Техно-сцена дев'яностих
Танці в сейфі
Техно для багатьох - це саунд 1990-х років. У Німеччині центром нового напрямку став Берлін: до того, як Loveparade почав збирати маси людей, така музика звучала для вузького кола шанувальників - й у незвичних місцях.
Von Надіне Берґгаузен
Коли за радіомікрофоном сиділа Моніка Дітль, більш відома як Моні Ді, до її порад дослухались усі, хто хотів по-справжньому відірватися в Берліні. У своєму шоу The Big Beat на Radio4U вона щосуботи передавала зашифровану інформацію про те, де мали пройти нелегальні техно-вечірки. «Shut up and dance», казала вона напутні слова своїм слухачам.
Цей слоган влучно описує те, чому техно закріпилося в Берліні 1990-х. Клубна сцена міста спала після фінальних акордів панку та Нової хвилі середини 1980-х, тож з техно прийшла нова культура вечірок. Попри те, що поціновувачів було небагато, клубна тусовка лише чекала нових імпульсів, що підхопити новий тренд.
Добре продумані та декоровані свята 1980-х, де більшість гостей сиділи з коктейлями на барі, відійшли у минула. Відтепер люди тремтіли у стробоскопному мерехтінні. Етикет, наряди – все відійшло на задній план. Залишилась лиш ейфорія в танці.
Заховані розваги
Коли впав Берлінський мур, об'єдналися також і техно-фанати Східного та Західного Берліна. «Возз’єднання техно-сцени тривало рівно два дні», коротко говорить про цей час діджей із Східного Берліна Paul van Dyk. «У четвер відкрилися кордони, а в суботу ми провели спільну вечірку в Західному Берліні, у культовому клубі Ufo». Спільнота вхопилась за дух оптимізму та змін, щоб зробити техно спільним проектом. Молодь із Східного Берліна випускала пар після репресивного режиму. Влаштовувались гучні спільні вечірки у найзапекліших, найзахаращеніших, найтемніших місцях.Щоб зайти до клубу Ufo на Кьопенікерштрассе, треба було спуститися драбиною через вузький отвір у підлозі приватної квартири. Внизу на рейверів чекав низький підвал, де було місця лише для 40 осіб. Такі підвали чи бункери придавали сцені особливий колорит. Тут збиралися люди, яким анархічна атмосфера була до смаку. Вони без упину святкувати всю ніч: комендантської години не було, поліція переймалась іншим і не звертала уваги на те, що хтось ходить до покинутих бункерів народної армії.
Ще одне легендарне місце - Tresor, сейфове сховище великого універмагу поблизу Лейпцигської площі. У клубі панувала особлива атмосфера, як згадує діджей Mijk van Dijk: «Довгий коридор на шляху до підвалу здавався переходом до іншого світу. Чим глибше, тим тепліше і вологіше, а музика гучніша й інтенсивніша, бас розхитує старі стіни, а зі стелі капає конденсат».
Атмосфера цих клубів сприяє іміджу творчого Берліна і сьогодні: самобутній стиль без дорожнечі та шику, який так цінують художники.