«Make Shift Cities»
нові напрямки міського дизайну

Містопланування майбутнього діє у просторі між архітектурою, мистецтвом, публічним плануванням та громадянською активністю. Розмова з кураторкою Франческою Фергюсон (Francesca Ferguson) про альтернативне поводження з міським простором.

Пані Фергюсон, Ви видавець книги «Make_Shift City. Die Neuverhandlung des Urbanen» (нове обговорення урбанності). Що містить цей феномен «Make Shift»?

Make Shift – це тимчасова, цільова заміна того, що бракує. Поняття зародилось у кризовій ситуації та означає пошук найрозумнішого рішення за обмежених ресурсів. Беруть те, що є в наявності, та імпровізують з ним. Тобто це зміщення, перетлумачення. В проекті «Make Shift City» я поставила це зміщення в контекст урбанних практик, архітектурного планування та дизайнерського поводження з міським простором. В книзі, присвяченій проектові, митці та дизайнери займаються редизайном, реінтерпретацією міста як спільного урбанного блага. Тобто в Make Shift також йдеться про форму відхилення від заданого напрямку, тут має місце перманентний процес становлення.

Міський простір як спільне благо

Які саме ресурси Ви маєте на увазі?
 
Під ресурсами мається на увазі перш за все земля як спільне благо – особливо території в містах, які обносяться парканами в процесі повзучої приватизації, і це відбувається поза нашим усвідомленням. Людей, їхнє пересування та перебування контролюють і обмежують правила, яких стає все більше. Але я також маю на увазі ті ресурси, про які громадяни в містах говорять, що вони мають бути в руках громади. Їх позначають  поняттям з англійської мови Commons.Сюди належать електро- і водопостачання, ліси. Ми ведемо мову про європейський дискурс. В атмосфері рецесії після фінансової кризи 2008 року дискусії через спільні урбанні блага, які ми ділимо і що належать нам, набувають все більшої ваги. Тут має сенс вчитися у інших міст і знайомитися з розумними рішеннями.

Чи є конкретні приклади таких дискусій?

Чільним прикладом є поле Темпельгоф у Берліні. Це колишній аеродром величезних розмірів, для якого місто розробило концепцію акуратного перетворення у великий ландшафтний ареал з парком та забудовою по краях поля. Натомість громадяни хотіли, що Темпельгоф залишався таким, яким є, тобто велетенською зеленим майданчиком посеред міста. На референдумі вони висловились проти плану забудови, висунутого містом. Це приклад перемовин про спільні громадські блага, commoning: люди об’єднуються, висловлюються, бо вони мають відчуття, що ця територія  належить нам, і в ідеалі вона має залишатися якомога вільнішою від правил. Тут видно, що ми прийшли до віртуального дискурсу груп громадян.

Рефлекція альтернативних моделей для життя і праці

Як ще міському просторі реалізуються «commoning» та «make shift»?
 
Все частіше громадяни, архітектори, планувальники, спеціалісти з ландшафтної архітектури, митці беруть справи у свої руки, самостійно вирішуючи, як вони бачать співжиття, у ініціативних об'єднаннях на кшталт «архітектурних груп», в будинках для багатьох поколінь або у гей-лесбійському житловому проекті. І тут можна зустріти дуже цікаві моделі. Йдеться перш за все про те, щоб розвивати об’єкти нерухомості для людей з невеликим рівнем доходу. Таким чином параметри зміщуються. І тут ми знову маємо справу з Make Shift, і не лише в стосунку до спільних урбанних благ, а ще глибше – і це також важливий аспект нашого фестивалю Make City в червні 2015 року в Берліні: для кого ми власне споруджуємо житло? Чи зважаємо на нові, інші сімейні структури подібно до patchwork-family? Чи будуємо для інших соціальних умов?

Як ви опрацьовуєте ці питання на фестивалі Make City?

Структура фестивалю партиципативна. У нас серед засновників понад 100 партнерів, які вносять кошти і одночасно долучаються до формування – це дизайнери, комунікаційні фірми, архітектурні бюро. Вони присутні на міжнародних дискусійних платформах з цих ключових питань. В усьому місті діють центри – ми називаємо їхUrban Hubs, де проводяться конференції, наприклад Німецький архітектурний центр. Архітектурні бюро запрошують до себе для розмов у студії. В рамках формату Make City open архітектори, дизайнери, фахівці з соціології міста можуть проводити міські екскурсії. В Берлінському технічному університеті запланована конференція з Urban Commons, а виставка, куратором якої виступає Крістьєн Рінґ (Kristien Ring) з AA Projects, опрацьовує тему Self Made City. За Make City стоїть ідея звести разом багатоманітні дискурси, відрефлектувати нові форми для життя і праці – як невеликі формати, наприклад архітектурні групи, так і розвиток товариств з житлобудування – та показати альтернативні моделі для проживання і життя.
 

«Партиципативні процеси вимагають комунікації»

В чому полягають найбільші виклики сталому функціонуванню моделей на базі Make Shift  для життя у місті майбутнього?
 
Цей різновид просторової практики та партиципативних процесів вимагає діалогу та комунікації у великих мсштабах. І зокрема серед діячів і тих, хто здійснює формування, архітекторів, планувальників та дизайнерів. І це саме той дискурс, про який йде мова. Коли стикаються розробники об'єктів нерухомості та громадянські ініціативи, то вони здебільшого шарахаються один від одного. Тому саме архітектори та конструктори процесів, які мислять інакше, можуть подати забудовнику інший погляд, що покаже можливість отримання від громадянської активності позитивного результату для розвитку міста. Цей процес не простий, він напружений та інколи зазнає невдачі. Вже у найменших ініціативних об'єднаннях, таких як архітектурні групи, кожен архітектор знає, наскільки важко проходять переговори, коли йдеться про власність. Тоді він має визначати межу через акценти на формі.