Карнавал у Німеччині
П'ята пора року - час блазнів
Існує кліше, ніби німці серйозна та дисциплінована нація. Але принаймні один раз на рік частина країни перетворюється на нестримних шаленців. Що варто знати про найбожевільніше німецьке свято.
Von Єва-Марія Ферфюрт
Якщо у розпал карнавального сезону випадково потрапити до одного з німецьких міст-осередків карнавалу, може здатися, що тут увесь світ збожеволів. І це не буде хибним враженням. Адже у цей час блазні, штукарі й жартівники, перевдягнені у клоунів, духів, примар чи єдинорогів, виходять на вулиці міст співати й танцювати. Середмістями тягнуться кілометрові процесії, а місцеві кафе буквально забиті вщерть. Буденне життя в цей час зупиняється, відтак у гостей лишається тільки один варіант – долучитися до святкування.
Три місяці карнавалу: п’ята пора року
Витоки німецького карнавалу різні: наприклад германці у цей час проганяли духів зими, а римляни святкували сатурналії (раби сідали за стіл зі своїми панами і спільно бенкетували). Згодом, після запровадженням християнства, насамперед у католицьких регіонах Німеччини напередодні посту зародився звичай щедрого святкування. Вочевидь саме з того часу з'явились у німецькій мові й такі поняття як Fastnacht, тобто "ніч перед постом", та Karneval, з латині "прощавай, м'ясо!". Сучасний німецький карнавал запозичив потроху з усіх традицій. Сьогодні це нестримне вуличне зимове свято, нерідко у люті морози, і прояв непослуху до авторитетів. Та насамперед це привід для насолоди життям і святкування від душі.
Традиційно святкування проходять у Райнлянд, передусім у Кельні, Дюссельдорфі і Майнці, а також на південному заході Німеччини, в її швабсько-алеманській частині. Втім не відстають й інші землі: скрізь - від Баварії й до Бранденбургу - карнавал, що залежно від регіону зветься фастнахт або фашінґ, посідає чільне місце у святковому календарі. Він настільки важливий для багатьох німців, що вони навіть називають його „п’ятою порою року“. Починається вона 11 листопада і триває аж до семитижневого Великоднього посту.
Блазнями або штукарями - німецькою Narren чи Jecken - називають себе усі, для кого карнавал став способом життя. Хто любить святкувати, не надто серйозно ставиться до себе й має іскорку шаленства, і є справжній Narr. У Кельні вони вітають один одного традиційним карнавальним вигуком Alaaf! у Дюссельдорфі, Майнці та Гессені - Helau!, а в Бремені - Ahoi!. (Щоб почути регіональні карнавальні вітання наживо, натисніть тут).
одиннадцять - святе число блазнів: відкриття сезону 11.11 об 11:11
Відкриття сезону 11.11 у старому місті Кельну | Foto: © picture alliance / Horst Galuschka / dpa
Щороку 11 листопада (11.11) під відкритим небом відбувається святкове відкриття нового карнавального сезону. Впродовж усього часу аж до першого дня великого посту - попільної середи - блазнями керують карнавальні принц і принцеса. А в Кельні на реґентство обирають „зіркову трійцю“: принца, селянина та діву. Традиційно ці ролі грають чоловіки, маючи до 400 публічних виступів за сезон.
Не дивуйтеся, побачивши під час карнавалу на райнляндських вулицях людей у формі: це зазвичай учасники одного з традиційних карнавальних об’єднань. Перші карнавальні товариства в Кельні були створені ще на початку ХІХ ст. Форма таких гуртів схожа на військовий стрій армії Наполеона, що захопила у 1801 році лівий берег Рейну і тримала його до 1813-го. Відтоді мешканці Райнлянду люблять кепкувати з військової дисципліни. У Кельні є навіть карнавальний гей-корпус Рожеві іскри.
Карнавальні об’єднання влаштовують протягом сезону засідання, які нерідко транслюються по національному телебаченню. За традицією на них грають місцеві музичні гурти, що виконують пісні на місцевому діалекті - лише у Кельні та прилеглих регіонах їх декілька сотень - а також виступають Büttenredner, тобто оратори, що стоять на діжках і виголошують сатиричні промови на політичні теми. Ще у Середньовіччі перед великим постом простолюдинам дозволялося безкарно критикувати владу – звичай кепкувати з політиків зберігся донині й становить серцевину карнавальних зібрань.
мер віддає ключ – вуличний карнавал починається
Своєї кульмінації карнавал сягає у лютому, за шість днів до початку католицького Великого посту. Тоді розпочинається вуличний карнавал, який триває аж до ночі на попільну середу. У перший день, який у Німеччині ще називають „бабиним четвергом“, всю владу на себе перебирають жінки. Чоловіки мають стерегтися, де б вони не були: на вулиці, в офісі, у транспорті. Якщо вони вдягнули краватку, то цілком вірогідно залишаться без неї – їм її швиденько відріжуть жінки, запалені святковим настроєм. Навіть на підприємствах в 11:11 співробітниці штурмують кабінет директора. Вся робота зупиняється - час святкувати.
У багатьох містах Німеччини цього дня об 11:11 мер віддає ключ від ратуші або жінкам або місцевим карнавальним очільникам. Так він символічно передає владу народові, але тільки на наступні шість днів.
-
Майнц залишається Майнцем, коли співає і сміється
Протягом усього сезону карнавальні товариства організовують великі засідання з музикою, танцями, веселими виступами, нерідко на політичну тематику. Спільне святкове засідання у Майнці під назвою „Майнц залишається Майнцем, коли співає і сміється “ транслюється по національному телебаченню щороку, починаючи з 1973. -
Дюссельдорфський Гоппедітц
11 листопада, у день відкриття карнавального сезону, у Дюссельдорфі з гірчичниці перед міською ратушею вилазить головний блазень – Гоппедітц. Він виступає із гострою сатиричною промовою, яку з балкона ратуші коментує мер міста. -
Кельнська зіркова трійця
Принц, селянин і діва – ця трійця офіційно переймає керування народним блазнюванням на весь період карнавалу в Кельні. Усіх персонажів зіркової трійки виконують чоловіки, яких щороку наново призначають карнавальні товариства. Трійця також відкриває вуличний карнавал у „бабин четверг“ об 11:11. -
Рейнські іскри
Великі карнавальні товариства у Рейнському регіоні мають власні гвардійські корпуси. Таких гвардійців ще називають „іскрами“, звідси і назви корпусів („Червоні іскри“, „Блакитні іскри“ тощо). Це колективи, які танцюють, виконують музику, і навіть їздять верхи. Cтрій та виступи за своєю суттю – це пародія на все військове. Особлива втіха для глядачів – звичай „Stippeföttche“, коли двоє гвардійців стають спинами один до одного, відставляють свої сідниці і труться ними. -
Дерев’яні маски у швабів і алеманів
Блазні, а краще сказати ряжені у швабсько-алеманському регіоні вирізняються своїми дивовижними масками з дерева, які тут ще називають „Larven“ - личинами, або „Schemen“ - примарами. Маски зображають характерних для регіону осіб чи головних істот місцевих переказів і легенд. Карнавальні маски нерідко зберігаються у родинах і передаються з покоління в покоління. -
Набряклі голови з Майнца
Неможливо уявити карнавал у Майнці без „набряклоголових“, німецькою Schwellköpp. Голови із пап’є-маше, вагою близько 25 кг – це карикатурні зображення знаменитостей Майнца. „Набряклоголові“ з’являються на всіх важливих заходах карнавального сезону. Вони - обов’язкова складова святкової ходи „трояндового понеділка“. З 1927 року близько 30 особистостей Майнца увіковічені в пап’є-маше. -
Рухомі платформи „трояндового понеділка“ у Дюссельдорфі
Після Кельна та Майнца найбільша карнавальна хода „трояндового понеділка“ відбувається у Дюссельдорфі. Вона славиться рухомими платформами Жана Тіллі та його уїдливою політичною сатирою. -
Роттвайлерські блазнівські стрибки
Чи не найвідоміша хода швабсько-алеманського карнавалу відбувається у місті Роттвайлер. Зветься вона „блазнівським стрибком“, німецькою «Narrensprung». Упродовж двох днів понад 4000 учасників у масках проходять історичним центром міста. На відміну від інших карнавальних процесій регіону брати участь у роттвайлерських блазнівських плиганнях мають право лише персонажі місцевого карнавального об’єднання. -
Танцівниці Райнлянду
Легко вбрані танцівниці самба на карнавалі у Німеччині трапляються рідко, хоча чарівних танцюристок тут теж не бракує. Танцівниці німецьких карнавальних товариств вражають передусім своїми акробатичними номерами: дівчат містом несуть на плечах їхні партнери, час від часу підкидаючи у повітря. -
Танець торговок у Мюнхені
У Мюнхені карнавал «фашінґ» святкують переважно не на вулицях, а у великих залах, де відбуваються розкішні бали. Завершується карнавальний сезон на ринковій площі Віктуаліенмаркт так званим „танцем торговок“, німецькою Tanz der Marktweiber. Для цього танцю дівчата та жінки вбираються у власноруч пошиті сукні. -
Китайський карнавал у Баварії
У баварському містечку Дітфурті з 1950-х рр. карнавальну ходу влаштовують… китайці. За легендою ще у середньовіччі збирач податків Айхштеттського епископа назвав мешканців Дітфурта китайцями, коли ті заховалися від нього за міськими муром (великою стіною). У „божевільний четвер“, німецькоюUnsinniger Donnerstag, Дітфурт перетворюється на баварський Китай і обирає свого імператора. Вже о 2:00 годині клоуни піднімають на ноги місцевих китайців-баварців, скликаючи на баварсько-китайську карнавальну ходу. У святковій процесії беруть участь близько 50 груп, які представляють двір баварсько-китайського імператора. Наприклад, одна група – це імператорські банщики, інша – баварсько-китайська футбольна збірна... -
Самба у Бремені
Відомо, що північна Німеччини – це протестантський регіон, відтак карнавальний сезон тут майже не відчутний. Натомість у середині лютого в Бремені можна зануритися у справжню бразильську атмосферу – з 1986 року тут відбувається найбільший у Європі карнавал самби, який щорічно відвідують близько 35 000 глядачів. -
Хода духів у Кельні
Зародилася так звана „хода духів“ у Кельні 1991 року, коли через війну у Перській затоці традиційну карнавальну ходу на „трояндовий понеділок“ у Кельні було скасовано. Натомість планувалося провести антивоєнну демонстрацію. У середмісті зібралися демонстранти, до них приєдналися учасники карнавалу. Відтоді щороку в останню суботу карнавального сезону у Кельні відбувається „хода духів“, присвячена тій чи іншій актуальній політичній темі. Долучитися до доволі анархічної ходи може будь-хто, головне мати страхітливе вбрання. Учасники ходи своїми костюмами або плакатами засуджують хибні політичні дії можновладців.
вирватися за межі звичних ролей – перевдягання як спосіб життя
Перевдягання під час вуличного карнавалу є обов’язковим. Протягом шести днів кожен може спробувати себе у новій ролі. Тут немає меж для творчості - хіба що погода. Карнавальні костюми мають зігрівати на вулиці, але водночас не бути надто теплими, щоб було зручно святкувати у барах і клубах. А це не просто! Недарма у багатьох блазнів і штукарів є декілька карнавальних костюмів, а дехто має навіть цілі костюмерні.
На відміну від рейнських карнавалів святковий настрій у швабсько-алеманському регіоні зовсім інший – зиму тут проганяють страхітливі творіння: чорти, персонажі легенд і переказів, відьми та „дикі люди“. Характерна складова їхнього вбрання – розмальована чудернацька маска, традиційно вирізана з дерева. Тож місцеві „ряжені“ щороку своє вбрання не міняють, а одягають його до свята з року в рік.
карнавальні процесії – солодощі та політика
У період вуличних карнавалів повсюди у Німеччині проходять барвисті процесії. Кожне село і район міста влаштовують власні паради за участі музичних і танцювальних гуртів, карнавальних товариств, сусідських клубів і шкіл. Перевдягнена у карнавальні костюми процесія пішки або на спеціальних платформах рухається вулицями на втіху глядачам, особливо дітям: учасники кидають у натовп Кamelle, тобто різні солодощі, а інколи й квіти чи м’які іграшки.
Найбільші та найвідоміші карнавальні процесії відбуваються в останній понеділок карнавалу, Rosenmontag, у Кельні, Дюссельдорфі та Майнці. Тут у святковій ході участь беруть близько 100 груп, вся процесія розтягується на декілька кілометрів і триває цілий день. Карнавальні процесії „трояндового понеділка“ відомі не тільки своїм веселим святковим настроєм, але й суспільно-політичною критикою. Своєю гострою політичною сатирою славиться карнавальна хода у Дюссельдорфі. До Кельна у самий лише „трояндовий понеділок“ щорічно прибуває близько одного мільйона відвідувачів, а вага солодощів, які розкидають тут глядачам, сягає декількох сотень тонн. І хоча трояндовий понеділок офіційно не святковий день, багато роботодавців влаштовують для своїх робітників вихідний.
„з попільною середою все минає“: хода страхіть і спалювання нуббеля
Спалення нуббеля у Кельні | Foto: © picture alliance / Federico Gambarini / dpa
Карнавал не увесь час барвистий та світлий. Наприклад, містечко Бланкенгайм, що у горах Айфель, у суботу надвечір захоплюють злі духи, примари та інші жахливі створіння. У Кельні теж під час „ходи духів“ Jeisterzoch різні темні істоти лякають перехожих на вулицях. Долучитися до такої ходи може будь-хто, головне мати страхітливе вбрання. Відтак примари та скелети, вогнероті артисти та барабани заповнюють нічні вулиці міст і містечок Німеччини в останню суботу карнавалу .
Не так вже й весело і у останній карнавальний вечір. Великий піст вже стукає у двері, тому треба швидко зробити так, щоб усі гріхи карнавальних гулянь забулися. І німці знайшли собі цапа-відбувайла - солом’яну ляльку "нуббеля", яку спалюють у вівторок увечері перед кельнськими кнайпами. Вся церемонія нагадує середньовічний обряд, у ході якого учасники, перевдягнені в священників, монахів і катів, звинувачують нуббеля в усіх ганебних вчинках останніх днів і спалюють. Згорів нуббель – гріхи спокуті, карнавал закінчився і починається „попільна середа“, а з нею Великий піст.