Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

Електронна музика 2017
Вільний саунд у складні часи

Errorsmith
Errorsmith | Foto (Ausschnitt): © Camille Blake

Тропічні барабани, берлінський гедонізм та звинувачувальні тексти: електронна музика Німеччини у 2017 році демонструвала приємну різноманітність, а тусовка показала здатність до політичної рефлексії та соціальної активності. Огляд року від Томаса Венкера.

Хотілося б уникнути необхідності починати огляд подій в електронній музиці Німеччини 2017 року з введення у соціально-політичний світовий контекст – як це було минулого року. Але нажаль з огляду на страшну кількість депутатів від Альтернативи для Німеччини у новому Бундестагу, постійні твіттер-атаки американського президента і атомно-бомбові амбіції північно-корейського вождя цього не уникнути, адже занадто великий відбиток залишили ці події на результатах мистецько-музичної творчості. Бурхливі процеси у світі не оминають і художників.

Дехто усвідомлено долучається до важливих акцій солідарності, наприклад Plus 1 – Refugees Welcome. Йдеться про ініціативу берлінських концертних агенцій, клубів та митців, яка звертається до усіх гостей подій з проханням про пожертви. Так у 2017 році вдалось зібрати понад 200.000 євро, що були передані 13 берлінським ініціативам, які опікуються біженцями.

Берлінський гурт Zugezogen Maskulin б’є в ціль своїми виразними текстами, що відображають суспільний стан у 2017 році. Дует учасників Grim104 та Testo зараховують до хіп-хопу, але вони випустили дуже грамотний в електронному плані альбом Alle gegen Alle, і це виправдовує їхню згадку у цій статті. До того ж межі між жанрами сьогодні на щастя розмиті.

Alle gegen Alle – це безкомпромісно бентежний і звинувачувальний твір свого часу, який не замовчує хибні процеси в країні та у світі, а навпаки – прямо говорить про них і закликає до спротиву – і це під фантастично стимулюючий музичний потік.

Набагато делікатнішою вийшла збірка Tropical Drums of Deutschland (видана на Music For Dreams), укладена Яном Шульте, що протистоїть тенденціям відмежовування у світі. Куратор Jan Schulte з Дюсельдорфа звертається до перевидань та нових імен серед африканських, південно-американських та азіатських музикантів, випущених в останні роки на лейблах Music For Memories, EM Records, Awesome  Tapes from Africa, і додає свою перспективу, спрямовуючи погляд всередину Німеччини, націлений на міжкультурний діалог митців. Представлені на Tropical Drums музиканти, серед яких Om Buschman, Total Art Of Percussion, Argile, Rüdiger Oppermann's Harp Attack, Ralf Nowy чи Sanza – що видавались в кінці 80х на дрібних лейблах – вирушають в інтроспективну подорож музикою світу.

ЗГУРТОВАНЕ ПРОТИСТОЯННЯ – КЛУБ ЯК ПРОСТІР СПІЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ПОЗИЦІЙ

Згадавши Яна Шульте, відразу спадає на думку і дюссельдорфський Салон аматора. Це бар при Художньому музеї Дюссельдорфа, який завдяки таким артистам як Lena Willikens, Vladimir Ivkovic, Detlev Weinrich і той же Jan Schulte здобув світову увагу. В салоні сповідується саунд стилістичної свободи, що не переймається ні походженням, ні жанровою приналежністю чи будь-якою іншими правилами та обмеженнями. Такі місця мають величезне значення для соціальної взаємодії митців та любителів музики. І, як це часто буває, це значення стає очевидним тоді, коли такі місця опиняються під  загрозою. Салону аматора, який майже у стані руїни, в останні місяці загрожує закриття (тимчасове) через заплановані великі ремонтні роботи на об’єкті та відповідні витрати. Прояви солідарності та благодійні вечірки (де на підтримку Салону грали зокрема John Talabot, Sassy J та M.E.S.H.) змогли покрити лише дрібні частки боргового тягаря. Тут потрібна міська політика, що враховує культуру.

Та чи варто плекати великі надії на це? У Гамбурзі, де після пожежі 15 лютого 2016 року опинився під загрозою зникнення Golden Pudel Club, можна було пересвідчитися, що локальні політики були не в стані поліпшити ситуацію на користь культурних інституцій.

Ще до пожежі загострився конфлікт між власниками Вольфом Ріхтером та Роко Шамоні й Шорш Камерун. Ріхтер хотів розмістити об’єкт з максимальною вигодою на ринку нерухомості, і ці амбіції прямо суперечили обіцянкам щодо Golden Pudel Club як соціального осередку та простору цінностей і позицій, які він представляв. Місто не надало підтримки, і лише завдяки згуртованості гамбурзького культурного середовища та великій міжнародній підтримці зрештою вдалось запобігти зникненню клубу, і 17 серпня Golden Pudel Club знову відкрив свої двері у гамбурзькому порту, продовжуючи пропонувати захоплюючу програму за неймовірно привабливими вхідними квитками, так що практично усі митці на сцені виступають собі у збиток.

НЕАНДЕРТАЛЕЦЬ НА ІМ’Я КОНСТАНТІН

Схоже, що така солідарна позиція чужа для DJ Konstantin, який очолює лейбл Giegling (і бере участь у ембіент-хаус-дуеті Kettenkarussell). У розмові з музичною журналісткою Лаурою Аха (яку опублікував журнал Groove) він вдався до сексистських висловлювань про ді-джейок. Цитата зі статті:

«Він вбачає несправедливість у тому, що жінки ді-джеї сьогодні користуються таким сприянням, хоча на його думку вони здебільшого виступають гірше за чоловіків. Так, за його логікою, для жінок значно простіше досягнути успіху у ді-джейсві, тому що тих нечисленних жінок, які цікавляться цією справою, більше просувають. При цьому він обґрунтував свої думки псевдонауковими аргументами про «природнє» прагнення влади і потребу визнання, які притаманні чоловікові від природи».

Відразу після цього DJ Konstantin отримав належну порцію критики і засудження через хвилю обурення у соціальних мережах за свої неприпустимі висловлювання – але нажаль реакція у вигляді скасування виступів тривала недовго, і доволі скоро попри його нерозсудливість він знову міг виступати у більшості популярних клубів. Хоча він зараз активно прагне обговорити все з ді-джейками та продюсерками, але де факто він не відмовився від своєї позиції, звівши її до перебільшеної провокації.

На щастя справжня музична і соціальна ситуація у клубах та на фестивалях виглядає інакше і не зважає на одного неандертальця на ім’я Константін. Ніколи раніше на електронну музику не чинило вплив так багато артисток як тепер.А сети від Helena Hauff, Lena Willikens, Avalon Emerson, Courtesy, Black Madonna, Jennifer Cardini, Honey Dijon та Umbruch (список можна ще дуже довго продовжувати) відкривають нові горизонти в електронній музиці.

МАГІЯ ІНШОЇ РЕАЛЬНОСТІ ЗВУКУ

Абсолютною несподіванкою стало повідомлення від 17 травня 2017 року про смерть франкфуртсього ді-джея та продюсера Гайко Шефера. Відомий як Heiko MSO, Шефер був частиною франкфуртсько-офенбахської тусовки разом з Roman Flügel, Ata, Sven Väth, Ricardo Villalobos та у значній мірі вплинув на процеси у німецькому техно і хаус 90-х років. Керовані ним лейбли Ongaku, Playhouse та Klang Elektronik  відігравали центральну роль у визначенні Німеччини як батьківщини електронної музики поряд з США та Англією.

Шефер лиш незадовго до смерті дізнався, що хворий на рак. У ті небагато тижнів, що йому залишались, він віддав всього себе музиці, записавши 12 міксів, що були посмертно оприлюднені за його заповітом, як і зібраний ним саундтрек до фільму за романом Свена Реґенера Magical Mystery, в якому розповідається про шалені часи берлінського техно після падіння Муру. Мікс Шефера, що взятий переважно з каталогу лейблу Ladomat 2000 та його власних лейблів (зокрема такі треки як Roman IV, Forever Sweet, Ego Express та Losoul) свідчить про великий талант наділяти треки власною ідентичністю, при цьому складаючи з них іншу звукову реальність.

ФЕСТИВАЛЬНЕ ЛІТО ЮВІЛЕЇВ

Гайко Шефер брав активну участь у літніх фестивалях ще з 1990-х років. На цей раз фестивальне літо проходило під знаком ювілеїв. Так фестиваль Melt! у Ґрефенгайніхені відзначив своє 20-річчя, задовольнивши ледь не всі бажання слухачів електронної музики – на ньому виступали зокрема Bicep, FJAAK, Aurora Halal, Konstantin Sibold, Jennifer Cardini та Richie Hawtin. Берлінський фестиваль Atonal у своєму теперішньому форматі існує лише п’ять років (хоча проводився ще з 1982 до 1990), та за цей час він став одним з провідних місць у світі для сучасної електронної музики від drone, ambient до техно. В цьому році ключовими подіями стали виступи BBC Radiophonic Workshop, Jasss, Pan Daijing, Regis, а також спільна програма від Ena & Rashad Becker.

У кельнського c/o pop великий 20-літній ювілей ще попереду і відзначатиметься у 2018 році, але фестиваль настільки інтенсивно провів попередній рік, що можна говорити про успішне повернення. Після декількох років з дещо слабшою програмою він показав себе на належній висоті як у конгресі так і в сегменті живих виступів – що не в останню чергу визначилось запрошеними артистами, серед яких Motor City Drum Ensemble, Cologne Tape, Roman Flügel, I-F, Lena Willikens, Noga Erez, Anthony Naples, DJ Brom & Menki, Sarah San або Jules.

Назад до Modeselektor та Apparat

Своє прощальне турне провели Moderat, виступивши на двох з трьох названих фестивалів: Melt! та c/o pop. Так, це дійсно прощання. Хлопчачий гурт від берлінської електронної сцени, в який входять учасники Modeselektor, артисти Gernot Bronsert та Sebastian Szary, а також Sascha Ring, відомий як Apparat, прийняли рішення (принаймні на деякий час) розійтись у зеніті своєї слави. Світове турне до свого альбому ІІІ, з яким вони посіли 5 місце у німецькому, австрійському та швейцарському хіт-парадах, своєчасно завершось концертом у заповненому вщент берлінському Wuhlheide. Починаючи як побічний проект, вони піднялися до світового рівня завдяки хітам Running та Bad Kingdom, ставши одним з найважливіших електронних гуртів.

Альбоми року

На завершення огляду подивимось на те, що виходимо у минулом році. Вибір давався дуже складно, адже рік був урожайним.

Цілих 13 років після Near Disco Dawn потрібно було чекати на новий альбом Errorsmith – і Superlative Fatigue, виданий на берлінському лейблі PAN, виправдав для багатьох ці очікування. До експериментів від Erik Wiegand додаються поп-нотки, які дуже пасують.

Барвистим, як у калейдоскопі, вийшов також і Work, другий альбом від Nick Höppner, резидента Berghain/Panorama Bar-Residents. Якщо в попередній роботі Folk ще чітко розпізнавались обидва та танцмайданчики його рідного клубу, то Work демонструє більшу зрілість хаус-композитора та прагнення не підкорятися приписам. Така собі свобода у стилі хаус.

Для свого сольного дебюту Thinking About Tomorrow, And How To Build It його автор Andreas Spechtl, вокаліст гурту Ja, Panik, здійснив подорож до Тегерану взимку 2016/2017. Етно-амбієнтна робота так легко і водночас норовливо переплітає часові лінії та наративні нитки, що нагадує своєю художньою нестриманістю Phantom/Ghost, енігматичний проект від Dirk von Lowtzow та Thies Mynther, а подекуди й манеру Robert Wyatt та Lou Reed.

Ді-джейка і продюсерка Helena Hauff, яка розпочала кар’єру у Golden Pudel Club, видала на лондонському Ninja Tune Label свій EP Have You Been There, Have You Seen It, що не поступається високій якості її сетів. Від першого атмосферно-перкусійного треку Nothing Is What I Know через жорсткий bleep-хіт Do You Really Think Like That? та аcid-сонату Continuez Mon Enfant Vous Serez Traité En Conséquence до енергійного заключного треку Gift вона вміло тримає напругу.

Останні акорди цього річного огляду хотів би присвятити Honey Dijon, яка обрала Берлін своєю новою батьківщиною і на The Best Of Both Worlds поєднує хаус-традиції Чікаго, де вона народилась, та її другого рідного міста Нью-Йорк з гедонізмом тривалих берлінських вихідних. Вже давно хаус-музика не звучала так життєствердно і відкрито до всього.

Хоча соціально-політичні розклади викликають занепокоєння, але (не в останню чергу через це) чудової електронної музики взагалі не бракує. Цікаво, як буде у 2018 році – у політичному так і в музичному плані.