Музейна педагогіка Музей, райське місце для дітей

A child playing in the Minischirn “puzzle room” in Frankfurt’s Schirn Kunsthalle. Children three and older can play and learn on the interactive adventure course while their parents take in an exhibition.
Дитина грається в розважальному просторі „міні-Schirn“ франкфуртського виставкового залу Schirn. У той час, як батьки розглядають виставкові експонати, діти від трьох років можуть розважатися в зоні навчально-ігрового паркуру. | Photo (detail): ©picture alliance /dpa / Schirn Kunsthalle Frankfurt / Norbert Miguletz

Музеї спрямовують свою увагу на дітей та молодь як своїх майбутніх клієнтів. Але як розповідати про мистецтво так, щоб діти розуміли?

Знайомство дітей молодшого віку з мистецтвом – висока ціль, яку ставлять перед собою як педагоги, так і співробітники музеїв. Музей має стати для дітей місцем, де вони можуть поринути в яскравий, фантастичний світ мистецтва. Але це не завжди вдається, і тут недостатнього того, щоб батьки час від часу ходили на виставки з дітьми. Дорослим цікаво слухати музейного екскурсовода, але дітей не цікавить ані імпресіонізм, ані експресіонізм. Їх більше вабить паркетна підлога, на якій так добре ковзатися. І малечі буває важко збагнути базове правило поведінки у більшості музеїв – тільки дивитися, не торкатися.  

МУЗЕЙ ДЛЯ ДІТЕЙ

Для знайомства дітей з культурним змістом музеїв необхідно мати пропозицію, орієнтовану на дітей. Підготовлені музейні педагоги мають відповідну спеціалізацію і надають підтримку багатьом німецьким музеям у впровадженні дитячих програм, що покликані пробудити у дітей бажання до знайомства із світом мистецтва. Вони пропонують дитячі екскурсії, практичні семінари, майстерні та курси на канікулах, програми на день народження дитини, спеціальні заходи, як наприклад, ніч мистецтва для дітей або розважальні квести в супроводі екскурсоводів – тобто таку палітру заходів, якою охоче користується багато батьків.

Das Albertinum in Dresden hat in einem Saal neun seiner Bilder für Kinder tiefer gehängt. Дрезденський музей «Альбертінум» повісив в одному із своїх залів дев’ять картин нижче, спеціально для дітей | Foto (Zuschnitt): © picture alliance / dpa / dpa-Zentralbild / Monika Skolimowska Унікальну концепцію знайомства дітей з мистецтвом розробив у Німеччині виставковий зал Schirn у Франкфурті, створивши у формі «міні-Schirn» зону навчально-ігрового паркуру для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Її архітектура нагадує величезний будинок на дереві, який відокремлюється виставковими залами галереї мистецтв. Тут діти можуть відкривати одну кімнату за іншою, досліджувати кольори, форми та структури, створювати щось самі та експериментувати. Тут дозволяється не тільки дивитися, думати й слухати, але й торкатися, збирати та розбирати. Міні-Schirn враховує також і потребу в русі, насамперед, дітей молодшого віку. Вони тут можуть і досхочу награтися, й отримати перший досвід знайомства з мистецтвом. «Для нас було важливо поєднати підвищену потребу дітей у русі з базовими естетичними навичками, які діти опановують в ігровій формі», - пояснює Шанталь Ешенфельдер, керівниця відділу освіти й поширення знань виставкової зали Schirn.

Мета й освітня місія музеїв полягає, за її словами, в тому, щоб ознайомити якомога більшу кількість відвідувачів зі змістом мистецтва. Для цього важливо знати, які теми та в якому віці цікавлять дітей, і якими когнітивними та моторними навичками вони вже володіють. 

«Знайомство з мистецтвом означає переклад тем на мову, яка відповідає рівню цільової групи. Не по кожній темі це просто, оскільки замисел мистецтва дуже рідко орієнтований саме для дітей. Але в ідеальному випадку навіть і складні теми можна перекладати зрозумілою для дітей мовою за допомогою аналогічних прикладів або практичних дій", - переконана Ешенфельдер. "Тим не менше існують межові випадки, де педагогічна програма потребує адаптації».     

ДЕЯКИЙ ЗМІСТ МОЖНА ПРОСТО ВИПУСТИТИ

Якщо у сфері кіно запроваджені вікові обмеження для захисту дітей та молоді від небажаного змісту  («добровільний самоконтроль кіноіндустрії»), то в музейній сфері чогось подібного не існує. Немає також і чинних для всієї Німеччини вимог, які б обмежували музеї в їхній мистецькій діяльності. При цьому багато батьків певно не приймуть деякі мистецькі роботи як прийнятні для своїх дітей. Достатньо пригадати, наприклад, твори митців у стилі abject art, які в своїй творчості працюють з огидним, порнографічним чи використовують об’єкти, що здатні викликати фобії. Щоб уникнути протестів чутливих відвідувачів, сором’язливість яких може від цього страждати, таблички біля кас у поодиноких випадках інформують відвідувачів про наявність таких творів.  Але більшого обсягу інформації очікувати не варто.

«Це пояснюється тим, що музеям складно ухвалювати відповідні рішення, оскільки батьки часто мають абсолютно різні уявлення про те, що вони хочуть подивитися зі своїми дітьми", - пояснює Шанталь Ешенфельдер. Складність полягає у визначенні межі: де починаються неприпустима цензура і довільне поводження? Тому ми вбачаємо мало користі від схематичних приписів, на кшталт «Відвідування цієї виставки дозволяється лише дітям від шести чи восьми років», а радше спілкуємось та роз'яснюємо, цілеспрямовано застосовуючи відповідні до певних вікових груп формати». 

Коли Schirn на своїх виставках пропонує спеціальні екскурсії чи практичні семінари для дітей, то за потреби випускаєє складні мистецькі теми. Але оскільки багато батьків приводять із собою дітей і на регулярні виставки поза самими екскурсіями, то куратори вирішують такі ситуації часто дуже прагматично. Ешенфельдер пригадує експозицію 2012 року, на якій демонструвалися картини та скульптури північноамериканського митця поп-арту Джеффа Кунса  (Jeff Koons). Його провокативні твори просто закривала перегородка, а вже батьки могли самі вирішувати, чи дозволяти своїм дітям заглядати туди.