Панельна дискусія Жити в Одесі і любити життя
Розмова з Іриною Фінгеровою та Міхаелем Ебертом
Гедонізм під час війни — одна з найбільш суперечливих тем, яку тільки можна собі уявити. За звичайних обставин гедонізм асоціюється з розкішшю, насолодами та безтурботним життям. Але війна перевертає ці уявлення з ніг на голову. Вона змушує людей шукати радість і задоволення в найнезвичніших умовах, посеред страху, обмежень і страждань. Одеса, місто з багатою історією та культурою, має свій міф — міф про те, як жили його мешканці в найважчі часи. Загальновідомо, що Одеса завжди була особливим місцем, де жарти, самоіронія і життєрадісність стали своєрідною візитною карткою. Навіть у найтемніші часи її історії люди знаходили в собі сили посміхатися, жартувати і жити, незважаючи на всі негаразди. Письменниця та лікарка з Одеси Ірина Фінгерова відповість на питання, де знайти сили, коли їх немає, і жити всупереч усьому. Ірина Фінгерова — лікарка, журналістка та письменниця з Одеси. Наразі працює лікарем загальної практики в Дрездені. Як член правління Plattform Dresden e.V., вона організовує допомогу Україні та сприяє розвитку німецько-українських культурних зв'язків. Ірина Фінгерова є засновницею та кураторкою одеського "Театру вух", платформи для театральних митців, яка посідає міцне місце на культурній сцені міста. Її перу належать оповідання, романи та есеї ("Тамагочі" 2009 року, "Сур-Тук" 2016 року, "Плацебо" 2018 року та "Замки" 2020 року), а також дитячі книжки "Випий" 2022 року та "Квібік — пожирач страху" 2023 року. Її тексти перекладені німецькою, англійською та сербською мовами.
учасники
- Ірина Фінгерова — лікарка, журналістка та письменниця з Одеси. Наразі працює лікарем загальної практики в Дрездені. Як член правління Plattform Dresden e.V. організовує допомогу Україні та сприяє розвитку німецько-українських культурних зв'язків. Засновниця та кураторка одеського "Театру вух" — платформи для сценічних митців, яка посіла міцне місце в культурному житті міста. Книги: "Тамагочі", 2009, "Сур-Тук", 2016, роман "Плацебо", виданий "Фоліо-Верлаг" (Харків) навесні 2018 року. Другий роман "Замки" вийшов навесні 2020 року, Харків, дитяча книжка "Випий", Парасолька-Верлаг, 2022, "Квібік — пожирач страху", Фоліо, 2023. Її тексти перекладені німецькою, англійською, сербською, литовською мовами. Німецькі переклади оповідань публікували TITEL kulturmagazin (Гамбург), Ostragehege (Дрезден), Maulkorb (Дрезден), LICHTUNGEN (Грац), orte Literaturzeitschrift (Швейцарія), Entwürfe (Швейцарія). Есеї Ірини публікувалися в Tagesanzeiger (Цюріх) та Süddeutsche Zeitung. Останнім часом вона працює над проектом "Gemeinsam Heimatlos" — серією фотографій та інтерв'ю з біженцями, які живуть у Дрездені. Портретні фотографії та історії біженців з Лівії, Сирії, Східної Європи та України створюють враження розмаїття доль, сформованих досвідом втечі як екзистенційної кризи.
- Міхаель Еберт (журналіст) народився 1974 року, з 2012 року є головним редактором SZ-Magazin. Після стажування та здобуття юридичної освіти в Мюнхені працював редактором у Stern, потім редакційним директором у jetzt (коли молодіжний журнал SZ ще виходив щотижня). Потім він створив NEON і NIDO для Gruner + Jahr і довгий час керував обома виданнями разом з Тіммом Клоцеком, з яким зараз він також розділяє обов'язки в SZ-Magazin. У тихі хвилини щасливий батько трьох дітей розмірковує над цитатою з пісні Боба Ділана: "Немає успіху, подібного до невдачі / А невдача — це зовсім не успіх".