Жінки в індустрії комп’ютерних ігор
Ви нас не бачите? Тоді ваша мережа погана!

Раніше у розробці та програмуванні комп’ютерних ігор домінували чоловіки. Сьогодні ситуація змінюється. Ми зустрілися з п’ятьма представницями цієї галузі, щоб про це поговорити.

«ЧОЛОВІКИ ТА ЖІНКИ НА РІВНИХ»

Дженіфер Панкратц - дизайнерку ігор у Piranha Bytes та маму двох дітей - найчастіше можна зустріти вдома, де вона працює. В офісі вона з'являється два рази на тиждень на пів робочого дня. Жінка вважає свою роботу ідеальною для тих, хто хоче поєднати родину та кар'єру.

«Майже половина ґеймерів у Німеччині – жінки. Я одна з них. Мене завжди захоплювали рольові ігри. Завдяки цій пристрасті я і потрапила в ігрову індустрію. Компанія Piranha Bytes шукала тестувальника для гри Risen. Я пройшла гру, мабуть, разів 30, шукала баґи, повідомляла про них розробникові, а  згодом вже і сама виправляла помилки. На той час я була єдиною розробницею в компанії серед 26 чоловіків. Через рік я взялася за розробку коду і дизайну ігор. «Менсплейнінґ»? «Гендерна нерівність»? Це не про мене. Той факт, що я жінка, у моїй роботі не мав значення ані колись, ані сьогодні, ані для мене, ані для моїх колег. Тебе поважають, не зважаючи на походження, національність і, звісно, стать – це у німецькій індустрії ігор, так би мовити, в крові. Тому я звертаюся до жінок: «Приєднуйтеся до нас, двері відчинені!»

«ВИ НАС НЕ БАЧИТЕ? ТОДІ ВАША МЕРЕЖА ПОГАНА!»

Яна Райнгард, незалежна дизайнерка та розробниця ігор, разом зі своїм бізнес-партнером Фрідріхом Ганішом керує розробницьким бюро  Rat King Entertainment у місті Галле. Нещодавно вона закрила галерею ґеймерів-жінок у Tumblr.

«Якщо поглянути, як розподілені задачі між моїм бізнес-партнером та мною, то можна подумати, що ми живемо відповідно до кліше про розподіл роллей між жінкою та чоловіком: він – програміст, будує 3D-моделі, планує візуальний дизайн рівнів та код;  я займаюся дизайном, графікою, ілюстрацією та анімацією ігор. Чоловік відповідає за байткоди, жінка – за вбрання. Відверто кажучи, це не той розподіл ролей, який я підтримую. Мене давно дратує, що у сфері комп’ютерних ігор так мало розробниць, програмісток, звукодизайнерок - принаймні видимих.  Ще сім років тому, коли ми заснували  студію Rat King, на ігрових конференціях я була однією з небагатьох жінок. Тоді постійно запитувала себе «Дівчата, де ви?» і вирішила створити Diversity-галерею під назвою «Відеоігри. Ніндзя»: на сторінці Tumblr я розповідала про жінок, які збагачують світову індустрію ігор. Тепер картина дещо змінилася: жінки дедалі частіше наважуються вийти з тіні, з’являються на публічних заходах та підтримують одна одну. Сьогодні я заявляю кожному: жінки є, вони тут. А якщо ти не бачиш їх, то твоя мережа просто примітивна. До речі, Diversity-галерею я вже не веду».

«ЖІНКИ МОЖУТЬ БУТИ ГЕНЕРАТОРКАМИ НОВИХ ІДЕЙ ДЛЯ ІГОР»

Мелані Тейлор заснувала 2014 року у Гамбурзі студію розробки ігор Osmotic Studios. Потім випускниця факультету графічного дизайну виїхала до Австралії і звідти тривалий час консультує німецьку індустрію інді-ігор.

«Упереджена думка про те, що жінкам важко вдається розв’язувати технічні проблеми або розробляти технічні продукти, дуже міцно укоренилася у німецькій традиції. В Австралії все дещо інакше. Щоправда тепер і в  Німеччині дедалі частіше можна зустріти жінок у виробничих та технічних галузях. Наприклад, першою практиканткою у 2016 році у нас була студентка факультету інформатики і на той час вона вже розробила декілька ігор. Наша галузь конче потребує жінок. Досі використовувалися одна й та сама ігрова механіка, одній й ті самі герої та сюжети, а могутній жіночий потенціал лишався незадіяним. Жінки можуть неабияк збагатити як саму ігрову індустрію, так і ігри. Наприклад, вони могли б генерувати нові ідеї та нові теми. Моїй кар’єрі дуже допомогло те, що ще у студентські роки троє з моїх дев’яти одногрупників були дівчата. Згодом, коли я разом з двома колишніми одногрупниками  заснувала Osmotic Studios, завжди відчувала, що вони ставляться до мене як до рівної і цінують мене. На жаль, так буває у нашій професії не завжди. Все ж, чи радитиму жінкам іти в індустрію ігор? – Звісно! Нам потрібно більше жінок! Моя порада: будьте впевненими у собі та цілеспрямованими; не дозволяйте нікому заперечувати вашу компетентність».

«20 % ЖІНОК У ГАЛУЗІ – ЦЕ ДУЖЕ МАЛО»

Ніна Зімоне Мюллер керує студією Rainbow Unicorns при Goodgame Studios у Гамбурзі. У її офісі часто говорять про футбол. Нерідко бурхливо дискутують. У цих розмовах і суперечках участь беруть також чоловіки.

«У першій компанії, куди я влаштувалася десять років тому практиканткою, для моїх колег було дуже незвичним працювати з жінкою. Але такее було рішення шефа. Він був людина прогресивна і, беручи мене на роботу, очікував, що я позитивно вплину на чоловічий колектив, матиму, так би мовити, "стримувальну дію" - нарешті в офісі припиняться палкі футбольні суперечки! Навіть згодом, коли я  стала дизайнеркою і продюсеркою ігор, мене нерідко просили виступити посередницею між (хто б сумнівався!) колегами-чоловіками. Часто доручали роботу над іграми, орієнтованими на жіночу аудиторію. Я навіть трохи розумію чому. І хоча я не підтримую теорію про різне мислення залежно від статі, все ж я надаю перевагу змішаним командам. Ґендерний мікс йде завжди на користь: відкриваються нові можливості, інший погляд на речі, інший підхід. Я хотіла б бачити більше жінок у сфері розробки ігор. Двадцять відсотків жінок у  галузі – це дуже мало. Ось чому я рада, що дедалі більше жінок долучаються до нас. Наступного року, наприклад, наша перша учениця складатиме випускний іспит з програмування».

«ЖІНОЧА СОЛІДАРНІСТЬ»

Юлія Шнайдер – керівниця арт-відділу німецької компанії-розробника відеоігор Chimera Entertainment. Для роботи їй необхідно багато навичок у спілкуванні та організації. Окрім того, за її словами, для успішної роботи в ігровій індустрії потрібні такі риси як пристрасть до ігор, гнучкість та командний дух.

«У своїй  кар’єрі я ніколи не відчувала, що чоловіки через ґендерну різність  не визнавали мій авторитет чи мої здібності. Не вважаю, що мені як жінці було складніше потрапити в індустрію ігор. Навпаки, мені здається, що зростання частки жінок є бажаним явищем. Жінки в ігровій індустрії дуже згуртовані: щомісяця дівчата з офісу збираються на «дівочий ланч», і ми обідаємо всі разом. Ще кілька років тому жінки в ігровій індустрії були винятком, але тепер я бачу, що їхня кількість поступово зростає. Усім жінкам я раджу працювати у тій царині, яка їх цікавить, незалежно від того, притаманна ця робота жінкам чи чоловікам. Але трохи просвітницької діяльності не завадило б: професії в ігровій індустрії дедалі урізноманітнюються, з’являється дедалі більше можливостей для навчання. Багато жінок цього або не знають, або мають хибне уявлення про те, що очікує на них в ігровій індустрії».