Deutschland

Між Теневером і Тампере...

…між Іспанією та Англією, Бело Горізонте і Куна Яла. Нільс Штраатманн пише про культуру та футбольну культуру – та їхні взаємовпливи.

Коли я був маленький, то кожному у нас в Бремені було відоме одне ім’я: Ґаель.

Молодий талант з Теневера, він був у скаутських списках досить крупних клубів. Hertha BSC слідкувала за ним, Wolfsburg, хтось щось розповідав навіть про Manchester United. Теневер як тоді так і тепер був проблемним районом. На вулицях Ґаель навчився не відчувати поваги ні до кого. На полі він був галасливим, агресивним та швидким. Постійно з гордо розправленими плечима і піднятою головою. М’яч був його власністю, яку він боронив від кожного чужинця. Одного разу через погані оцінки в школі його мати забрала в нього футбольну взуванку, посадивши її на цвях у кімнаті. Ґаель її зірвав і відтоді грав з дірками в підошвах.
Його безкомпромісність дозволила йому високо піднятися на полі. Та з часом вона вартувала йому кар’єри у бременському Werder.

У футболі багато що залежить від таланту. Але той розвиток, якого набуває гра, завжди залежить від того, що навколо. Усі ми знаємо jogo bonito бразилійців, гарну гру, зароджену на вузьких та жорстких вуличках фавелів. І так само, як Бразилія залишається вічною країною майбутнього в постійному прагненні прогресу, так і її футбол знає лише напад в пошуках наступного швидкого успіху. З іншого боку стоїть kick-and-rush англійців, іспанська tiki-taka, італійська Catenaccio та зрештою дисциплінована гра german panzers. Непохитні фельдфебелі,  які підганяють своїх робітників, не відаючи краси, а лише перемогу.

Звичайно ж усе це лиш забобони. Певно вони часто-густо вже в минулому, можливо ніколи й не були вірними. Та все ж не варто недооцінювати впливу культури на футбольну культуру. Найпереконливіше я це побачив в одному племені індіанців на східному узбережжі Панами.

Куна живуть в Сан Блас, на архіпелагу, де окремі острови заледве перевищують розміри двох чи трьох полів. З причини малих площ тут все робиться через короткі паси. М’яч терпеливо обігрується рядами, спільно, малими зусиллями передається по полю, для гравця середньої лінії уважність важить більше ніж пориви до власного дріблінґу. Подібно до життя всередині соціальної спільноти гра в куна базуться на тісній взаємодії. М’яч обігрується, допоки не знайдеться прогалина, і майже у кожному випадку шанс стає голом.

Два роки потому я був у Бело Горізонте, місці трагічного півфіналу між Німеччиною та Бразилією на Чемпіонаті світу в 2014 році. Стадіон лежав посеред краєвиду як впала зірка, на кам’яних ярусних опорах сиділо, немов знущаючись, двоє орлів. Незбагненна поразка 7:1, ця mineiraço вже давно стала поширеним виразом на позначення усього поганого, що може з кимось трапитись у Бразилії.

Ще більше дивує те, як Німеччина здолала Бразилію. На полі не було фельдфебеля. Там розпізнавалися дисципліна та порядок – але й креативність, азарт, ледь не гумор у грі німців. Німецька команда 2014 року не продемострувала німецької футбольної культури. Маючи велику кількість гравців з міграційним бекграундом, їй вдалось інтегрувати і виграшно використати не лише кожного гравця, але і відповідну манеру гри. Подібне наприклад вдалось Франції на Чемпіонаті світу 1998 року. З огляду на це великим фаворитом Чемпіонату Європи 2016 року є Бельгія. Адже саме бельгійська національна збірна як ніхто інший спромоглась сформувати з фламанців та валонців, мусульман та християн, чорних та білих гравців згуртовану одиницю, яка черпає сили з різноманіття і креативності. Гра у футбол успішна тоді, коли позбуваєшся старих концепцій, застосовуючи актуальні стереотипи доречно і позитивно. Найкращий національний футбол – це інтеграція усіх його культур. Це те, з чого ми можемо вчитися. Адже як довколишня культура впливає на футбольну культуру, так і футбол може чинити вплив на те, що навколо.

З такими думками бажаю Вам задоволення під час читання наступних текстів проекту «Письменники з м’ячем», в яких 11 авторів з 9 різних країн пишуть про притаманну їм футбольну культуру.

До речі:   Ґаель сьогодні грає у Тампере. Після Індонезії, Індії та Естонії він осів у 3-й  фінській лізі. Він ходить до вищої школи, має двох дітей та сауну в квартирі. Взуття з дірками на підошвах висить там на стіні.