Берлін – Серія портретів  Катерина та її резильєнтність

Львівська художниця Катерина опинилась у Берліні два роки тому. Тут вона довго відчувала себе чужою і занурилася в тотальну самотність. Потім Катерина пережила рак. У розпал особистої боротьби вона готується до своєї першої персональної виставки. Свої життєві кризи художниця трансформує в яскраві мистецькі твори.

Художниця Катерина вже два роки живе в Берліні. Тут у неї є велосипед, близька подруга і кімната в районі Берлін-Кройцберг. Тут, в її особистому прихистку, розмай рослин і багато світла - радісно-жовтого, містично-фіолетового, лагідно-рожевого. На підлозі перед ліжком буяє барвами тканий український килим. Це спадок від бабусі, привезений з рідного Львова. Там досі мешкають родичі Катерини, її батьки та брат.

Квиток до Берліна отримала від подруги навесні 2022 вкупі з проханням привезти кота. Сподівалась тільки трохи перечекати в безпеці. Як і багато інших, мала надію, що все закінчиться швидко, та зрештою ця надія згасла, і в кишені опинився документ, що підтверджував статус біженки. Вона картала себе за те, що залишилась. Довго вірила в тимчасовість. І аж через півтора роки перевезла до Німеччини свою швейну машинку.
  Її випробування почались ще до війни - ніби до прірви хтось провів сходинки. Спочатку зникло тепло стосунків: стався розрив з хлопцем, з яким довго була разом. Тоді підвело тіло - після нападу ведмедя на карпатській турбазі правиця художниці ослабла і всіялась рваними рубцями. Третьою була втрата відчуття дому через особисту кризу з житлом. Переїзди змінювали зовнішнє, та не внутрішнє. А тоді почалася війна і підхопила її потоком міграції, принісши незнайому країну та чужих людей.

Самотності Катерина боялася здавна. Зазвичай від неї відволікалась, занурюючися в бистру водоверть гучних збіговиськ: у Львові її знали як людину, що живе рухом. Вона швидко знайомилася і прощалася з новими людьми. Швидко мчала з гори на велосипеді в Карпатах, заряджаючись адреналіном від близькості смерті. Цей драйв виплескувала в мистецькі проєкти: фотосесії, експедиції, майстер-класи, рейв-сети. В Берліні вона якийсь час продовжувала свій найдавніший, найулюбленіший проєкт, присвячений кінопереглядам в незвичних локаціях. А тоді зламався проєктор, і Катерину викинуло з соціального моря.

Поступово стало менше зустрічей. Зникла жвава включеність в соцмережі. Натомість прийшли ізоляція і тиша, які принесли з собою багато картин олівцями. На велосипеді вже не мчала з гори, а їхала малювати в місце, де ніхто не потурбує. Тіргартен. Трептовер-парк. Химерні малюнки-абстракції ставили багато питань і не давали відповідей. Навіщо це? Про що це? Чи це взагалі мистецтво?

Зараз Катерина готується до персональної виставки. Кольорові експонати, відтінені чорним паспарту, розкладені по дивану. Один з малюнків зображує жіночу спину, з якої дивляться широко розплющені очі. Вони розміщені на попереку, в проекції яєчників. Там, де берлінські лікарі провели художниці операцію на видалення ракової пухлини. Рак третьої стадії проявився на малюнках раніше, ніж на екрані УЗД. Було багато сліз і розпачу. А тоді, проходячи терапію в німецькій клініці, Катерина відчула силу підтримки – від німецьких лікарів, своєї родини та цілого світу.

У своїх втратах Катерина шукала і знаходила дари. В день операції, втративши здатність народжувати, вона дізналась, що стала тіткою. Берлін не може повернути їй домашнього затишку, що залишився у Львові. Але це місто врятувало їй життя. Тут її страх самотності перетворився на любов до себе. Відлуння пережитих трагедій тепер сповнює її вдячністю за життя. На місці волосся, втраченого через хіміотерапію, в Катерини ледь сріблиться новий пух. В майбутньому вона хоче знову почати ткати, як її прабабуся. Це її сила – виткати з страшних, руйнівних ситуацій єдине полотно, сповнене сенсу.

травень 2024