Відкритий доступ 2020
"Переформатування ринку наукових видань"
У березні 2016 року Товариство Макса Планка у Німеччині розпочало масштабний проект із забезпечення безкоштовного вільного доступу до наукових праць „ Open Access 2020“. Франк Зандер, директор Цифрової бібліотеки Макса Планка розкриває в інтерв’ю цілі та завдання нового проекту.
Пане Зандере, німецькі наукові товариства ще з 2003 року вимагають від науковців публікувати свої наукові статті та праці одразу в режимі open access, тобто у вільному відкритому доступі. Що ж тоді нового у проекті „ Open Access 2020“ (ОА 2020), який започаткувало Товариство Макса Планка навесні 2016 року?
Новизна проекту ОА 2020 полягає у його меті – трансформації ринку наукових видань. Тобто, завдання полягає не просто у схваленні відкритого доступу, а, насамперед, у реальній зміні моделі в цілому, щоб більшість усіх наукових видань одразу ж, з першого дня публікації, знаходилися у вільному доступі.
Прощавай, передплато!
Наскільки я розумію, буде знята донедавна панівна модель передплати на видання. За цієї моделі абоненти, передплатники, тобто користувачі фінансували видання. У майбутньому видавництва мають теж отримувати гроші за кожну статтю, яка вийшла у вільному доступі. Це означає, що видання оплачуватимуть науково-дослідні установи, у стінах яких, так би мовити, народилася стаття. Чи вистачить їм фінансів?
Так, вистачить. Адже відповідні гроші у них й так є. За кошти, які сьогодні інститути витрачають на передплату, видавництва зможуть виконати усі необхідні роботи з видання наукової публікації.
Тобто, рецензування, незалежний відбір, редакція і публікація.
Так. Адже йдеться не про заощадження коштів, а про зміну бізнес-моделі. А якщо при цьому вдасться заощадити гроші, то видавництва зможуть використати їх на користь своїм клієнтам. Ми провели дослідження і визначили витрати на видання наукових статей за передплатною моделлю в усьому світі. Якщо загальну суму витрат поділити на кількість статей, які вийшли у такий спосіб, то отримаємо десь 3000-5000 євро на статтю. А за стандартну публікацію вільного доступу ми платимо на сьогодні 1250 євро. Тож, видавництва витрачають на високоякісне наукове видання у стандарті відкритого доступу значно менше коштів, аніж на подібне видання за моделлю передплати.
Яка роль у цьому трансформаційному процесі відводиться науковим бібліотекам?
Бібліотеки можуть виступити важливими просувачами ОА-ініціативи, адже у них є доволі вагомий аргумент: гроші. Бібліотеки зі своїх бюджетів платять видавництвам за видання, що отримують, тому вони разом з науковцями можуть вирішувати, за якою з моделей фінансувати, зокрема, наукові публікації. Бюджети, які бібліотеки виділяють на передплату наукових часописів, поступово мусять переорієнтуватися на оплату наукових публікацій у режимі вільного доступу. І, звичайно ж, у майбутньому бібліотеки повинні ще сильніше допомагати науковцям з публікацією наукових статей або інших наукових праць та оформленням відповідних договорів.
передусім перехід мають зробити видавництва
Чи вже є конкретний план переходу від однієї моделі до іншої?
Сьогодні в усьому світі працюють робочі групи, які обмірковують плани переходу для кожної країни окремо. Наукові організації та бібліотеки не стоять осторонь цього процесу. Певна річ, ведуться також перемовини з видавництвами, адже для них важливо повірити у нову модель і у те, що за нових умов їхні доходи не зменшаться.
Такий перехід не здійсниш за одну ніч…
Звичайно, ні. Видавництва мають змінити свої внутрішньовиробничі процеси. На це потрібні роки. Втім, вже зараз діє перехідна модель – офсет, за якої передплатні кошти компенсуються за рахунок стандартної платні за публікації у режимі відкритого доступу.
Проект ОА 2020 у перші п’ять місяців від його старту підписали понад 60 наукових організацій. Навіть комісія ЄС з питань конкуренції закликала видавництва до 2020 року повністю перейти на видання наукових праці у вільному доступі. Як реагують на все це самі видавництва?
В принципі, вони відкриті до співпраці. Більшість розуміє, що хочуть вони того чині, але обійти тему відкритого доступу їм не вдасться. У 2015 році відсоток наукових статей, опублікованих одразу у режимі вільного доступу, вже становив 16%. І він невпинно зростає. Крім того, існує конкуренція і серед самих видавництв. Молоді видавництва, котрі успішно опанували бізнес модель відкритого доступу, відбивають дедалі більше клієнтів у видавництв, які все ще працюють за старою, передплатною, моделлю. Тож, деякі великі видавництва вже тепер серйозно обмірковують повний перехід на модель ‘оpen аccess‘.
На вашу думку, яку роль відіграє Німеччина у русі за відкритий доступ?
Політика Німеччини у цьому питання неквапна. Але німецькі науково-дослідні організації, такі як, скажімо, Товариство Макса Планка, з моменту підписання Берлінської декларації про відкритий доступ до наукових і гуманітарних знань 2003 року у авангарді цього руху. А у рамках проекту ОА 2020 ми також активно пропагуємо цю ідею і співпрацюємо з різними іноземними та міжнародними організаціями для її поширення.
Що дійсно реалістично досягти до 2020 року?
Я вважаю цілком реалістичним перехід видавничого ринку на 80% до моделі відкритого доступу. Майже всі видавництва вже мають досвід публікацій у режимі відкритого доступу. Сьогодні з ними вже набагато легше говорити на цю тему і вони готові зробити необхідні для переходу кроки. У досягнення цілі, яку ми поставили на 2020 рік, зацікавлені багато гравців. Тож, шанси, що до того часу більша частина ринку повністю перейде на видання наукових статей і праць у режимі відкритого доступу, гадаю, непогані.