Die sprachwissenschaftliche Sicht

Prof. Dr. Riehl
© Marc Bäder

Дослідниця з мовознавства професор Клаудіа Марія Ріль є куратором проекту «Мова та ідентичність: Третє покоління». Сюзан Цервінскі з Goethe-Institut у Празі спілкувалася з нею про сферу її наукових зацікавлень – мови національних меншин.

Пані професор Ріль, чому мовознавці настільки цікавляться мовою національних меншин?

Перш за все слід усвідомлювати, що існує безліч типів мов національних меншин. Так, є мови, якими розмовляють лише невеликі групи людей і які більше ніде у світі не представлені. Наприклад, багато мов Індії або мови аборигенів в Австралії та Новій Ґвінеї. У нас в Європі теж існує кілька таких мов, як-от баскська, ґельська або сорбська. Також є мови національних меншин, що не мають так званої мовної метрополії, такі як німецькомовна меншина, що представлена в багатьох країнах по всьому світу – не тільки в Європі, але також у США, Південній Америці, Південній Африці та Австралії. Ці групи, що як острови розкидані у великому багатомовному морі, називаються мовними анклавами. Вони цікаві для дослідження тим, що на їхньому прикладі можна стежити за розвитком мови у відриві від «мовної батьківщини».

Ключове слово «мовний анклав»: які аспекти для Вас є особливо цікавими?

Мовознавство цікавлять, передусім, три сфери: розвиток самої мови, багатомовність мовців, а також зв’язок між мовою і суспільством – тобто досліджується те, хто, коли і якою мовою розмовляє. З точки зору мовної систематики існують різні аспекти, на які слід звернути увагу особливо: з одного боку, є меншини, в яких часто вживається застаріла лексика або давні діалектні структури, що вже зникли у закритому німецькомовному просторі. Також існують мови або відповідні діалекти, які в ізоляції розвинулись у тому самому напрямку, що й сама мова. Наприклад, у німецькій мові ми спостерігаємо явище відходу від відмінків, як-от зникнення родового відмінку. У деяких німецькомовних меншинах відсутній навіть давальний відмінок, і люди говорять так: mit die Mutter, bei die Bauern, von den Stalin, mit das Fleisch тощо.

До того ж мова національних меншин переймає лексичний запас та граматичні структури мови навколишнього середовища і теж, таким чином, змінюється. Приклад з німецько-угорської мови: Unser unoka is an dr egyetem in Pest, sie werd közgazdász [Наша онука в університеті в Будапешті, вона буде економістом]. Ще цікаво спостерігати за тим, як різні мови взаємодіють у мозку представників національної меншини, коли вони спілкуються мовою меншини. Так, у багатомовних людей відбувається низка когнітивних процесів, які виникають у результаті спілкування кількома мовами: мовець часто перемикається між мовами – це називається Code-Switching (перемикання кодів), – і якщо він це робить мимохіть, можна визначити, яким чином мови переплітаються у наших мізках.

І, нарешті, ще один важливий аспект: яким чином мова і суспільство впливають одне на одного. Головне питання: хто якою мовою спілкується, з ким і чому. З одного боку, ми досліджуємо нелінгвістичні фактори, які відповідають за те, чому, наприклад, деякі німецькомовні меншини зберегли мову, як румуни, а інші зовсім нею не послуговуються, як у випадку німецької мови в Чехії. З другого боку, слід поставити питання, як впливає ставлення мовця на те, вживати чи ні мову меншин.

Якою Ви бачите ситуацію з німецькою мовою в країнах Центральної та Східної Європи? Які дані Ви вже отримали? Що Ви сподіваєтеся досліджувати у майбутньому?

У нашому дослідницькому проекті з питань Центральної та Східної Європі, який ми проводили разом із паном професором Айхінґером з Інституту німецької мови і колегами з відповідних країн, ми дійшли висновку, що у багатьох регіонах німецькою мовою послуговується, на жаль, лише покоління людей старшого та середнього віку. Крім того, на людей середнього віку значно впливає мова навколишнього середовища, наприклад, чеська, польська або українська.

Особливо це стосується лексики, де все більше і більше слів інтегруються у німецьку мову, як, наприклад, у німецькій мові чеської національної меншини, зокрема у позначенні адміністративних одиниць (kraj 'Bezirk', okres 'Kreis', výbor 'Ausschuss'), продуктів харчування (malina 'Himbeere', kascha 'Brei' (tschech. kaše), topinka 'gebackene Brotscheibe'), назв тварин (straka 'Elster'), людей (baba 'alte Frau'), житла (chalupa 'Hütte'), позначення професій (sklenař 'Glaser') тощо. В цьому контексті цікавим видається той факт, що інтегруються також т.зв. «розмовні слова». Це коротенькі слова, як німецьке also або англійське well, які насправді не передають якийсь зміст, а лише контролюють увагу слухача або заповнюють паузи. Такі слова, як російське это, чеське tak або угорське hát, пронизують увесь текст представника німецькомовної меншини, через що його висловлювання отримують зовсім інше забарвлення.

Вплив мови навколишнього середовища поширюється також і на граматику. Ось два приклади з німецької мови у Чехії. Існує тенденція не відмінювати зворотні займенники. Так, у німецькій мові використовуються mich, dich, sich тощо, тоді як у чеській мові є лише один займенник для всіх відмінків: se. Тож мовці почасти кажуть: Ihr müsst sich schreiben gleich (tschech. 'musíte se psát stejně'), – замість müsst euch gleich schreiben. Другий приклад – це невикористання частки zu з інфінітивом, як-от у чеській мові, де інфінітив виражається простою формою дієслова: aber ich hab mich sehr geschämt deutsch reden (tschech. 'ale velmi jsem se styděla mluvit německy'), – замість: geschämt deutsch zu reden.

Чи існують певні особливості у Центральній та Східній Європі, які роблять цей регіон настільки цікавим для дослідження?

Центральна і Східна Європа особиво цікаві тим, що з одного боку існують дуже старі німецькомовні райони, наприклад, в Чехії, Польщі та Словаччині, які були населені ще на самому початку середньовіччя, в 11-12 столітті. З другого боку, є нові поселення, що виникли в результаті поселенської політики імператриці Марії Терезії та її наступників у 18-му столітті, як-от більшість німецьких регіонів в Угорщині, Румунії або деякі на теренах сучасної України. До того ж, у Чехії та Польщі є залишки громад, які до початку Другої світової війни утворювали великі суміжні німецькомовні території. Вони безпосередньо межують із німецькомовним простором, і сформували власні німецькі діалекти. Якщо подивитись на мовний атлас Німецького Рейху наприкінці 19-го століття, який уклав Ґеорг Венкер, можна побачити німецькі розмовні діалекти Ostpommersch, Preussisch, Schlesisch, Böhmisch та Mährisch (східнопомеранська, пруська, сілезька, богемська, моравська), які знаходяться наразі виключно на території сучасних Польщі та Чехії. Тож мовознавство цікавить, як впливає на збереження німецької мови розташування територій, їхні розміри та спільно-політичні особливості конкретної країни.

Що Ви наразі досліджуєте у Чехії, Польщі, Угорщині, Словаччині та Словенії?

Нас цікавить питання, яке я вже згадувала - природа розмовної мови, тобто якими діалектами нині послуговуються мовці, які старі особливості зосталися у даних діалектах, але вже втрачені в інших. Також ми досліджуємо, як змінилась мова протягом останніх поколінь під впливом мови навколишнього середовища – чеської, польської, української. Крім того, ми хочемо дізнатись, яку роль відіграє німецька академічна мова, якої навчають у школі, і як впливають на мовне питання засоби масової інформації.

Важливий аспект дослідження стосується, зокрема, галузей, де німецька мова й досі використовуються. Тож спочатку слід визначити людей, які у побуті говорять німецькою. Потому нас цікавить, чи існують конкретні лагуни та відчуття, як от мислення, мріяння, лайка або спілкування з Богом, де людина послуговується переважно німецькою мовою. Хто і чому ще зберіг німецьку мову і чи є люди, які розмовляють старими діалектами. Оскільки лише невелика частина молоді вчила діалект німецької мови як рідну мову, нас цікавить питання, чому молоді люди, що походять з німецької меншини, вчать німецьку мову: через економічні причини чи через їхнє походження та ідентичність?

Останній аспект для нас особливо цікавий в контексті нашого проекту. Які питання Ви досліджуєте у наших відео-есе?

Нам цікаво подивитися, чи є молоді люди, які розмовляють старими діалектами. При цьому спершу нас цікавить системне питання: Як змінився цей діалект під впливом чеської мови, яка для молодого покоління є домінуючою мовою. Для порівняння можна послуговуватись записами, що були зроблені до початку Другої світової війни та записами, створеними в рамках підготовки «Атласу німецької розмовної мови на території Чеської Республіки». Потому нам важливо з'ясувати, де молоді люди навчилися діалекту і чому батьки передавали німецьку мову своїм дітям, хоча тривалий час після Другої світової війни до неї ставились негативно. Ми хочемо дізнатись, чи відчували молоді люди дискримінацію через своє німецьке походження.

У цьому контексті постає, зокрема, питання про роль мови у формуванні особистості, що також цікавить соціологів та антропологів. Йдеться передусім про роль мови у формуванні ідентичності у молодих людей: ким вони себе визначають, хто вони (чехи, німецькі чехи, богемці, моравці тощо). Крім того, цікаво подивитися, чи існують відмінності між окремими регіонами - між німцями в Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини тощо, але також і в межах кожної окремої держави: чи відрізняється сприйняття у представників німецької меншини з Еґерланду та з Моравії? Зокрема, ми намагаємося з'ясувати, як впливає мова на формування особистості і як ставлення до мови впливає на збереження мови.

Будь ласка, дайте нам остаточну оцінку: Які фактори допомагають зберегти мову національної меншини як таку?

Звичайно існує ціла низка поєднаних між собою чинників, але їхнє поєднання і перевага одних над іншими відрізняється в залежності від історичної епохи. До початку Першої світової війни саме статус німецької мови як мови церкви, престиж мови, нерозвинуте поширення мов навколишнього середовища (передусім як адміністративної мови) та відносно велика кількість комунікаційних партнерів сприяли тому, що мову було збережено.

Сьогодні головними для збереження німецької мови є, передусім, такі фактори, як вживання німецької мови як мови у школі, доступ до німецькомовних засобів масової інформації та наявність інтелектуальних верств населення серед національної меншини, як, наприклад, в Румунії. Наше попереднє дослідження вказує на те, що головну роль при цьому відіграє шкільна політика, тобто, рівень підтримки ведення навчання німецькою мовою. Звичайно, важливим є ставлення політиків до підтримки мов національних меншин, але також не менш важливим є і ставлення батьків: з одного боку, чи підтримують вони те, що їхні діти вивчають німецьку мову в школі, і з другого боку, чи вбачають вони користь і важливість такого ресурсу як багатомовність, що дає низку переваг - психологічних, когнітивних і, звичайно, економічних. І зовсім не слід забувати, що люди, які знають багато мов, мають важливу функцію у мультикультурній Європі майбутнього: бути посередниками між мовою та культурою.
 

Професор Клаудіа Марія Ріль очолює Інститут німецької мови як іноземної в Університеті ім. Людвіґа Максиміліана в Мюнхені. Вивчення мов національних меншин належить до її ключових зацікавлень. Пані професор Ріль є куратором проекту «Мова та ідентичність - Бачення третього покоління», вона коментує та оцінює його з наукової точки зору.