Літня професія: садівник
"Вода для мене - це полив, а не купання"
Садівник – це для Томаса Геллера не тільки професія, але й стиль життя. Навіть дивлячись на смужку газону між трамвайними коліями, він думає, як почувається травичка.
Захоплення природою Томас Геллер успадкував від своїх батьків. «Кожні вихідні ми проводили на свіжому повітрі – в горах, біля озера чи у лісі», згадує 52-річний садівник. Його батько був кондитером за професією і займався садівництвом як хобі. Своєму синові він захоплено розповідав багато історій про трави, квіти, дерева і гриби.
У 16 років Геллер вирішив перетворити батькову пристрасть на свою професію і розпочав навчання на фірмі, що продавала вазони і квіти для букетів. Пізніше він перейшов до мюнхенського ботанічного саду. Навіть після 30 років роботи він кожного дня чарується багатоманіттям зеленого світу: «Це надзвичайно цікаво, наскільки різноманітними, ніжними та вишуканими можуть бути рослини», каже він.
Важливою рисою характеру садівника є терпіння. «Рослина росте так, як вона сама хоче, а не так як нам хотілося б», каже Геллер. «Часто це лише 10 сантиметрів на рік». І це ще нічого, якби відпочатку точно знати, що підклуєшся про правильний сорт. Проблема в тому, що рослини можуть перезапилюватися. А зерна виглядають однаково.
Після висівання інколи минає до семи років, перш ніж рослина вперше зацвіте, і її вже остаточно можна ідентифікувати. «Уявіть, що ви упродовж років піклуєтесь про маленьке дерево. А потім з’ясовується, що це не той сорт, на який ви сподівалися. Це дуже важко», розповідає Геллер.