Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

Книжкові тренди 2018
Сільська ідилія долає похмуру антиутопію

The book market and readers’ preferences are nowhere near as clear or transparent as they used to be.
Книжковий ринок та уподобання читачів вже давно не такі зрозумілі як колись. | Photo (detail): © picture alliance/ZUMA Press

Тренди у сучасній німецькомовній літературі визначаються важко. Німецька книжкова премія цьому також не може зарадити, хіба що привернути увагу до деяких романів.

Von Матіас Бішоф

Раніше німецька книжкова галузь заздрісно поглядала на Захід: у США, Великобританії та Франції нагороджені преміями романи отримували публічну увагу та гігантські наклади. В той час як інші пишалися Букером, Пуліцером та Ґонкуром, в Німеччині були лише войовничі критики Марсель Райх-Ранікі та Ельке Гайденрайх. Та минули навіть ті часи, коли книгарі могли без вагань замовляти книги, що обговорювались у наступній передачі Літературного Квартету. Жодна літературна програма на телебаченні, жодна шпальта в журналі Der Spiegel, вже не кажучи про рецензії у газетах DIE ZEIT, FAZ чи Süddeutsche Zeitung, не зроблять книгу бестселером.

І все ж існують природні фактори, що впливають на тренди: хороші відгуки, поради книгарів, коментарі у різних блогах і не в останню чергу оцінки читачів на Amazon. Але мало що тут піддається керуванню: більшість видавництв роками намагається крутити якомога більше малих коліщаток, щоб отримати з книги бестселер – але це вдається лише в поодиноких випадках.

боротьба дистопій з містечковою ідилією


Чи можна розпізнати у барвистій суміші того, що купують люди, уподобання та хоча б частково помітні тренди? Якщо поглянути на успішні видання останніх років, важко не помітити принаймні один тренд: можливо як реакція на відсутність ясності у сьогоднішньому глобальному світі багато книг фокусується на зрозумілому провінційному просторі, на стосунках, родинах, жіночих долях, селах та містечках.  До прикладу взяти твір Юлі Це Серед людей 2016 року чи її останній роман Новий рік або несподіваний успіх Дьорте Гансен з книгою Стара країна (2015) чи її наступну, також напрочуд успішну книгу Обідній час. Також варто згадати вестервальдський роман Маріани Лекі Що можна побачити звідти, проданий стотисячним накладом, або ж виданий навесні роман Арно Ґайґера Під драконячою стіною, що неквапливо і тихо розповідає щемливу історію часів Другої світової війни. До цієї категорії також належить родинний епос Архіпелаг з його зворотнім перебігом подій від Інґер-Марії Мальке, лауреатки Німецької книжкової премії 2018 року. В жодному романі не замовчуються суспільні та особисті проблеми, смерть, обман, страждання. Але розповідь у них ведеться порівняно просто, реалістично, без модернізмів та мовних рефлексій. Відтак їх легко читати, що певним чином пояснює успіх та ефект наслідування, який спостерігаємо протягом останніх років.

Zwei Frauen schmökern auf der Frankfurter Buchmesse Дві жінки розглядають книги на Франкфуртському книжковому ярмарку, на якому вручається Німецька книжкова премія. Дві третини тих, хто читає романи у Німеччині, - це жінки. | Foto: © picture alliance/SvenSimon/Anke Waelischmiller
Значно важче оповідачам, які описують наслідки негативних тенденцій сучасності у майбутньому. Серед них – Ауґуст Крістіан Торклер з твором Місце під сонцем, в якому автор проводить уявний експеримент і ставить наш світ з ніг на голову: у той час як Європа потерпає від злиднів, африканські країни розквітають. В дебютному романі Юлії фон Лукаду Та, що стрибає з багатоповерхівки мова йде про тоталітарне суспільство, в якому обов’язок постійної самооптимізації визначає повсякденне життя людей. Роман Істерія Екгарда Нікеля описує світ без жодних природніх продуктів. При цьому люди навіть не відають, що замкнені у повністю штучному оточенні. Ці та інші книги з подібним настоєм, що з болем малюють похмурі картини, активно обговорюються у культурних рубриках ЗМІ, часто просто тонучи у вихваляннях. Але топових позицій їм не вдавалось досягти.

Дивацтва німецької книжкової премії


У шорт-ліст Німецької книжкової премії 2018 року потрапили радше твори з першої категорії. Впадає в око те, що жодна з історій не відбувається у сьогоденні, вже не кажучи про майбутнє. 2018 рік увійде в історію премії як один з усереднених. Жоден з романів не перевершив інші. Лонґ-ліст налічує десять історичних романів, десять з прив’язкою до сучасності. Можна зрозуміти, чому до списку не потрапив своєрідний роман Схильний до тіні, у якому Міхаель Ленц на 1000 сторінках описує смерть батька. Але у випадку з романами Тіль Даніеля Кельмана чи Поле Роберта Зеегалера скоріше за все було так, що їх відсіяли через вже наявну популярність авторів, яку премія певним чином має принести.

Die Autorin Inger-Maria Mahlke bei der Verleihung des Deutschen Buchpreises 2018. Авторка Інґер-Марія Мальке на врученні Німецької книжкової премії 2018. | Foto: © picture alliance/dpa/Arne Dedert/ Відтак на врученні Німецької книжкової премії трапляються дивні речі. Зрештою жодне журі, що кожного року формується наново, не може об’єктивно визначити найкращий роман року, яке б паритетне воно не було. При цьому Премія з усією своєю недосконалістю найкраще забезпечує публічність принаймні десятку книг. З огляду на це суперечки про знехтувані книги видаються перевагою, адже завдяки цьому про них все ж говорять. Читачі дають керувати собою і допомагають у зростанні накладів для відзначених романів. Навіть затяті критики мають визнати, що премія здатна привернути заслужену увагу до романів, які у інших випадках читав би лише гурток втаємничених.