Захист даних
Життя як сировина

Мимоволі ми залишаємо в інтернеті багато даних. Бізнес хоче якомога більшої свободи у використанні цих даних, натомість захисники прав споживачів вимагають надати право на самовизначення самим користувачам.

«Можна дізнатися Ваш поштовий індекс?» Таке запитання час від часу чують ті, хто сплачує за покупку в магазинах взуття чи одягу. Намір, прихований за цим запитанням, зрозумілий: підприємства хочуть знати, з якого міста чи району приїжджають клієнти. А це дозволяє зробити висновки щодо цільових груп покупців.

Як стверджується у відомому вислові, дані – це нафта 21 століття. Вони служать сировиною для цілих галузей економіки. Насамперед це стосується бізнес-моделей для інтернету. Тут кожен клік залишає слід, і аналіз цих слідів допомагає  вебсторінкам більше дізнаватися про своїх клієнтів й будувати більш цілеспрямовану комунікацію. Відповідно це зветься трекінґ і таргетинґ, тобто йти за слідами і цілитися. На основі нашої поведінки як споживачів та користувачів інтернету можна створювати доволі детальні профілі. Багато споживачів у Німеччині вважають такі практики неприйнятними. Вони не хочуть, щоб за ними шпигували - ні онлайн, ні оффлайн.

Те, що більшість німців ставиться скептично до непрозорого збору даних, певним чином можна пояснити історичними причинами. Як за часів нацистської диктатури, так і в НДР контроль громадян був частиною репресивного режиму. Відтак разом із переможною ходою інтернету розвивається і жвава публічна дискусія щодо захисту особистих даних. «Інформаційне самовизначення» - поняття, сформульоване в одному із судових рішень початку 1980-х - має для багатьох німців велике значення.
 
Порівняльне дослідження Harvard Business Review 2015 року продемонструвало, що цифрова приватність надзвичайно турбує німецьких споживачів - більше ніж мешканців Китаю, Індії, Великобританії та США. Попри це лише поодинокі німці обізнані з технічними деталями трекінґу і тарґетинґу. Багато користувачів «відчувають невпевненість і хотіли б мати краще орієнтування та більшу прозорість у цифровому світі», - до такого висновку деякий час тому дійшла Цифрова спілка Bitkom, висунувши вимогу спрощення законодавства із захисту даних, «щоб користувачі могли отримувати коротшу та зрозумілішу інформацію про опрацювання їхніх даних». 

РЕФОРМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В СФЕРІ ЗАХИСТУ ДАНИХ

Саме це і відбувалось останніми роками. З 2012 по 2016 Європейський Союз працював над уніфікованим Регламентом із захисту даних. Європейський парламент призначив німецького депутата від партії «Союз 90/Зелені» Яна Філіпа Альбрехта доповідачем з цього питання. Тобто він відігравав значну роль у розробці цього законодавчого акту. Насамперед депутат намагався обмежити вплив лобістів від бізнесу. «Захист даних - це ключ, який дозволяє знову поставити в центр уваги людину і не допускати, щоб її перетворювали на м’яч для гри, об’єкт чи навіть жертву технологічного прогресу. Попри термінологію йдеться не про захист даних, а про захист людини», - писав він у брошурі про реформу захисту даних, яка вийшла друком у 2017 році.      

До найважливіших нововведень Регламенту належить те, що Європейський Союз більше не терпить методу «бери або помри» - він змушував користувачів погоджуватися на масштабне використання своїх даних для доступу до певних вебсторінок чи послуг. Так звана «заборона поєднання» тепер поклала край цій раніше поширеній практиці. Крім того, користувачі тепер мають право на отримання інформації: у відповідь на запит бізнес повинен в зрозумілий спосіб пояснити, які дані та з якою метою зберігаються і аналізуються. До того ж діє принцип економного поводження з даними: початкові налаштування онлайнслужб мають зважати на захист даних - самі сервіси повинні бути влаштовані так, щоб обходитися якомога меншим масивом даних.

СТАНДАРТИ ПІД ТИСКОМ

З весни 2018 року європейський регламент розповсюджується на всі країни ЄС. Але перед тим його треба імплементувати в національне законодавство. Міністерство внутрішніх справ у 2016 році підготувало відповідний законопроект, який у лютому 2017 року затвердив уряд. Німецькі експерти із захисту даних піддали його нищівній критиці. Якщо раніше Німеччина була провідною в захисті прав споживачів, то законопроект не дотягує навіть до стандартів ЄС. Згідно з ним підприємства можуть не реагувати на запити користувачів щодо їхніх даних, якщо це їм коштуватиме значних зусиль.

Флоріан Глатцнер з Центру захисту справ споживачів вважає це нечуваним: «Як інакше споживачеві скористатися своїми правами?». Неспівмірні зусилля не можуть бути виправданням чи відмовкою. Крім того регламентом взагалі не передбачено впровадження урядом таких виключень: «Підприємства мають адаптувати свої системи до прав користувачів, а не навпаки!»

У Bitkom, що представляє інтереси галузі ІТ, бачать це інакше. Так у відповідній заяві йдеться про те, що право на знищення даних може призводити до «структурних небезпек або непридатності до використання, особливо складних баз даних». Як буде далі з цифровими правами користувачів у Німеччині, залишається відкритим. Законопроект поки детально обговорюється у Бундесраті та Бундестазі.