Від «Закону Отто» до #aufschrei

Five members of the Verein für Frauenstimmrecht (the Society for Women’s Suffrage), 1896
П'ять учасниць Спілки за право голосу для жінок, 1896 | Photo (detail): ©Wikimedia/gemeinfrei

Хто створив відоме у Німеччині гасло «Мій живіт належить мені!»? Хто заснував перші феміністичні газети в Німеччині? На ці та інші запитання з історії жіночого руху в Німеччині відтепер можна знайти відповідь у Жіночому цифровому архіві. 

«Права людини не мають статі». Цікаво, кому належить авторство цих простих, але таких могутніх слів? Алісі Шварцер, найвідомішій німецькій захисниці прав жінок? Чи, можливо, молодій феміністці Марґарете Стоковскі? Ані тій, ані іншій. Авторка вислову Гедвіґ Дом, зачинателька жіночого руху в Німеччині, письменниця й активістка, котра на початку ХХ століття боролося за загальне виборче право для німецьких жінок. А хто ще на початку 1923 року, майже за рік до «пивного путчу», розпізнав, наскільки небезпечний Гітлер, і  вимагав його випроваження за межі Німеччини?  Це Аніта Ауґспурґ, німецька активістка, пацифістка, феміністка та відкрита лесбійка. А як називався перший феміністичний журнал у Німеччині? – Emma  чи Courage? На жаль, обидві відповіді неправильні. Дійсно, ці журнали з’явилися майже одночасно (Emma – 1977 року, Courage – 1976 року), але були лише грубшими варіантами колективної газети німецьких жінок Frauenzeitung – Frauen gemeinsam sind stark («Жіноча газета – Сильні разом»), перше видання якої побачило світ у жовтні 1973 року. Втім і ця газета не найперша на німецьких теренах. З величезною часовою перевагою першість належить газеті Frauen-Zeitung, котру видавала співзасновниця жіночого руху в Німецькій імперії Луізе Отто-Петерс. Перше число газети вийшло 1849 року у Ґроссенгайні (Саксонія). Щоправда, дуже швидко видання закрилося. Причиною послужив параграф 12, внесений 1850 року до Закону Королівства Саксонії. Цей параграф забороняв жінкам видавати та бути редакторками періодичних видань. Він був спрямований насамперед проти Луізе Отто-Петерс, тому в народі одразу отримав ім’я Lex Otto («Закон Отто»).

Protestaktion gegen den Abtreibungsparagraphen auf dem Bonner Münsterplatz, 1975
Акція протесту проти §218 «Переривання вагітності» Кримінального кодексу Німеччини, Мюнстерплатц, Бонн, 1975 рік. | Foto: ©picture alliance/Klaus Rose

Унаочнення тяглості жіночого руху

Відтепер усю цю інформацію можна легко знайти на сторінках жіночого цифрового архіву Digitales Deutsches Frauenarchiv, який з вересня 2018 року запрацював у відкритому доступі.  Головна мета цього проєкту збір, зацифрування, зосередження та представлення даних  про жіночий рух у німецькомовному просторі. Адже попри безліч матеріалів і досі один із найважливіших суспільних рухів останніх 200 років не укорінився у громадській свідомості. 40 організацій об’єднання жіночих і лесбійських архівів, бібліотек, репозитаріїв Німеччини, Австрії, Швейцарії, Люксембургу  та Італії (Південний Тіроль) збирають і передають матеріали до спільного цифрового архіву. Це адреса для всіх, хто цікавиться жіночими питаннями та історією емансипації в німецькомовних країнах. Матеріали архіву тепер у відкритому доступні, вони поділені за темами та окремими особистостями. Тут можна знайти багато засканованих документів (фотографій, газетних та журнальних статей, вирізок, плакатів, листівок, довідників і книжок), котрі навіть суто візуально передають настрій відповідної епохи, в яку хочеться зануритися і годинами плавати, відкриваючи для себе нові лиця, події, факти.

Proteste zum Internationalen Frauentag am 8. März 2018 in München.
Протести на Міжнародний жіночий день у Мюнхені, 8 березня 2018 року. | Foto: ©picture alliance/ZUMA Press
Велика заслуга новоствореного цифрового архіву – це показ тяглості історії жіночого руху. Адже й сьогодні нові покоління феміністок часто потерпають від того, що їм доводиться щоразу по-новому винаходити велосипед, адже історії жінок досі залишаються другорядними, а відтак майже непомітними. Хоча численні матеріали на сторінках архіву та дописи у блозі показують, що причини та теми боротьби жінок, протистояння, ворожість до феміністок такі ж давні, як і самий жіночий рух. Наприклад, з уривків газет 1920-х років добре видно, що на думку багатьох чоловіків тогочасний фемінізм – а жінки з сучасної точки зору тоді були майже геть безправними – перейшов всі межі допустимого. Саме тоді у Відні був створений союз захисту прав чоловіків. Зокрема чоловіки скаржилися, що у шлюбі їх просто використовують (вони перетворилися на «об’єкти експлуатації»). Тут очевидна паралель до маскулінізму, суспільного руху, прихильники якого борються, наприклад, з дискримінацією розлучених чоловіків. Утім схожість прослідковується не тільки тут. Візьмімо хоча б ситуацію журналісток-феміністок у минулому та сьогодні, вже згадану письменницю Луізу Отто-Перес і авторок феміністичних газет і журналів 1970-х років або сучасних авторок дописів для феміністичних онлайн та друкованих видань. Усі вони боролися та борються з ворожими проявами у свій бік, з подвійною, а подекуди і з потрійною зайнятістю жінок, пов’язану з прекарністю оплати їхньої праці. Ці та  інші паралелі чудово видно саме завдяки цифровому архіву Digitales Deutsches Frauenarchiv. А що більше нам відомо про попередниць, то більшому можна у них навчитися. Тож поки подорожуймо сторінками архіву від посилання до посилання та радіймо новим графічним матеріалам, які поступово доповнюють і розширюють колекцію архіву. Чудово було б, якби тут виклали оригінали плакатів учасниць демонстрацій за виборче право для жінок. Ці плакати й досі справжнє джерело натхнення, а для архіву – ще одна грань представленого розмаїття сексуальних, етнічних, релігійних і гендерних ідентичностей.