Клаас Даніельсен в інтерв'ю „Атрибут ‚героїчний‘ залишається для мене чужим“

Claas Danielsen at a press conference.
фото: © DOK Leipzig 2013

З 2004 року Клаас Даніельсен (Claas Danielsen) керує Міжнародним фестивалем документального і анімаційного кіно в Лейпцигу DOK Leipzig. Розмова на теми іміджу Лейпцига як героїчного міста та значення мирної революції 1989 року для DOK Leipzig.

Пане Даніельсен, Ви родом не з Лейпцига, виростали в Гамбургу. Але вже понад десять років Ви живете і працюєте тут. Що Ви пов’язуєте з містом?
 

Лейпциг – це бюргерське місто, наповнене культурою та якістю життя. На противагу містам-резиденціям, таким як Мюнхен чи Дрезден, Лейпциг формували впевнені у собі громадяни. Це певним чином і стало причиною того, що витоки мирної революції були саме тут.

Жителі Лейпцига борються за своє місто

Під час мирної революції Лейпциг відігравав провідну роль. В ті часи виникло поняття «героїчного міста». Чи підходить Лейпцигу таке позначення?
 
Я виростав у часи, коли поняття «героя» не користувалось великою пошаною. Для мене визначальним було опрацювання історичного спадку нацизму, в часи якого зловживали поняттям героїзму. Події 1989 року в Лейпцигу справили на мене потужне враження і глибоко змінили Німеччину. Люди, які тоді ризикували життям, щоб виходити на демонстрації за зміни та свободу, були надзвичайно відважними. Може ця відвага була героїчною. Натомість пов’язувати місто з атрибутом «героїчний» - це для мене залишається чужим.
 
Яке значення сьогодні в місті має громадянська активність?
 
Вражає те, як змінився Лейпциг за останні 25 років. Стару забудову врятовали, Лейпциг являє собою сьогодні компактне гарне місто з насиченим культурним життям. І свій вирішальний внесок у це роблять громадяни Лейпцига. Активну діяльність ведуть незалежні середовища художників, театралів, музикантів, галеристів, дизайнерів, медівників та майстрів прикладного мистецтва, які діють поза високою культурою та наповнюють життям і свіжою енергією промислові райони і все місто. Жителі Лейпцига сповнені бадьорості, впевненості у собі, політично активні та борються за своє місто.

Фільми про героїв буденності

Лейпцизький фестиваль, який Ви очолюєте з 2004 року, відзначається чіткими політичними рисами. Наскільки вплинула на це історія міста 1989-1990 років?
 
DOK Leipzig, тобто Міжнародний фестиваль документального і анімаційного кіно в Лейпцигу, є однією з небагатьох культурних інституцій колишньої НДР, які продовжили своє існування після 1989 року. І нехай раніше фестиваль інструменталізували в політичному плані, але він завжди пропонував людям вільний майданчик, бо показував стрічки, які зазвичай в НДР не можна було побачити. Кожної осені для жителів Лейпцига відкривалось вікно у світ. Дехто каже, що цей досвід та зустрічі з гостями з різних країн під час фестивального тижня і стали внеском у те, що вони повстали у 1989-му. Спротив жителів Лейпцига і мирна революція - це заповіт для нашого фестивалю відкидати будь-які спроби тиску чи цензури.
 
В багатьох документальних фільмах, показаних на DOK Leipzig, йдеться про людей, які виявляють надзвичайну мужність, ведучи активну політичну діяльність або особисту боротьбу в своєму середовищі за свої цілі. Які кіногерої особливо запам’ятались Вам в останні роки фестивалю?
 
В документальному кіно добре те, що головні персонажі завжди в деякій мірі герої. Так виходить, бо кінотворці присвячують їм свою кропітку роботу і симпатію. В документалістиці рідко йдеться про героїв, які пишуть історію, радше про героїв буденності. Наприклад у мою пам’ять врізалась молода полька з фільму Joanna, тяжко хвора на рак. Глибоко зворушує те, з якою ніжністю, силою і любов’ю вона готує свого сина до життя після її смерті.
 
По закінченні фестивалю восени 2014 року Ви полишаєте свою посаду фестивального директора, що присвятити себе новим завданням. За чим у Лейпцигу Ви будете сумувати найбільше?
 
Сподіваюсь, що зможу залишитись у Лейпцигу. Тоді не сумуватиму за містом, а нарешті матиму більше часу для його глибокого вивчення і насолоди!