Schottland

Лише гра!

Коли зустрічаються запеклі супротивники з "Ґлазґо Рейнджерс" і "Селтік", то це означає війну. Шотландець Алан Біссетт, чия прихильність вартувала дружби, навчився чогось: Це всього лише гра!

У 1986 році ─ у віці 10 років ─ я раптом зайнявся футболом. Це трапилося цілком несподівано і щонайменше протягом наступних п´яти років я майже щосекунди думав про футбол, а дуже часто він мені навіть снився. До цього моменту телевізор та мультики, фільми і комікси були в центрі мого життя ─ Knight Rider, Transformers, Ghostbusters, Spider-Man – адже я був типовим хлопчаком.
 
Але тоді в моє життя ввірвався футбол – з усіма своїми дикими та грубими гранями, безладом ліктів і колін. Це було щось доросле, щось ребристе, до чого прикипів запах поту і бруду, щось таке, що дозволило мені відчути повний спектр емоцій – від піднесеного торжества до смертельного засмучення – і це все протягом всього лише 90 хвилин. І все це справляло величезний вплив на десятирічного хлопчака.
 
До цього віку я зовсім ще не вмів належним чином сприймати футбольні передачі, які транслювалися в неділю після обіду по телебаченню. Аж поки в квітні 1986 року не стало відомо, що Ґреме Сунесс  (Graeme Souness) ─ всесвітньо відомий шотландець , який привів "Лівервуль", будучи капітаном, до перемоги у европейському кубку чемпіонів і який грав у італійській лізі – стане граючим тренером  у команді "Рейнджери" з Ґлазґо. З самого початку назва "Рейнджери" була овіяна діловим блиском – помітним у батьків і дядьків, які роз´яснювали своїм синам, що все це означає – і який стало помітно уже і на ігровому полі. Хлопці з мого класу дуже нервувалися від напруги. Це були мої друзі і я також хотів стати одним з них.
 
Рейнджери відтепер стали цілком офіційно найважливішою справою нашого життя. Вони стартували, а ми слідували за ними на цьому шляху: від кубка до кубка, від однієї перемоги до іншої, і так Рейнджери стали новою силою, яка домінувала на шотландській футбольній арені. Моя мати застерігала мене: „Це всього лише гра.“
 
Вона цього не розуміла.
 
Проте протягом років, що минули з того часу, я відчув токсичний побічний вплив, який супроводжував залежність від цього нового наркотика. Бути фаном "Рейнджерів" означало тоді – і означає зараз – ненавидіти запеклих супротивників "Келтік". Така розкладка між командами Келтік і Рейнджери, яку часто називають Old Firm, зумовлена вже протягом більш, ніж 100 років релігійним та політичним баластом, що змушує сприймати суперництво між обома командами занадто реалістично і надмірно серйозно.
 
Поступово я все це також зрозумів, головним чином внаслідок конфліктів з одним з моїх найкращих друзів, який відвідував католицьку школу. Завжди, коли ми розмовляли про футбол – а це траплялося дуже часто – відмінності між нами різко проявлялися. Він став католиком, а я – протестантом. Ми належали до різних таборів. Він казав: „Хай живе тимчасова ІРА!“, а я відповідав: „Срав я на Папу!“ Він називав мене Оранським бастардом. А я відповідав, що він – задниця ірландських бунтарів.
 
І все це розвивалося дуже повільно, як в сповільненому кіно … протягом сотень ігор, аж поки не прийшло відчуття, що дружба вже минула.
 
У 18 років я поступив до університету і тут раптом фільми, музика, книги і дівчата стали для мене більш привабливими і викликали набагато менше параної, ніж перебування у статусі фанатів "Рейнджерів".
 
Не слід випускати з уваги також загальну картину: в ті дні, коли "Рейнджери" грають з "Келтік", поліція перебуває у стані найвищої готовності. Правозахисні організації, які опікуються жертвами домашнього насилля, звітують, що в ці дні більше жінок зазнають побиття.
 
Сьогодні я вважаю себе фаном "Рейнджерів"  виключно в широкому значенні цього слова. У мене залишилися хороші спогади про них і я хотів би, щоб вони вигравали усі ігри, але моя мати із самого початку була правою – це всього лише гра.
 
Це дійсно всього лише гра.