2016 році виставки, що доводять повсюдну присутність Баухаус. І вона - лише підготовка відвідувачів до того, що їх очікує в 2019 році, коли всюди йтиметься про «100 років Баухаус».