Урбанізм & біорізноманіття  Дикі сади Торонто

Садки мають бути насамперед гарними чи скоріше корисними для малих створінь, які в них живуть? Ондржей Чехвала вирушив на вивчення віддалених садів Торонто, де відкрив насамперед так звані здичавілі. Чи, навпаки, абсолютно природні? Щоб краще зрозуміти цей феномен, він провів інтерв’ю з архітекторкою Вірджінією Ґисел.

Газон перед домом потрібно регулярно підстригати, полоти та піклуватися про нього. Врешті, що про це скажуть сусіди? А як бути з кліщами та іншими потворами, які ховаються у високій траві? Так казали у нас. Мені завжди здавалося, що у центрально-європейських країнах підстрижений газон – це насамперед про порядність і водночас естетичний вигляд. Підстрижена трава важлива однак і для дачників, що живуть у віддалених місцях. Ніби щось таке автоматичне. Я ніколи особливо не замислювався над цим феноменом, поки не переїхав у канадське місто Торонто. Там я побачив багато імпозантних будинків, оточених зарослими садками із дзижчанням комах (їх називають дикими чи природними садами). Ці місця мене візуально захоплювали, я їх знаходив і фотографував.

Ще цікавішим для мене було відкриття того, що начебто дикі і хаотичні садки насправді є обдуманою концепцією ландшафтних архітекторів. Кожна рослина має тут своє місце, її значення полягає не лише у радості для людського ока, а й у користі для тварин. Сади, повні метеликів і комах, стають радістю для нас. Щоб глибше поринути в цей концепт, я звернувся до ландшафтної архітекторки Вірджинії Ґисел, яка відкрила для мене таємниці торонтських садків ще під час мого перебування у Торонто.

Вірджиніє, чи могла б ти нам трохи розповісти про себе і свою роботу?

Я виростала на дев’яноста гектарах лісового розсадника на північ від Окквіла. Там був садок, потік, болото, багато синіх чапель та малий ліс, куди ми ходили на пікніки. Решту території займав розсадник. Це було гарне місце для дорослішання; навесні ми чули жаб, все літо – птахів і комарів, наприкінці літа цикад, а потім цвіркунів, які нам натякали, що наближається зима. Ми збирали лісові плоди, фрукти із саду, комиші, іноді також лісові гриби, якщо рік був вологим.

Я вивчала архітектуру. Я її ненавидила, але свої знання використала для проєктування фірмових інтер’єрів, це мені подобалося. Потім почалася рецесія і не було роботи, тож зайнялася підприємництвом у ресторанах – там завжди є чим зайнятися! Мої друзі в той час купували будинки і дзвонили мені: «Ти знаєшся на ландшафтному дизайні, знаєш рослини, допоможи мені продумати сад!» Так я почала займатися садками. Перші були добрими, але ще не чудовими! Я працювала для кількох ландшафтних архітекторів, які багато чого мене навчили, врешті повернулася до навчання, де отримала титул молодшого бакалавра.

Також заснувала TreeMobile, неприбуткову організацію, волонтерську ініціативу. Її мета – покращити доступ до якісних місцевих продуктів, принести у місто більше природи, врешті зменшити вуглецевий слід продуктів.

Я був у багатьох містах, але ніде не бачив таких гарних диких садків, як у Торонто. Це якийсь новий тренд, чи Торонто завжди було таким?

Гмм. Цікаве питання, залежить від того, куди в Торонто піти. Як ти знаєш, наше місто – одне з найбільш мультикультурних на світі. Тож різні райони мають різну естетику. Ти жив у східній частині, що тяжіє до англійського стилю cottage garden, як і західна частина. Вільні і красиві, не дуже трудоємкі. Але поруч із ними є сади, де кожна стеблина трави стоїть рівно, живі паркани стрижуть тричі на рік, ніде не видно жодного бур’яну. Це питання культури. Основою Торонто є англійська культура, хоча, звісно, багато інших культур принесло і приносить свої стилі садівництва.

Класичний англійський сад відомий своїм м’яким, природнім виглядом, що сильно відрізняється від континентальних, жорстких варіантів кущів, які мають мати дисципліновану форму. Британці, які приїхали сюди, були небагатими, хоча приїжджали і багаті британці, тож обирали великі зелені газони, що були символом багатства. Бідніші привозили насіння зі своїх домівок, вирощували нескладні гарні сади.

Так, це саме ті садки, які мене причарували. А які ще садові стилі ми можемо побачити в Торонто?

Сильним є також французьке/італійське уявлення про садки як про щось, що потрібно підкорити. Показати природі, хто тут господар. Також тут є люди, які виростали в європейських містах, часто не мали землі, тобто й історії садівництва. Коли вони купують дім у Торонто, то палісадник вкривають плиткою, може, одну рослину туди посадять. Ця рослина матиме форму парасольки чи кульки (позіхає).

Китайці, дуже ощадні і фантастичні садівники, вирощують на своїх палісадниках велику кількість продуктів. Китайський сад легко впізнати. Там великі гарбузи, довгі квасолі, все це тримається на виструнчених паличках. Під цим ростуть інші овочі, як-от салат тощо. Вони не лишають простору на марну красу, йдеться про продуктивність. Коли я міркую про канадський ідеал садівництва, то не маю єдиної думки, хіба так: жити і давати жити.

Поговорімо про дикі (або ж природні) садки. У Торонто їх багато, одна з головних їхніх цілей – бути тривалим прихистком для звірят, що вільно живуть поблизу. Вони також мають оновлювати і утримувати первісну місцеву флору і фауну. Які переваги диких садів?

Переваг багато. Мабуть, найбільшим бенефітом є підтримка місцевого біорізноманіття. Комахи та тварин на немісцевих рослинах погано приживаються, часто взагалі не можуть жити. Місцеві рослини легко вирощувати, бо вони підлаштовані під наш клімат. Деякі люди бояться, що їх вкусить якась комаха, але я з’ясувала, що ці створіння мають стільки роботи з рослинами, що лишають мене у спокої. Важливою частиною диких садків є місцеві рослини. Туземці використовують їх тисячі років для харчування, лікування тощо. Гібридні чи розведені рослини не мають таких властивостей.

Яке ставлення до диких садів твоїх клієнтів?

Мої клієнти часто хочуть, щоб садки добре виглядали цілий рік. Проблема місцевих рослин у тому, що вони часто мають зелене листя, нудне для моїх клієнтів, вони кажуть: «Коли в мене буде велика вечірка в садку, воно не матиме квітів». Однак я поширюю думку, що сад – це не двовимірна справа. Пояснити це іноді важко. Садок враховує пори року, ріст, рух. Це живе створіння. Птахи та метелики приносять до саду ще один живий елемент. Я використовую деякі місцеві рослини, що гарно виглядають у садку, та комбіную їх із іншими декоративними рослинами, щоб досягти рівноваги.

У Центральній Європі ми останнім часом помічаємо зменшення кількості комах, особливо запилювачів. Яка ситуація у Торонто?

Я думаю, це проблема. Та після створення запилювальних садків я помічаю повернення великої кількості комах. Я й не підозрювала, що є стільки видів місцевих бджіл! Маленькі зелені бджоли, земляні бджоли, різні джмелі тощо. Я бачила й інші рідкісні види, як-от чаплі балтиморські, лимонниця та гусінь місячного метелика. «Побудуйте, і вони прийдуть», – як пишуть у книзі Wilding.

У Торонто виникає багато таких проєктів. Наприклад, відомий торонтських готель «Royal York» має на даху вулики. У затоці Ешбрідж Бей недавно були помічені рідкісні перелітні птахи. Вони мали би бути нормальними, не рідкісними. Якщо ми дамо їм місце, де їм буде добре, вони прилетять. І продовжать жити, попри нас. Всі ми від цього виграємо.

Чи зустрічалися тобі сусідські суперечки між прихильниками диких і упорядкованих садків?

У Торонто, та й не лише, іноді бувають із цим проблеми. Існують «бур’янові» закони, які намагаються забезпечити, щоб недбалі господарі не мали впливу на цінність нерухомості та якість міського краєвиду. Це мало вплив і на власників диких садів, деякі люди були навіть змушені через тиск сусідів змінити свої природі сади, це дуже сумно. З іншого боку, уявлення деяких людей про природній сад справді схоже на плутанину бур’янів! Тому таким важливим є якісний та зважений ландшафтний дизайн. Крім того, і у природніх садів є техніки, що слугують для створення відчуття порядку. Наприклад, розмістити сад у обмежених об’єктах, як-от контейнери, чи залишити у садку скошені доріжки чи скошені краї. Якщо краї саду прибрані, садок виглядає свіжо і організовано, а не хаотично.

Я пригадую твоє захоплення, коли ти показувала мені садок біля церкви, який ти спроєктувала і створила. Чому для тебе цей проєкт такий важливий?

Я просто хотіла вирощувати помідори. Біля мого дому розташована церква, яка тоді мала одне гарне сонячне місце, на якому нічого не відбувалося. Тому запитала людей із церкви, чи не можу виростити декілька помідорів в обмін на допомогу із садом. Їм ця ідея сподобалася.

Наступного року вони дозволили мені розширитися і посадити квасолю та картоплю, а також деякі трави. Я піклувалася про їхній садок, саджала нові рослини. Всі були задоволені. Садок навіть притягував нових прихожан. На третій рік я їх попросила, чи не можу посадити садок і грядки для запилювачів. Вони відповіли: «Робіть що хочете, ми вам віримо». Незабаром у мене були фруктові дерева і рослини по всьому їхньому саду.

Які були реакції на новий сад від інших?

Їм це сподобалося, деякі люди навіть витягнули гроші з кишень, щоб підтримати проєкт! Діти, повертаючись зі школи, наполягають на тому, щоб пройтися в садку і подивитися на всі ті яскраві квіти і метеликів. Сусіди приносять трельяжі та рослини. Декілька волонтерів (їх ніколи не буває достатньо!) допомагали сапати. Люди із Seedy Saturday (спільнота людей, що обмінюються і діляться насінням рослин – ком. ред.) залишали мені у скриньці насіння. Церква оплатила систему поливу. Чоловік, що живе навпроти, стеріг сад.

Створення гарного саду – це подарунок для інших і для вас самих. Коли ви піклуєтесь про сад, люди приходять до вас і розмовляють із вами. Ви робите щось гарне, тож стає легко знайомитися з людьми. Досить, аби вони сказали, що їм подобається сад, – і от ви вже розмовляєте між собою.

Тож тобі вдалося створити не лише дикий сад, а й справжню спільноту.

Саме так. Один із волонтерів, старший пан, був дуже захоплений садом. Він побачив у ньому сенс. Сад зробив його частиною спільноти, коли він його поливав, то всі з ним розмовляли. Тому він БАГАТО поливав. Завдяки цьому почувався корисним, а я була йому дуже вдячна за допомогу.

Бачиш, я хотіла лише невелике місце для своїх помідорів, а тепер – ось що вийшло. Товариство. Окрім церковного саду, ще саджала дерева у нашій вулиці під час пандемії. На це мені навіть вдалося отримати дозвіл місцевої влади, тож наша партизанська посадка стала законною. Хоча вони й просили, щоб я так більше не робила (сміх).

Досить малої іскри, щоб виникло товариство. Думаю, я стала такою іскрою. Та знайшлося стільки людей, яких надихнув цей проєкт, що тепер це справа всієї вулиці. Ми поливаємо дерева, вітаємося одне з одним і допомагаємо одне одному.

Вірджиніє, останнє питання буде трохи філософським. Яке твоє визначення гарного саду?

Ондржею, це найскладніше питання з тих, які ти мені ставив. Почну з того, що мені не подобається: речі, розсаджені нудними рядками, статичні засадження, а найгірше – це точкові сади, коли люди бездумно висаджують все можливе або чергують дві рослини.

Що мені подобається? Найважливіше це впорядкування. Я працюю із симетрією, виглядом, відчуттям впорядкованості. Ключовою є циркуляція та практичні моменти. Зважаючи на мою архітектурну освіту, речі мають співвідноситися і гармоніювати. Доріжки і сходи мають бути широкими, добре виконаними і благородними. Щойно починається коригування ландшафту, рослини потрібно розмістити так, щоб у них була структура, щоб вони були цікавими і взимку. Зима в нас триває 5 місяців. Потім пропонується схема висадки. Перша частина – це ніби будівництво стін у домі, а висадка рослин – це наче розміщення меблів і фарб.

Красивий сад має рух, сезонні родзинки, відчуття гармонії. Деякі рослини мають повторюватися, око слідкує за таким ритмом. Гарним є відчуття таємничості, місце, яке потрібно знайти. Кілька створених людиною об’єктів, як-от миска для купання пташок, альтанка чи скульптура, можуть додати саду цікавості.