Crossing Borders. Migration and Citizenship Education in Europe

Хотіла б розпочати свій звіт зі слів подяки на адресу Goethe-Institut та всієї команди за можливість взяти участь у міжнародній конференції NECE, продуману програму й добре організовану поїздку до Загреба.

Вже на етапі підготовки до поїздки я розуміла, що для мене це буде здебільшого освітня програма. Я не є експертом у сфері громадянської освіти, але з неабияким інтересом спостерігаю за розвитком цієї сфери в Росії, а моя професійна діяльність кураторки соціокультурних проектів в незалежному культурному центрі в Ярославлі з кожним роком все більше потребує знання освітніх підходів і технологій, спрямованих на стимулювання громадянської активності людей. 
 
Ще до початку конференції ми мали змогу познайомитися з програмою, контекстом заявленої проблематики: стежити за блогом команди NECE, що постійно оновлюється, вибрати паралельні секції програми. визначитися з маршрутом для знайомства з організаціями Загреба.  
А за підсумками конференції команда продовжує підтримувати зв'язок з учасниками шляхом оновлення блогу та внесення пропозицій щодо участі у рефлексії та оцінці конференції.
 
Місце проведення конференції NECE — столиця Хорватії – виявилося не випадковим й додало гостроти дискусіям. Тема міграції обговорювалася у суспільстві де й досі точаться суперечки і тривають баталії стосовно позиції держави в питанні міграції.  
 
Важливим було те, що на конференції не переважала лише одна позиція, а пролунали протилежні думки, які були сприйняті із схваленням або критикою. Теми виступів спікерів й теми дискусій конференції були сформульовані таким чином, щоб у учасників в підсумку склалася ясна картина того, як нині діє громадянська освіта в Європі, з якими труднощами їй доводиться мати справу в окремих країнах, де вона перебуває на етапі становлення, з якими викликами зіштовхується з урахуванням міжнародного контексту. Водночас конференція стала своєрідним запрошенням до діалогу, пропонувала питання для роздумів, вимагала від учасників зайняти певну позицію в дискусії.     
 
Фото: Юлія Крівцова Не лише зміст конференції, а й її формат, принципи проведення були максимально інтерактивними. Це заслуговує на особливу увагу: як зробити так, щоб слухачі не встигали навіть позіхнути з огляду на глибоке занурення в перебіг відповідного заходу.
 
Кожна панельна дискусія передбачала коментарі учасників, можливість обговорити питання з незнайомою людиною в залі, обмінятися думками. Організатори використали різноманітні способи знайомства людей і започаткування діалогу, який надалі продовжувався і під час неформального спілкування.  
 
Ще одним запрошенням до неформального спілкування став концерт хорватської групи «Pavel», яким завершився основний день конференції.
 
Паузи в програмі відбувалися у фойє, де розмістився Projects market - платформа для знайомства з проектами у сфері громадянської освіти й неформального діалогу між учасниками. Понад 15 організацій із Європи й сусідніх країн представили на Projects market свої проекти, обмінялися інформацією, здійснили пошук однодумців, розглянули можливості адаптації того чи іншого проекту до ситуації в іншій країні.
 
В рамках конференції пройшов також Project Pitch, на якому автори проектів із Projects market представили широкій аудиторії ідею свого проекту. З першого дня конференції у вестибюлі були встановлені панелі Open Space, на яких кожен бажаючий міг помістити листок з інформацією про себе й тему/проект, які він пропонує для обговорення.  Інформація збиралась протягом двох днів, щоб на завершення конференції учасники мали змогу обмінятися досвідом і компетенціями в рамках озвучених питань.
 
Фото: Юлія Крівцова Конференція розпочалася з визначення ситуації з громадянською освітою у Хорватії, а вже другого дня ми отримали можливість обрати один із понад 10 маршрутів для «feld trip» – знайомства з локальними ініціативами й проектами, пов'язаними з громадянською освітою у Загребі. Я обрала Галерею Мирослава Кралевича, де  кураторка галереї Lea Vene представила нам результати свого проекту  у Загребі. Її розповідь про кожний етап проекту була по своєму повчальною. Lea поділилася й тим, що вийшло,  і зі складнощами, які поки що не вдалося подолати.
 
Я обрала для себе одну із паралельних сесій під назвою «Майбутні тренди й програми громадянської освіти». За підсумками роботи організатори запропонували учасникам останній випуск журналу NECE та книгу Beyond Us versus Them, матеріали книги й статей стали продовженням роздумів над багатьма питаннями, поставленими на конференції. Окремо хочеться відзначити роботу модераторів конференції  Альмут Мьоллер и Сюзани Ульріх, які підсилювали дискусійність та інтерактивність конференції, постійно наголошували на пов'язаності між собою окремих її части та сесій. В результаті їхньої  роботи конференція вийшла цілісною за формою і водночас складною з точки зору питань і змісту. 
 
Цікавими для мене були такі ідеї, озвучені на конференції: включати елементи громадянської освіти у загальноосвітні програми через уроки англійської мови (робота з поняттями, дискусії на теми навколо понять), адаптувати мігрантів через роботу з наративами (давати можливість розповісти свою історію, висловити себе в іншому суспільстві через культуру); зробити школу простором для осмислення і дебатів; у громадянській освіті робити акцент не на політику й вибори, а на демократичне суспільство (дискутуй, випробовуй свої ідеї!).
  
Що здалося мені суперечливим. Багато спікерів, навіть ті, хто стверджував, що громадянське суспільство – не про політку й вибори, дуже сильно фокусували увагу аудиторії на результатах виборів у Америці. Крім того, не раз простежувалося, що громадянська освіта у Європі часто представлена величезною кількістю документів, підміняється риторикою, не пропонує конкретних механізмів адаптації й реалізації в шкільних програмах, не кажучи вже про інші категорії населення, які не пов'язані зі школою. 
 
Тим не менше сама культура діалогу й суперечок була продемонстрована на конференції у найкращому вигляді. Було видно, що учасники панельних дискусій не формально звітують з того чи іншого питання, між ними тут і зараз відбувається надзвичайно інтенсивний діалог, за яким цікаво спостерігати і який породжує чимало нових запитань і в тобі. А тому найбільшим значенням конференції для мене стали саме питання, які виникали в процесі дискусій та неформального спілкування.
 
І звичайно ж на окреме визнання заслуговує формат чудово спланованої та ретельно підготовленої конференції Участь у цьому заході буда цікавою з першого і до останнього дня.
 
У вільний час я відвідала в Загребі музей сучасного мистецтва, де проходила цікава виставка данської художниці Nanna Debois Buhl «Я уявила собі, що речі говорять» про громадський простір деяких міст, які опинилися в полі зору художниці. Серед них був і Загреб. А також побувала в Музеї історії Загреба та Художній галереї, де повоєнні скульптури Альберто Джакометті були розташовані у приголомшливому сусідстві із сучасним відео з місць воєнних подій у світі.
 
Після повернення до Ярославля я влаштувала 2 презентації в Юнацькій бібліотеці ім.. Некрасова.   На одній з них я поділилася досвідом участі у конференції NECE, на другій більш детально розповіла про проекти художниці Nanna Debois Buhl із вивчення міського простору. В 2017 році ми плануємо провести у Ярославлі конференцію «Зроблено мешканцями міста» про можливості, які є у громадян наших міст щодо проектування і розвитку міських територій. Я розумію, що досвід участі в конференції NECE знадобиться у підготовці цього міжнародного заходу.
 
Ще раз дякую команді Goethe-Institut за цей тиждень нових вражень, знайомств, корисних знань і досвіду!