100 років Баугауз
Вісім фактів, які потрібно знати про Баугауз

Gruppenbild der Bauhausmeister in Dessau (1926): v. l. n. r: Josef Albers, Hinnerk Scheper, Georg Muche, László Moholy-Nagy, Herbert Bayer, Joost Schmidt, Walter Gropius, Marcel Breuer, Wassily Kandinsky, Paul Klee, Lyonel Feininger, Gunta Stölzl und Oskar Schlemmer.
Групова фотографія майстрів Баугаузу в Дессау (1926): зліва направо: Йозеф Альберс, Гіннерк Шепер, Ґеорґ Мухе, Ласло Могой-Надь, Герберт Байєр, Йоост Шмідт, Вальтер Ґропіус, Марсель Бройєр, Василь Кандинський, Пауль Клее, Ліонель Файнінгер, Ґунта Штьольцль та Оскар Шлеммер | Photo (detail): © picture alliance akg images

Лаконічний дизайн, простота та ефективність – як Баугауз хотів змінити життя.

Von Надін Берґгаузен

УТОПІЯ НОВОЇ ЛЮДИНИ

Баугауз проголосив своєю метою сприяти розвитку суспільства за допомогою мистецтва – не більше і не менше. Йшлося не про гроші, а про мрію, я якій прикладне мистецтво служить «новій людині». Для першого директора та засновника Баугаузу Вальтера Ґропіуса це означало тісне поєднання різних видів мистецтв та ремесел. Розроблені об’єкти повинні були адаптуватися до процесів швидкого і дешевого виробництва. У Німеччині, економіка якої після Першої світової впала на саме дно, хороший дизайн повинен був знову стати доступним.

ДУХ БАУГАУзу

Це мало виглядати як  мирна спільнота митців. Уявімо, що сьогодні у віддаленій мистецькій школі збираються знаменитий графічний дизайнер, архітектор, дизайнер моди, діджей, митець-акціоніст та фотограф, і всі живуть на невеликі гроші, навчаючи студентів і розробляючи нові ідеї для покращення суспільства. Та веймарська реальність була дуже далекою від гармонійного співіснування креативних митців. «Ми не могли знайти спільної мови з жодного питання, - писав художник Йозеф Альберс. Коли Василь Кандинський казав «так», я казав «ні», а коли він казав «ні», я казав «так». Саме такий мистецький хаос відповідав тому, що хотів бачити Ґропіус у своїй школі: «Ціль Баугаузу – це не стиль, не система, не догма чи канон, не рецепт і не мода! Він буде жити, допоки не чіпляється за форму, а шукає поза її плинністю флюїди життя!»

ВІД РЕВОЛЮЦІЇ ДИЗАЙНУ ДО АРХІТЕКТУРНОЇ ШКОЛИ

Перший період Баугаузу у Веймарі, з 1919 до 1925 року, характеризувався  відчуттям прориву та бажанням діяти. Ґропіус намагався поєднувати ідеї і майстерні. Якщо у Веймарі ще експериментували з теоріями, то в Дессау, з 1925 до 1932 року, другий директор Ганнес Майєр почав скорочувати витрати. На роздуми про основні кольори та форми не вистачало грошей, а основну увагу зосередили на розвитку соціального будівництва. Майєр говорив про «пролетаризацію» Баугаузу. І врешті у Берліні, з 1932 до 1933 року, під керівництвом Людвіга Міса ван дер Рое була повністю відкинута початкова ідея  синергій між різними напрямами мистецтва. Баугауз перетворився на архітектурну школу.

Gruppenbild der Bauhausmeister in Dessau (1926): v. l. n. r: Josef Albers, Hinnerk Scheper, Georg Muche, László Moholy-Nagy, Herbert Bayer, Joost Schmidt, Walter Gropius, Marcel Breuer, Wassily Kandinsky, Paul Klee, Lyonel Feininger, Gunta Stölzl und Oskar Schlemmer.
Групова фотографія майстрів Баугаузу в Дессау (1926): зліва направо: Йозеф Альберс, Гіннерк Шепер, Ґеорґ Мухе, Ласло Могой-Надь, Герберт Байєр, Йоост Шмідт, Вальтер Ґропіус, Марсель Бройєр, Василь Кандинський, Пауль Клее, Ліонель Файнінгер, Ґунта Штьольцль та Оскар Шлеммер | Photo (detail): © picture alliance akg images

НАПИСАННЯ СЛІВ З МАЛЕНЬКОЇ ЛІТЕРИ

Bauhaus-Plakat von 1929
Плакат Баугаус 1929 року | Foto: © picture alliance/Heritage images
Корпоративний стиль існував ще за часів Баугаузу. Простотою та ефективністю відрізнялися не тільки квартири та предмети побуту, але й друковані матеріали. В 1925 році Герберт Байєр, молодший майстер ательє друку та реклами в Дессау, запропонував писати слова з маленької літери. Чому? Тайм-менеджмент. На бланках для листів було надруковано: «ми пишемо все з маленької літери, бо економимо  час. крім того, навіщо мати дві абетки, якщо достатньо однієї? навіщо писати великими літерами, якщо ми не можемо говорити великими літерами?» Свідоме порушення чинних правил орфографії вважалося ознакою модернізму. Але цей крок мав і політичні наслідки: листи з адресатом «Баугауз із Дессау», надруковані маленькими літерами, просто знищувалися міською владою. Влада боялася комуністичних настроїв серед начебто політично налаштованих майстрів Баугаузу.    

ЖІНКИ В БАУГАУзі

Gruppenfoto der Weberei-Klasse von Gunta Stölzl (mit Krawatte) um 1927
Групова фотографія класу ткачих Ґунти Штьольцль (з краваткою), приб.1927 р. | Foto: © picture alliance/akg-images
Ґропіуса дивувало, що жінки цікавилися новою мистецькою школою не менше ніж чоловіки. Нова конституція Веймарської республіки надала жінкам необмежену свободу навчання, тому жінок приймали й у мистецьку школу. Але життя для них було непростим. Там, де було можливо, студенток витісняли в текстильні майстерні. Так майстер Баугаузу з настінного живопису Оскар Шлеммер жартував: ««Де шерсть, там жінка, що пряде, то хай так час і проведе».

ДИКІ КОСТЮМОВАНІ ВЕЧІРКИ

Той, хто думає, що Баугауз був лише гуртом серйозних авангардистів, які мали в голові лише геометричні форми та абстрактні формули, помиляється. Баугауз бентежив не лише своїм простим і разом з тим революційним дизайном, але й своїми легендарними тематичними та костюмованими вечірками, танцювальними і театральними вечорами. Цілими тижнями готували екстравагантні костюми, виготовляли перуки, вправлялись у танцях. На сцені ставилися такі п’єси як «Фігуральний кабінет» – пародія на прогрес і техніку, або «Тріадний балет» – гротескна суміш танцю, театру і пантоміми. Суворість стилю Баугауз була лише однією з граней життя у Веймарі, Дессау та Берліні.

Bauhauskapelle, 1930
Капелла Баугаузу, 1930 | Foto: © Bauhaus Archiv Berlin

Глузування

Майстри Баугауз не довго чекали, перш ніж стали об'єктами глузливих жартів через свої незвичні ідеї та вихід за рамки традицій.  Філософ Теодор В. Адорно називав будинки з пласким дахом «консервними бляшанками», голландський художник Тео ван Доесбург уїдливо кепкував, що Баугауз розробляє «експресіоністський конфітюр», а філософ Ернст Блох сприймав мистецтво Баугауз як таке, що «не має історії». Ймовірно, ці насмішки слід сприймати як частину успіху.

Flachdachhaus, erbaut 1926/27, in der Bauhaus-Siedlung Dessau-Törten
Будинок з пласким дахом, збудовано в 1926/27 р.р., у селищі в стилі Баугаузу Дессау-Тьортен | Foto: © picture-alliance/akg

КУЛЬТ СЕКТИ В БАУГАУз

Художник і педагог-реформатор Йоганнес Іттен, який почав працювати викладачем у Баугауз в 1919 році, обрав роль езотерично налаштованого дзен-майстра. Користуючись великою повагою своїх учнів і всупереч ворожій зневазі він привніс до Баугаузу вчення секти Маздазнан. Секта практикувала вегетаріанство, пости і спеціальне вчення про дихання та секс. Методи навчання Іттена могли викликати подив: гімнастичні та дихальні вправи поєднувались з лайкою темпераментного майстра, якщо учні робили не те, що він хотів. Іттен залишив Баугауз у 1923 році після суперечки з Ґропіусом. А майстер Шлеммер знову не зміг утриматися від уїдливого зауваження: «Медитація та ритуали були для Іттена і його гуртка важливішими, ніж робота».