Літературна критика
Блоґ як тренд

Перевага літературних блоґів: в мережі тексти доступні для всіх тривалий час
Перевага літературних блоґів: в мережі тексти доступні для всіх тривалий час | Photo (detail): © art_sonik/Fotolia

Блоґери утвердились у літературному процесі та стали важливими контактами для видавництв. Деякі блоґи можуть мірятися силами з культурними рубриками визнаних видань.

Оцінити кількість літературних блоґів у Німеччині сьогодні можна лише наближено. Тисяча? Чи може більше? Єдине, що можна з упевненістю стверджувати: їхня кількість невпинно зростає. Так на Лейпцизькому ярмарку  2015 року було зареєстровано 400 блоґерів, а в 2016-му їхня кількість вже становила 800 осіб.  Під час зустрічі блоґерів з видавництвом Bastei Lübbe у 2016 році в Кельні сотня квитків розійшлася за одну годину. Цифри свідчать про те, що  літературна критика давно не була настільки жвавою - а голос блоґерів має серйозну вагу в літературному процесі.  
 
Це підтверджують і видавництва. До прикладу, знане видавництво Suhrkamp підтримує контакти з 500 блоґерами. А Кароліна Лопес, речниця видавництва  Schöffling & Co,  зауважує, що часи, коли можна було ігнорувати блоґерів, давно минули: „Традиційні ЗМІ змушені заощаджувати. Тому з впевненістю можна сказати, що значення блоґерів для любителів літератури зростатиме й надалі“.

контакти не викликають острах

Таку тенденцію позитивно розглядають навіть визнані літературні критики. „Досить часто у культурній пресі скаржаться на те, що інтерес широкого загалу до літератури знизився, - розповідає Уве Віттсток (Uwe Wittstock), літературний критик та культурний редактор інформаційного журналу Focus. – Тому, якщо  нові майданчики кваліфікованого опрацювання літератури з'являються онлайн, це можна тільки вітати“. Щоправда, Віттсток одразу робить застереження щодо  розуміння слова „кваліфікований“:  „Більшість літературних блоґерів розглядають жанрову літературу з перспективи фанатів жанру“, каже він. Відтак останні новинки фентезі, любовної літератури, детективів, романів жаху тощо, на його думку, презентуються публіці з великим запалом, "але майже без критичної дистанції та аналізу. Для любителів жанру це цікаво та корисно, утім не має нічого спільного з літературною критикою у її серйозному розумінні".

Тут слід все ж зауважити, що і блоґери постійно відмежовуються від "серйозного розуміння“. Наприклад, Уве Кальковські (Uwe Kalkowski), який веде блоґ Kaffeehaussitzer (Завсідник кав’ярні), під час зустрічі блоґерів у Кельні говорив про „два абсолютно різні види професійної діяльності“ та зізнався, що йому для класичної літературної критики бракує „інструментарію й експертних знань“. Подібну думку висловила і блоґерка Катеріна Кірстен у статті 2015 року для Börsenblatt: „Зазвичай, блоґи мають нижчий поріг доступу та більш особистий характер, їхні автори не бояться виражати емоції чи вживати ,я‘, інакше кажучи, тут дійсно відбувається бесіда на рівних“.

блогери як відкрита інтегративна спільнота

‘Бесіда на рівних’ – це одна з причин, чому обговорення книжок утвердилось онлайн. Адже низький поріг доступу стосується не лише тону, а й вибору книжок. Фентезі, романи про любов чи жахи рідко потрапляють на шпальти культурних сторінок визнаних друкованих видань. А блоґери пропонують цій літературі форум - у буквальному розумінні, адже в блоґах відбувається жвава дискусія.  До того ж блоґери вважають себе відкритою інтегративною спільнотою, тому часто на своїх сторінках розміщують посилання на блоґи інших шанувальників літератури.
 
Рівень рецензій безперечно залишається доволі спірним. Чимала частка критиків-аматорів, які просто переповідають романи та виносять вироки на емоціях. Це спостерігається і серед так званих буктюберів (новотвір зі слів „book“ та „Youtube“), що говорять про книжки, які вони самі відібрали, на камеру, яку самі встановили, і потім викладають свої напівпрофесійні кліпи у мережу. Вони теж завойовують дедалі більше медійного простору – наразі їх кількість оцінюється в 200-300, і тенденція зростає.  
 

#wirsindbooktube – Проект з 40 німецькими буктюберами

сутнісне покращення

З іншого боку, саме в блоґовому середовищі з’явилось багато форматів, які засвідчують сутнісне покращення. Наприклад, онлайн-журнал Tell, що веде журналістка і письменниця Зіґлінде Ґайзель (Sieglinde Geisel), об’єднав навколо себе перекладачів, блоґерів, критиків і письменників: „Tell хоче поєднати амбіції культурних рубрик ЗМІ зі спонтанністю блоґів,“ – пояснює Зіґлінде Ґайзель. Також до досить амбітних форматів відносяться такі блоґи як Begleitschreiben (Супровідні нотатки) чи Culturmag, в яких найвищим пріоритетом є ґрунтовний літературний аналіз. Уве Кальковські у своєму блозі  Kaffeehaussitzer утвердив іншу ідею. У своїй постійній рубриці „Textbaustein“ (Цеглини тексту) він виставляє окремі уривки з різних романів і коментує їх.
 
Названі приклади показують, як уже сьогодні справджується прогноз письменника та блоґера Франка О. Рудкоффскі (Frank O. Rudkoffsky) з початку 2016 року. „Блоґи", казав він, "не замінять літературних рубрик, але розширять літературний дискурс, літературне поле“.  Вже сьогодні друкована літературна критика значно відстає у питанні швидкості, обсягу та доступності. Літературний критик журналу Focus Уве Віттсток слушно зауважує: „Те, що друкується лише у паперових щоденних газетах чи тижневиках, дуже швидко знову стає недосяжним для звичайних непрофесійних читачів. Натомість в інтернеті інформація доступна тривалий час“, каже Уве Віттсток з Focus. І як на це усвідомлення відреагував сам поважний критик?  Він створив власний блоґ. Його назва - Büchersäufer (Книгоголік).