Кордон Між тут і там, мною і тобою

Кордони є частиною кожного життя – хто їх прокладає та визначає? Коли вони нас обмежують і коли вони важливі? Відповіді на ці питання шукає Goethe-Institut, розглядаючи їх за допомогою мистецтва на мандрівній виставці «Кордон». Художники, які беруть в ній участь, діляться своїми рефлексіями і змістом творів.

У проекті Goethe-Institut в Москві рефлексіям піддаються кордони та розмежування різного ґатунку. Поняття «кордон» розуміється тут як метафора, фігура, що не залишається статичною, утворюючи предмет для дискурсів та змін. Для Росії та колишніх радянських республік як і для Німеччини та Європи прокладання кордонів – це дражлива тема. При цьому географічний та культурний кордон між Європою та Азією проходить червоною ниткою через виставку.

Фокус спрямований на молоде покоління митців, які вперше спільно демонструють свої рефлексії та осягнення на мандрівній виставці у Східній Європі, Росії, Центральній Азії та Німеччині.

Виставка супроводжується локальними симпозіумами з місцевими доповідачами та німецькими експертами. Кураторство проектом здійснюють Інке Арнс, директорка HMKV у Дортмунді, та Тібо де Ройтер, берлінський куратор і критик мистецтва.

Тася (Анастасія) Живкова:
«Кордони різняться. Деякі кордони, як то іній на траві,  чітко окреслені та стиснуті. Інші, такі як ті, що позначають частини доби, більш розтягнуті та складаються з різних шарів. У своїй роботі я дотикаюсь до штучних кордонів. Через фото і тексти я утворюю видимі кордони у природньому оточенні. Моє сподівання на майбутнє полягає у тому, що кордони розвинуться у мости».

Сауле Дюсенбіна:
«Часом я думаю, що кордони існують лише в головах людей. Та інколи кордони мов океани, що нас розділяють, і в яких ми не можемо допливти до найближчого берега. Як географічні, так і розумові кордони несталі та постійно змінюють свої обриси. Я намагаюсь виконувати свою роботу, не втрачаючи зв’язку з тим місцем, на якому народилась і живу. Разом з тим я хотіла б запевнити, що мої твори зрозумілі кожному в світі. Вони мають бути місцем сполучення, на якому спостерігач і митець у мить розуміння стирають всі кордони».

Алла і Алєксєй Румянцеви:
«Для людей єдиними справжніми кордонами є їхні тіла. Через те всі інші кордони, як у просторовому розумінні, так і у стосунку до людей, контраверсійні. Ми живемо у добу, в якій прогрес і технології можуть усунути соціальні та політичні кордони. З одного боку ми у скасуванні кордонів шукаємо  свободу, з іншого боку більшість людей маніпулюються тими, хто насправді володіє цими технологіями».

Марат Райимкулов:
«Кордон – це релятивний концепт. Це сфера, повна політичної та соціальної напруги, місце, де життя або прискорюється, або повністю зупиняється. Переступаючи кордон, ми мовби покидаємо своє «Я» та відправляємось у інше «Я». Кордон – це місце підвищеного контролю, там багато невидимої взаємодії.

У своїй роботі я хотів би звернутися до екзистенційного аспекту кордону як концепту. Мені здається, що перелаштування кордонів болісно відображається на стосунках людей. Це виклик, і ми повинні бути спроможні попри ці кордони захистити самих себе і тих, кого ми любимо, та продовжити невидимі мережі дружби і обміну. Історія вчить нас, що ті, хто намагається зірвати цей інформаційний обмін, невдовзі втрачають владу».

Елеонор де Монтеск’ю:
«Кордони – це обмеження, за подолання яких потрібно боротися. Сподіваюсь, що прикордонний контроль зникне, хоча й хвилююсь, що він застосовується проти тих, кого хочуть вислати».

«Кордон» - це виставковий проект Goethe-Institut, що включає такі місця проведення як Москва, Санкт-Петербург, Красноярск, Київ, Тбілісі, Мінськ, Дортмунд та Центральна Азія. Куратори: Інке Арнс та Тібо де Ройтер. За дружньої підтримки МЗС Німеччини