Театральні фестивалі у Німеччині
Мистецтво за вугілля

​Театральні фестивалі у Німеччині відзначаються різноманітністю тем, програм, кураторів та журі. Їхнє значення для різної регіональної, національної та міжнародної публіки також неоднозначне.

Необов’язково починати з театральних фестивалів, коли хочеш описати стан театру в Німеччині. Головним каналом забезпечення німецького глядача сценічним мистецтвом залишаються муніципальні та державні театри, тобто бюджетні заклади з тарифною оплатою техперсоналу та ансамблем акторів на ставці, які пропонуються постійно оновлюваний репертуар. Але поруч з цим в Німеччині з’являється все більше фестивалів, які почасти тісно пов’язані з театрами на міському і державному рівні.

Початок

Фестиваль Реклінґгаузен у Рурі вважається одним з найповажніших німецьких театральних фестивалів і бере свій початок з акції допомоги гамбурзькому театру в 1946 році. У той час шахта «Король Людвіґ» в Реклінґгаузені займалась нелегальними поставками вугілля і цим уможливила роботу гамбурзької сцени взимку 1946-1947 років. На знак подяки гамбурзька Філармонія, Державна опера та Театр Тhalia організували влітку 1947 року в Реклінґгаузені багатоденні виступи під девізом Мистецтво за вугілля. Сьогодні рурський фестиваль з бюджетом в близько сім мільйонів євро виступає важливим співпродюсером для міського театру та вільних ансамблів. Після фестивальних прем’єр у травні та червні твори включаються в репертуар гастролерів або вирушають на інші фестивалі.

Подібну важливу роль учасника спільного виробництва також виконує Рурське трієнале, що належить до фінансових вершин серед тетральних фестивалів Німеччини, отримуючи майже 14 мільйонів євро переважно з коштів землі Північна Рейн-Вестфалія. Відбувається кожні три роки в серпні-вересні, кожного разу отримуючи нове фестивальне керівництво. Натомість фестиваль у Байройті, який присвячується оперному доробку Ріхарда Вагнера та розпоряджається бюджетом розміром 16 мільйонів євро – з яких державні кошти складають лише 40 відсотків – робить продукцію виключно для «зеленого пагорба», як називають Фестивальний дім у Байройті.

Тематичні фестивалі

Зосередження на певній тематиці та чіткі часові рамки приваблюють приватних спонсорів та відзначають більшість фестивалів у формі товариств з державними дотаціями. Це платформи, які поєднують канон, експеримент та популярні твори – і можуть досягати 77.000 глядачів, як Рурський фестиваль. А такі події як фестиваль Карла Мая у Бад Зеґеберґ, що спеціалізуються на популярному матеріалі, приваблюють до 346.000 глядачів. По всіх літніх місяцях розподілені такі глядацькі хіти як фестивалі у Бад Вільбелі, Бад Герсфельді чи у Швебіш Гал під відкритим небом. Серед більш експериментальних фестивалі, що орієнтуються на мистецтво перформансу, виділяються Театральні форми, що проходять поперемінно у Брауншвайґу та Ганновері, а також Фестиваль театрів світу, що проводиться кожні три роки Міжнародним інститутом театру у різних містах. Їхнє позиціонування як фестивалів міжнародної мережі ще більш потужне, ніж у Рурському трієнале чи фестивалі.

Посилюючи міжнародну співпрацю, фестивалі докладаються до того, що театральний діяч і дослідник Ґент Міло Рау, майбутній інтендант Національного театру, описав як утопію майбутнього театру:  «глобальний народний театр», який повстає з транскордонного виробництва і сприяє тому, що люди діляться своїми темами та естетикою.

Зворотній бік цього розвитку – це скороминучість. Мандрівні вистави і тимчасові події можуть розглядатися як додаток до того, що пропонує стаціонарний міський театр з регулярними спектаклями: довготривала пропозиція репертуарних вистав, через які формується сталий театральний дискурс на місцях. В той час, як роботи міського театру з його ансамблем впізнаваних у місті акторів орієнтуються більше на інтереси локальної аудиторії, мандрівні фестивальні виставки демонструють тенденцію до певної змістової та естетичної формалізації. Вони працюють в багатьох випадках через чуття, містять мало тексту, але багато музики, тривають як правило не більше ніж 2 години – бо так їх легше вставити у фестивальну програму – і представляють свою перформативну дію в економних декораціях, які легко транспортувати. Зміст у них вимушено ескізний, їх сприйняття досить вільне від контексту. Така ціна мобільності.

Програмні фестивалі

Поряд з самостійними фестивалями маємо зростання програмних фестивалів при міських театрах та виробничих домах. Вони дають можливість об’єднання за тематикою та роблять подію більш привабливою для міжрегіональних ЗМІ. Фестивалі такого типу, які привертають увагу – це зокрема Дні Лессінга у гамбурзькому Театрі Thalia, Дні авторського театру при Німецькому театрі в Берліні, Дні Шиллера при Національному театрі в Мангеймі та літній фестиваль при виробничому дому Камнаґель Гамбург. Саме сцена за межами метрополій, зокрема у Мангаймі, дає нагоду через такі концентровані події представити експериментальну естетику, що не може від початку збирати широку публіку, але допомагає розвивати смак публіки через залучені та власні тимчасові експерименти.

Фестивалі з журі та кураторами

Провідні фестивалі завжди представляють нові тенденції та напрямки дослідження театру. Зокрема йдеться про фестивалі, які чітко розглядаються як вибір значимих позицій: провідними «вітринними» фестивалями вважаються Берлінські театральні зустрічі, що з 1964 року за допомогою журі у складі семи критиків представляють щорічну підбірку десяти «помітних» вистав сезону з Німеччини, Австрії та Швейцарії, а також Дні театру в Мангаймі, на яких з 1976 року презентуються найважливіші нові театральні спектаклі, із яких журі критиків в ході фестивалю вибирає лауреата Драматургічної премії Мангайму.

Подібною роллю відзначення досягнень незалежної сцени наділений фестиваль Федеральної установи політичної освіти «Політика у Вільному театрі», який проходить кожні три роки. Заснований у 1990 році в Північній Рейн-Вестфалії, він дещо втратив цю характеристику, коли незалежне журі було замінено кураторським принципом. Головним майданчиком для огляду театральних робіт для дітей та молоді виступає фестиваль «Augenblick-Mal-Festival», який проходить кожні два роки, починаючи з 1991-го, за участі незалежного журі.

Сучасний німецький театр у Києві:
Interrobang Performance з Берліна в проекті "Новий суспільний договір"