Соціальні мережі в музеї
ПОРУЧ З ЛЮДЬМИ

Збирати, зберігати, досліджувати, навчати – саме такі завдання виконували музеї до цього часу. Сьогодні заклади культури стоять перед новими викликами. Музеї мають пристосовуватися до демографічних змін та інших зорових звичок людини в цифрову епоху. При цьому помітність музею в інформаційному просторі відіграє вирішальну роль. З цим пов’язано й запитання, чи залишить музей тривалі враження в мережі.   

Потреба в контакті з улюбленим музеєм в мережі зростає. Успішна комунікація в соціальних мережах може бути досягнута лише на основі розумної цифрової стратегії. Так, музей Штеделя у Франкфурті наголошує на можливостях необмеженого доступу для всіх у цифровому просторі. Музей сучасного мистецтва федеральної землі Північний Рейн – Вестфалія в Дюссельдорфі працює над тим, щоб запропонувати відвідувачу індивідуалізований доступ до мистецьких творів за допомогою сучасних технічних можливостей. Ще повільно, але все частіше в музеях створюються робочі місця для співробітників, які займаються виключно презентацією музеїв у цифровому просторі.
 

ПЕРЕДАВАЧ ТА ПРИЙМАЧ

Де відбувається змішування? На це запитання не так просто відповісти, оскільки кожна інтернет-платформа має свої закономірності. І охопленість цільових груп теж не зводиться до простих формул.

Селфі в музеї Штеделя у Франкфурті Селфі в музеї Штеделя у Франкфурті | Foto: Städel Museum, Frankfurt am Main Якщо подивитися на активність музеїв у Facebook, то поруч із повідомленнями про музейні заходи популярністю користуються пости, які за допомогою сучасних посилань запрошують до взаємодії. Деякі музеї експериментують з функцією live video. Facebook діє, немов товари, виставлені у вітринах магазинів пішохідної зони. Найбільшою прихильністю користуються, насамперед, великі бренди. На першому місці серед усіх німецьких музеїв знаходиться музей Мерседес-Бенц у Штуттгарті, який зібрав понад 500 000 лайків. Але й мистецькі музеї з частими змінами експозицій також мають успіх у спільноті Facebook. Так, виставкова зала Schirn у Франкфурті набрала майже  90 000 лайків, а Федеральна виставкова зала Бонна – 75 000.     

У мережі для мікро-блогінгу Twitter перевагу мають музеї з посиленою можливістю для взаємодії. Якщо музеї володіють комунікацією в режимі реального часу, то вони - насамперед, у рамках міжнародних акцій, як наприклад, #MuseumWeek або #askacurator - можуть презентувати свій контент широкий публіці і вступати з нею в діалог. 
 

ПОШИРЕННЯ ТА УЧАСТЬ

У будь-якому разі доцільно поєднувати онлайн- та офлайн-присутність. Так музеї можуть отримати вірних послідовників (підписників), які діють у мережі подібно до послів музею. Це довели численні контакти, наприклад, у Tweetups,  особисті зустрічі учасників Twitter. З нагоди свого 200-річного ювілею музей Штеделя (Städel Museum) влаштував вечір соціальних мереж, яким було охоплено  120 учасників на місці, але у багато разів більше – в інтернеті. Музеї, будучи хранителями творів із власною аурою і часто незвичних архітектурних форм, мають у володінні цінні сюжети образотворчого мистецтва. Надаючи суб’єктам впливу - тобто тим блогерам, які мають у соціальних мережах велику кількість підписників - доступ до цих сюжетів (наприклад, через ексклюзивні «фото-прогулянки»), музеї завойовують для себе зростаючу спільноту платформи для розміщення фотографій Instagram. Той, хто здійснює пошук в Instagram, наприклад, за ключовими словами #artwatchers або #emptymuseum, швидко отримує бажання відвідати музей.         
 

ВЗАЄМОЗВЯ’ЗОК

Зміни в медіа-середовищі не тільки створюють нові передумови для презентації музеїв у зовнішньому середовищі, але й змінюють очікування відвідувачів. Сьогодні кожний може продукувати власні контенти і хоче цим на повну користуватися. У соціальних мережах цінується, насамперед, взаємозв’язок. Говорячи простими словами, Web 2.0 – це платформа, яка позиціонується як «Web участі». І тут вже йдеться про дещо більше, ніж просто натиснути на кнопку «лайк».

Вечір соціальних мереж у музеї Штеделя, Франкфурт Вечір соціальних мереж у музеї Штеделя, Франкфурт | Foto: Städel Museum, Frankfurt am Main Особливо успішні акції в соціальних мережах живляться за рахунок активності учасників. Прикладом цього є #myRembrandt – акція, яка була ініційована пінакотеками Мюнхена. Створена спеціально для цього копія невеличкого автопортрету Рембрандта надала блогерам та прихильникам соціальних мереж музею чудову нагоду для створення власних історій. Таким чином вони стали спів-кураторами нових контентів. При цьому виникли не тільки емоційні зв’язки з творчістю Рембрандта, але й із самим музеєм, який тепер завжди може розраховувати на підтримку своїх майбутніх акцій у цьому середовищі.     
 

МІНІ-ІСТОРІЇ ДЛЯ КОЖНОГО

Але це не завжди мають бути великі проекти. І за допомогою невеликих імпульсів можна спонукати користувачів до створення контенту - user generated content. Так, музей замку Мойланд (Schloss Moyland) провів акцію #beuysheute,  яка послужила мотивацією для багатьох прихильників творчості митця написати власні думки з нагоди роковин його смерті, що зробило пам'ять про нього помітною в інтернеті.

Вечір соціальних мереж у музеї Штеделя, Франкфурт Вечір соціальних мереж у музеї Штеделя, Франкфурт | Foto: Städel Museum, Frankfurt am Main Надзвичайно популярна акція в різних соціальних мережах - #MuseumSelfie (музейне селфі), або запрошення сфотографувати самого себе в музеї і стати учасником всесвітньої акції. Так у мережі збираються незчисленні зізнання в прихильності до певного музею чи навіть до особливого твору мистецтва.  У музеї Остхауса в м. Гаґен пішли навіть ще далі, створивши виставку, яка складається лише з місць для селфі на фоні знаменитих творів мистецтва. В такий спосіб можна також обійти проблему авторських прав на картини, яка в деяких музеях призводить до заборони фотографувати.  

Вечір соціальних мереж у музеї Штеделя, Франкфурт Вечір соціальних мереж у музеї Штеделя, Франкфурт | Foto: Städel Museum, Frankfurt am Main Якщо подивитися на ландшафт німецьких музеїв, то вони мають ще багато роботи з освоєння простору в цифровому світі. Для того, щоб потенціал відкритих музеїв мав перспективу в майбутньому, їм потрібний, насамперед, навчений персонал. Перед університетами стоїть нагальне покликання не виносити за дужки тему культурного посередництва в соціальних мережах, а навпаки, сприяти її розвитку. Тоді все вийде і з відвідувачами.