Берлінале 2022
Фестиваль не без турбот

Кінопрограма оприлюднена, Берлінале на низькому старті. Попри зростання кількості заражених і надзвичайний стан у повсякденному житті один з найважливіших кінофестивалів світу пройде у кінозалах - і це викликає занепокоєння навіть у затятих сінефілів.

Вдруге поспіль Берлінале відбувається у розпал пандемії - через це Марієтте Ріссенбек та Карло Шатріан знову змушені долати кризу. Розділити на дві частини, як у 2021 році, з цифровою галузевою зустріччю у лютому та наступним літнім Берлінале для публіки - це, на думку очільників, не варіант для 72-го Берлінале. І це зрозуміло, адже минулого року фестивальна атмосфера була ледь відчутна. До того ж виторг з квитків - 58.000 на 194 фільми - виявився значно меншим ніж у роки до пандемії, коли продавалось 300.000 квитків, закріплюючи репутацію Берлінале як фестивалю з найбільшою публікою в світі. 

З суворими правилами гігієни - але у фізичній присутності

Натомість тепер Берлінале відбудеться наживо у “зменшеному форматі” зі скороченою програмою. Так окремі частини фестивалю - зокрема European Film Market - перемістяться в інтернет. Але, за словами Ріссенбек, лише живий фестиваль може зберегти “серцевину Берлінале”. Розповсюдженню інфекції серед публіки мають запобігти найсуворіші заходи безпеки та скорочення глядацьких місць удвічі. Про гібридну концепцію з паралельними глядацькими пропозиціями, що дозволило б зменшити ризик зараження - все ще присутній попри маски, тести, дві чи три вакцини - мова не йде. Шкода. Адже це означає, що ті, хто не хоче чи не може приїхати до Берліну в часи пандемії, залишаться ні з чим. 
Отже: 10 лютого скорочену фестивальну і конкурсну програму відкриває фільм Франсуа Озона Петер фон Кант, інтерпретація твору Фассбіндера з Денні Меноше, Ізабель Аджані та Ганною Шиґуллою у головних ролях. Лауреатка фестивального Почесного Ведмедя Ізабель Юппер забезпечить німецькій столиці зірковість світового масштабу. Разом з тим годі очікувати на скупчення зірок на червоній доріжці, до того ж відміняються урочисті прийоми та вечірки. Церемонію вручення призів журі на чолі з майстром горрорів М. Найтом Шьямаланом перенесли на раніше, з 20 на 16 лютого. Потім протягом чотирьох днів фільми демонструватимуться публіці. 

Багато фільмів кружляють довкола "сім’ї" та "кохання"

На 72-й Берлінале було подано 6.755 кінострічок, з них на екранах покажуть 256 коротко- та повнометражних фільмів. Це на добру п’яту частину менше ніж у 2020 році, коли фестиваль ще зміг пройти за нормальних умов. Цього разу в головній конкурсній категорії за Срібного і Золотого Ведмедя змагаються 18 робіт з 17 країн виробництва, більшість творів походять з європейського простору. У фокусі - "сім’я", "любов", лише два фільми відкрито займаються пандемією, пояснює Шатріан у презентації програми. Одинадцять режисерів вже презентували свої кінокартини на Берлінале, вісім з них - у конкурсній програмі, а п’ятеро вже нагороджувались Ведмедями.

німецькі фільми та стрічки спільного виробництва у конкурсній програмі

Так вже неодноразово у конкурсі Берлінале змагався Андреас Дрезен, великий поет буденності в місцевому кінематографі. У своїй новій роботі він вперше відкрито береться за політичну тематику. У фільмі Rabiye Kurnaz gegen George W. Bush ("Рабіє Курназ проти Джорджа Буша") бременська домогосподарка з турецьким корінням бореться за звільнення свого сина з ув’язнення у таборі Ґуантанамо, доходячи аж до Верховного суду в Вашингтоні. 
Другим німецьким конкурентом в перегонах за призового Ведмедя є AEIOU – das schnelle Alphabet der Liebe (AEIOU — швидка азбука кохання)  з Софі Ройс та Удо Кіром - четверта режисерська робота Ніколетт Кребіц. Акторка, режисерка, музикантка вперше представлена на конкурсі Берлінале. Її стрічка Wild (Дика) з химерно прекрасною історією кохання між молодою жінкою та вовком отримала багато відзнак.

В програмі стартують ще три роботи сильних режисерів з німецькомовного простору: австрієць Ульрих Зайдель з Rimini знову повертається в конкурсну програму - вперше після Paradies:Hoffnung (Рай:надія) 2013 року. Зі Швейцарії долучаються Міхаель Кох з Drii Winter (Частка неба) та довгоочікуваний фільм La Ligne (Лінія) Урсули Майєр, яка несподівано перемогла в 2012 році з Winterdieb (Сестра). 

Частка жінок приблизно 40 відсотків

Урсула Майєр та Ніколетт Кребіц - дві з семи режисерок в конкурсній програмі. По той бік класичного розповідного кіно діє французька режисерка Клер Дені у своїй стрічці Avec amour et acharnement (З любов’ю та рішучістю) — історії про любовний трикутник з Жюльєт Бінош, Венсаном Ліндоном і Бюль Ожьє у головних ролях. Єдиною роботою з США є режисерський дебют знаної сценаристки Філліс Надь Call Jane (Зателефонуйте Джейн), хоча світова прем’єра цієї драми на тему аборту з Елізабет Бенкс, Сіґурні Уівер та Кейт Мара вже відбулась у січні на фестивалі Sundance в Юті.   До жіночої когорти входять також каталанська режисерка Карла Сімон, індонезійська кінематографістка Каміла Андіні та Наталія Лопез Ґаллардо, яка у фільмі Robe of Gems (Вбрання з коштовностей) звертається до теми локальної наркоторгівлі в Мексиці. Карло Шатріан наголошує, що цьогорічна частка жінок 40 відсотків - це наступний, але далеко не фінальний крок в напрямку до давно затребуваної ґендерної рівності у кіногалузі.

Зразки незвичного почерку

Азія представлена китайським режисером Лі Жуйцзюнь з Return to Dust (Повернення до пилу) та південнокорейським улюбленцем фестивалів й частим гостем конкурсу Берлінале Гон Сан-су з The Novelist's Film (Фільм романіста). Конкурсна програма має також і документальну стрічку, Everything Will Be Ok (Все буде добре) Рітхі Пань. Серед зразків незвичного режисерського почерку також і канадієць  Дені Коте з Un été comme ça (Таке літо) та Паоло Тавіані, який вперше після смерті свого брата Вітторіо сам відповідав за режисуру в фільмі Leonore Addio. Такі зразки можна знайти і поза конкурсом: в секції Berlinale Special Gala цікавим видається спільна участь Ізаберль Юппер та Ларса Айдінґера в À propos de Joan (Стосовно Джоан) Лорана Ларівьє. Широку палітру розгортають і 15 світових прем’єр секції Encounters, серед яких ігрове кіно самобутнього автора Бертрана Бонелло Coma або жанрового майстра Пітера Стрікленда Flux Gourmet. Фестиваль 2022 обіцяє привабливий спектр кінематографічного різноманіття. Тож суто з сінефільської позиції є достатні підстави для того, щоб подивитися фільми на великому екрані. Та зростання показників заражень спонукає діяти за іншою логікою. Карло Шатріан відразу пояснив - у рішенні про фестиваль з живою присутністю йдеться також про те, щоб “виступити захисниками того простору, який під загрозою зникнення” - тобто кінотеатрів. Чи прихильники Берлінале теж так це бачать - і попри наявний інфекційний ризик все ж ринуть до кінотеатрів? Залишається почекати. Останнє слово у цьому амбівалентному фестивалі за людьми, для яких все і робиться: за публікою.