Світова спадщина Баухаус
Експериментальний простір модерну

Серед мистецьких шкіл важко знайти таку, яка здобула б світову славу в мистецтві, архітектурі та дизайні 20 століття в настільки широкому масштабі як Баухаус, заснований у 1919 році Вальтером Гропіусом. У 1925 році Баухаус переїхав з Веймара до Дессау та отримав власну споруду з майстернями, приміщеннями для навчання та проживання студентів, а також помешкання для професорів, яких називали «майстрами». Сьогодні будинок Баухаус з цими будинками майстрів у Дессау-Рослау належить до світової спадщини ЮНЕСКО.

Людина і техніка, зв’язок промисловості та науки, а також модернізація міста Дессау – ці ідеали 1920-х років спонукали таких політиків як ліберальний обербургомістр Фрітц Гессе запросити до Дессау мистецьку школу, яку вигнали з Веймара. У 1924 році відбулись попередні переговори щодо переїзду з директором Баухаус Вальтером Гропіусом та радою майстрів. Вже через рік у Дессау стартував навчальний процес, а в грудні 1926 року відбулось урочисте відкриття нової шкільної будівлі за участі 1000 гостей.

Сміливість і прозорість

Місто Дессау виступило забудовником, надавши гроші як на земельну ділянку, що знаходилась на вільних територіях північно-західної частини старого міста-резиденції поблизу вокзалу, так і на зведення нової школи і спорудження будинків для майстрів. Проектування новобудови взяло на себе бюро Вальтера Гропіуса, в якості керівників проекту виступали архітектори Карл Фліґер та Ернст Нойферт.

Будинок Баухаус у Дессау | Вальтер Гропіус | 1925-26 | Foto: Tadashi Okochi © Pen Magazine | 2010 | Stiftung Bauhaus Dessau Нарешті у Гропіуса з’явився шанс побудувати школу за власними уявленнями. Сміливість та технічно елегантна прозорість, притаманні дебютному твору, фабриці Fagus у Альфельді, в якому Вальтер Гропіус та Адольф Мейєр застосували винесений вперед скляний фасад, названий curtain wall, визначають також і споруду Баухаус у Дессау. Весь комплекс має чіткий і спокійний геометричний поділ з м’якими переходами вертикальних та горизонтальних сполучень, заштукатурених площ, ліній вікон, фасадів з дірами та великоформатних скляних стін.

Будинок Баухаус у Дессау | Вальтер Гропіус | 1925-26 | Foto: Tadashi Okochi © Pen Magazine | 2010 | Stiftung Bauhaus Dessau
При цьому відсутня головна позиція для огляду. Щоб охопити всю споруду цілком, потрібно її пройти та обійти. Особливо виразно виглядає засклене, триповерхове крило з майстернями. Від неї відходить двоповерхова частина, в якій розміщувались офісні та адміністративні приміщення. Вона сполучає крило з трактом такої ж висоти, призначеним для школи прикладного мистецтва та ремісництва. Одноповерхова споруда з їдальнею, актовою залою та сценою з'єднує крило майстерень з п’ятиповерховим ательє, так званим Преллерхаусом з його характерними виступаючими балконами. Тут спочатку розміщувались 28 житлових приміщень та ательє для студентів і молодих майстрів. Для внутрішнього оздоблення усіх будівель були залучені майстерні Баухаус.

Мистецтво та промисловість

Дехто з тих, хто був учнем у Веймарі, взяв собі майстерні вже у ролі молодих майстрів: так Герберт Байєр керував майстернею друкарства і реклами, Марсель Бройєр – майстернею столярства. Також були майстерні для металу, ткацтва, настінного живопису, пластичного мистецтва і сцени. У Дессау Баухаус керувався зміненою програмою, в якій промисловість та наука отримали більше значення для дизайну. Школа намагалась запускати нові розробки в серійне виробництво.

Будинок майстрів Мухе/Шлеммер | Дессау | Вальтер Гропіус | 1925-26 | Foto: Yvonne Tenschert | 2011 | Stiftung Bauhaus Dessau Політичні зміни та прихід нацистів до влади у Саксонії-Ангальт в черговий раз раптово поклали край навчальному процесу. Вже у 1931 році Баухаус як «полумінь Москви» (Александер фон Зенґер) закликали закрити і знести. У 1932 році шкільне навчання перенесено до Берліна, де в 1933 році було розпущене внаслідок дій Гестапо.

Баухаус живий

Баухаус у Дессау залишився стояти, хоча й зазнав значних руйнувань під час бомбардувань у Другу світову війну. Перші плани реконструкції від учасника Баухаус Кнорада Пюшеля у 1960-х роках так і залишились на папері. У 1974 році будівельний комплекс Баухаус було занесено до списку пам’яток НДР як історичний монумент національного та міжнародного значення, а два роки потому розпочато масштабну реконструкцію. Розбудова науково-культурного центру стала початком відродження ідей Баухаус, що було продовжено фондом Баухаус, заснованим у 1994 році. У 1996 році споруда Баухаус у Дессау разом з будинками майстрів та будівлями у Веймарі була занесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Фонд Баухаус керується завданнями науки і мистецтва та присвячує свою діяльність дослідженню, збиранню і поширенню ідеї Баухаус, а також діалогу архітектури, дизайну та мистецтва у 21 столітті. Щороку до Дессау приїздять понад 100.000 відвідувачів з усього світу.