Приватність і діджиталізація
"Facebook - це не кімната вдома"

Соціальні мережі, смартфони, інтернет речей – де ж тут місце для приватної сфери? Чи приватність вже і без того застаріла як ідея? Розмова з переконаним захисником даних Яном Філіпом Альбрехтом. 

Пане Альбрехт, ми робимо селфі, постимо коментарі, постійно знаходимось онлайн і охоче виставляємо на публіку наше повсякденне життя. Ми живемо в світі Post-Privacy?

Я переконаний, що більшість людей і в цифрову епоху хочуть мати приватну сферу. Насамперед вони хочуть самі вирішувати, хто про них може дізнатися, що і коли. Забезпечити приватність і захист даних у світовій мережі - це цілком можливо у правовому й у технічному аспекті. Необхідно мати лише відповідні правила.

Але наше розуміння приватності однозначно зазнало змін. Суворого розмежування інтимної, домашньої та публічної сфер більше не існує. 

Концепція приватності постійно змінювалася впродовж десятиліть та століть, ці зміни не почалися в період діджиталізації. Адже ми й сьогодні робимо різницю між тим, що розповідати бабусі, що роботодавцю, що молодшій сестрі, а що медстрахувальнику. Різні сфери продовжують існувати й надалі. І багато користувачів ретельно міркують над тим, що вони готові розповідати про себе в інтернеті. Такі користувачі шукають сервіси, які прихильно ставляться до захисту даних чи, іншими словами, оберігають приватність. 

«БАГАТО КОРИСТУВАЧІВ діють ОБЕРЕЖНіше»

Чи бачите Ви тут певний розвиток, ріст усвідомлення з боку європейців? Чи стало сильнішим бажання приватності?

Абсолютно! Це спостерігається в будь-якому разі. Коли декілька років тому Facebook запровадив стрічку, в якій можна було прослідкувати власні висловлювання впродовж років, то це багатьох налякало. Люди не усвідомлювали такої публічності. Сьогодні багато користувачів діють обережніше, бо знають, що Facebook – це не кімната вдома. Все частіше використовуються антитрекінґові розширення браузерів і сервіси шифрування комунікації. 

На жаль, не завжди виходить обережно поводитися з даними. Особливо користувачі смартфонів часто миряться з тим, що застосунки збирають численні дані. Чи нас розбестив комфорт?

Те, що ми стали більш чутливими до тем приватності і захисту даних, ще не означає, що ми готові зустріти діджиталізацію у всеозброєнні. Як суспільство ми плетемось позаду технологічного розвитку. Перед нами спільне завдання, і самі закони нас не захистять. Маємо навчатися і ставати більш пристосованими до цього нового світу, адже розвиток не спиняється. Як нам, наприклад, поводитися з безпілотними автомобілями, які, можливо, ще й фільмуватимуть нас? Або з вебсторінками, оснащеними штучним інтелектом, що вестимуть з нами діалоги і записуватимуть їх?

«МИ ЗАЛЕЖні ВІД ПЕВНИХ платформ»

Часто окремий користувач не має вибору. Він повинен погодитися з умовами платформи або взагалі відмовитися від неї. Наскільки можна вимагати від політиків створення інших правил для бізнесу?

Були часи, коли в супермаркетах взагалі неможливо було купити продукти fair trade. Хто хотів купити каву, мав задовольнятися тим, що стояло на полиці. Лиш поступово почали з’являтися інші пропозиції. Такі альтернативи будуть і в цифровому просторі. Сьогодні ми на жаль знаходимося ще в ситуації сильної залежності від певних платформ чи операційних систем. Політика повинна руйнувати ці монополії і сприяти розвитку альтернативних постачальників.

Чому приватна сфера така важлива для демократії?  

Повинні бути гарантії вільної комунікації і свободи слова. Демократичний дискурс страджає, якщо люди змушені постійно переживати, що їхні приватні висловлювання пізніше підуть їм на шкоду. Наприклад, коли вони беруть кредит у банку або влаштовуються на роботу. Такі випадки дискримінації вже трапляються сьогодні, як і рекламні пропозиції, що орієнтуються на пошук і покупки користувача.  

«ОКРЕМА ЛЮДИНА МАЄ ТЕПЕР НАБАГАТО БІЛЬШЕ ПРАВ»

Останніми роками Ви активно долучались до розробки нового європейського Регламенту про захист даних. Який наразі стан справ на політичному рівні?

Ми ухвалили цей Регламент навесні 2016 року переважною більшістю голосів в обох законодавчих палатах, як у Європейському парламенті, так і в Раді міністрів. З травня 2018 року він набув чинності в усіх країнах ЄС і стосується всіх підприємств, які виходять на європейський ринок, включаючи компанії з Силіконової долини чи з Китаю. Всі ці підприємства повинні дотримуватися європейських правил захисту даних, інакше їм загрожують величезні штрафи. В результаті вже зараз багато підприємств чинять простіше, застосовуючи суворі європейські правила на всю сферу своєї міжнародної діяльності.  

Які основні нововведення для громадян?
  
Найважливіше те, що підприємства мусять серйозно ставитися до захисту даних, оскільки його нарешті можна послідовно впроваджувати. До того ж окрема людина має тепер набагато більше прав. Підприємства повинні чітко інформувати користувачів про те, що відбуватиметься з їхніми даними. І робити це у зрозумілій формі! Не у довгих поясненнях, зрозумілих лише юристам. Можливо з’явиться система з простими, стандартизованими символами.     

Приватна сфера всупереч тотальному мережевому охопленню – яке Ваше бачення майбутнього?

Хотів би, щоб ми були в стані поводитися з нашими даними у побуті так само зрозуміло як і з покупками в магазині. Адже там ми також постійно приймаємо рішення: обрати цей чи інший товар, сплатити готівкою чи карткою, оминати чи надавати перевагу певним магазинам. Так само суверенно і усвідомлено нам варто колись навчитись рухатися і в цифровому просторі.

 

Запрошуємо до Data CTRL Centre - виставка і насичена супровідна програма