Вдалі освітні ідеї
"Успіхи мають певну спорідненість"

Як можна покращити освіту? Педагог і документаліст Райнгард Кааль створив „Архів майбутнього“, де презентує приклади-дороговкази успіху.

Єдиного універсального рецепту успіху не існує, стверджує педагог та документаліст Райнгард Кааль, але існують „фрагменти успіху“.  Кааль бореться за покращення освітнього світу. У своїх документальних фільмах і на інтернет-сторінці „Архів майбутнього“ він презентує місця, де розвиваються знання, ідеї та уміння. За свої роботи Райнгард Кааль отримав чимало відзнак, зокрема, престижну німецьку телевізійну премію імені Адольфа Ґрімме.

Reinhard Kahl | Foto: © privat Пане Кааль, чим ви зараз займаєтесь?
 
Упродовж трьох тижнів наша камера супроводжувала заходи міста Мюнхена для дітей на період канікул, які відбувалися в ігровому комплексі „Мюнхен у мініатюрі“. На ту радість і той захват, з якими діти працювали, ми просто не могли надивитися! Навчання відбувається, коли дитина концентрується на речах, що її захоплюють, і далі, коли вона випробовує цю річ, а разом із нею і себе. Тоді народжується те заразливе відчуття радості, яке ми спостерігали. Діти, котрі на канікулах будують, печуть, готують їжу, роблять кіно або газету, самі кажуть: „Це справжнє життя“.

„Радість від навчання та добрі результати поєднуються“

„Архів майбутнього“ існує з 2004 року. Яка ідея покладена в його основу?
 
Інтенсивність і, як наслідок, ефективність навчання, які ми спостерігали в „Мюнхені у мініатюрі“, і це основна ідея нашого проекту. Імпульсом до створення „Архіву майбутнього“ також став шок від порівняно незадовільних результатів німецьких школярів у дослідженні PISA 2001 року, координованому ОЕСР. Тоді розпочалася дискусія про школи повного дня і поступово утвердилося розуміння того, що все ж таки радість від навчання і добрі результати поєднуються. У той час я зробив фільм „Теплиці майбутнього. Як школам у Німеччині стати успішними?“. Він показує дітей, у яких горять очі, а їхня успішність найкраща в школі. Ці дві речі – радість і успішність – складники одного цілого, що і засвідчує „Архів майбутнього“.  
 
А що в  ньому знаходиться? 
 
Ми документуємо історії та ідеї оновлення школи й освіти, показуємо школи та проекти, які прокладають нові шляхи, і у такий спосіб даємо зацікавленій фаховій аудиторії в руки інструмент. Окрім того, на нашому YouTube-каналі ми пропонуємо користувачам записи розмов із різними експертами у сфері освіти.
 
Десять років тому до архіву додалася однойменна фахова мережа. Чому ви вирішили її створити?
 
З одного боку, неабиякий резонанс викликав фільм „Теплиці майбутнього“. Було продано близько 60 000 DVD-дисків. З іншого боку, ми з’ясували, що багато шкіл та інших освітніх закладів проводять цікаві проекти, але й гадки не мають про існування один одного. От ми і вирішили об’єднати усіх цих доволі різних гравців. Так виникла думка додати до архіву фахову мережу з тією ж назвою. Тоді ж ми провели наші перші освітні конгреси у Гамбурзі та на Боденському озері, експерименти за участі різних театрів Німеччини під назвою „Театру сниться школа“. Місця на участь у всіх цих заходах розійшлися просто блискавично. Зацікавленість була тоді величезна, люди із захопленням зустріли багато нових ідей, у регіонах були створені робочі групи. Останнім часом ця динаміка дещо згорнулася, що ще раз підтверджує, наскільки це важко міняти таку систему як школа.

„кожна історія неповторна“

Де ви бачите найбільші виклики?
 
Ми спостерігаємо у багатьох педагогів певну потребу у спасінні: вони хочуть отримати рецепти, які підкажуть, що робити. Але це не спрацьовує. Кожна історія успіху унікальна. Тому віра в „одну єдину успішну школу“ як зразок для наслідування хибна. Візьмемо до прикладу фантастичний симбіоз однієї бременської школи та оркестру світового класу – Німецької камерної філармонії Бремена. Разом вони організовують різні музичні проекти, наприклад щороку ставлять оперу у своєму районі тощо. Це дійсно грандіозно, але скопіювати його неможливо. Щойно ми беремо за універсальний рецепт якусь вдалу річ, одразу втрачаємо шанс створити щось своє, власне і теж унікальне. Хоча, звісно, успіхи мають певну спорідненість.
 
Які у вас плани на наступні роки?
 
Крім безпосередньо самих шкіл ми хочемо активізувати суспільство, тобто оточення, в якому живуть школи. Адже, скажімо, для підприємств життєво необхідними є розумні та креативні співробітники. Це їхній інтерес. І диґіталізація тільки посилює його. Разом з підприємствами, а також з митцями та інтелектуалами, ми хочемо створити нетипові об’єднання, де головним є питання, чи мають школи готувати молодь, яка навчилася тільки споживати, чи молодь, яка думає, яку можна спонукати до змін і оновлення. Адже щоб зважитися на щось нове, треба навчитися ризикувати, не боятися помилок і навіть поразок.


Відеозапис доповіді Райнгарда Кааля "Школа майбутнього" на Освітньому Конгресі у Києві 15 червня 2018 року з українським перекладом: дивіться на каналі Goethe-Institut в Україні у YouTube