Робота та інтеграція  Чому українські біженці в Чехії працюють частіше, ніж у Німеччині

Досвід українських біженців у Чехії та Німеччині показує, що високий рівень працевлаштування не завжди означає успішну інтеграцію.
Досвід українських біженців у Чехії та Німеччині показує, що високий рівень працевлаштування не завжди означає успішну інтеграцію. Фото: rm_reins via unsplash | CC0 1.0

Рівень зайнятості українських біженців у Чехії вищий, ніж у Німеччині. Такий тренд почався із самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну і продовжується до сьогодні.

У рамках своєї бакалаврської роботи на факультеті соціальних наук Празького Карлового університету авторка досліджувала роль зайнятості в інтеграції українців. Для цього вона поспілкувалася з десятьма біженцями з України — по п’ять у Чехії та Німеччині. У кожній країні двоє з опитаних постійно проживали в столиці. Усі учасники інтерв’ю перебувають у працездатному віці. Вісім із десяти опитаних біженців наразі працюють у країні, що їх прийняла.

Знайти роботу в новій країні – це і фінансова незалежність, і нові контакти, і практика іноземної мови і, головне, більше впевненості у прийдешньому. Це те, чого часто бракує українським біженцям за кордоном. Наявність роботи може також грати роль у рішенні, яке доведеться прийняти багатьом після закінчення війни, – повертатися до України чи будувати життя за кордоном.

Коли йдеться про інтеграцію біженців у ЄС, часто за основу беруть статистику працевлаштування. Якщо порівнювати цифри у Чехії та Німеччині, на нас чекатиме великий сюрприз. В середині 2026 року, у Німеччині працювало приблизно 39 відсотків українських біженців, а в Чехії аж 66 відсотків. Така різниця у працевлаштуванні почалась ще з 2022 року і Чехія лідирує у цій статистиці донині.
  Хоча цифри можуть вражати, сам факт працевлаштування не завжди означає справжню інтеграцію у нове суспільство. Зокрема, у Чехії українці часто скаржаться на складність знайти роботу за спеціальністю. В результаті – ті, хто в Україні були бухгалтерами, журналістами або вели власний бізнес, після евакуації часто змушені мити підлогу та працювати на заводах.

У чому парадокс?

Які є уявлення про Німеччину? Багата країна із великим досвідом інтеграції біженців з різних країн (наприклад, з Сирії у 2015-16 роках). Чехію ж навпаки звикли вважати менш національно різноманітною країною, і куди до 2022 року українці їздили на заробітки.

Попри ці стереотипи Чехії вдалось набагато швидше інтегрувати біженців з України до ринку праці, ніж її більшій сусідці. Обидві країни знаходяться у трійці держав ЄС з найбільшою кількістю українських біженців після повномасштабного вторгнення. Німеччина лідирує в абсолютній кількості (близько 1,3 млн), Чехія – у кількості на душу населення (майже 400 тис. загалом, 35,8 на тисячу населення).

Щоб зрозуміти відрив у працевлаштуванні треба зрозуміти відмінності у підходах до прийняття біженців.

Підхід Чехії

Підхід Чехії можна описати одним реченням: «Спочатку робота, а потім інтеграція». Українські біженці не зобов’язані вчити мову або ходити на інтеграційні курси, натомість можуть одразу шукати роботу самостійно або за допомогою центру зайнятості – «Уряду праці».

Після початку повномасштабного вторгнення Чехія розробила систему підтримки спеціально для українських біженців. Спочатку люди отримували фіксовану суму фінансової допомоги кожного місяця і мали право безкоштовно проживати у гуртожитках. Багато чеських родин брали українських біженців до себе в оселі. Згодом такі родини почали отримувати виплати від держави на покриття житла.

Оскільки у 2022 році Чехія вперше зіткнулася з таким масштабним прибуттям людей з України, які шукали захисту від війни, законодавство постійно переглядалось і адаптовувалось із кожним наступним роком.

Уже у 2023 умови отримання грошової допомоги стали жорсткішими, а проживання у гуртожитках лишилося безкоштовним лише для вразливих осіб (наприклад, мам з маленькими дітьми, пенсіонерів тощо). Важливо також зазначити, щойно біженці знаходили роботу у Чехії, їхні виплати припинялися разом із наданням житла.

Грошова допомога від держави для тих, хто мав на неї право, зменшувалася із кожним роком, мотивуючи біженців до працевлаштування. Адже, як показують розмови із українцями з Чехії, гуманітарної допомоги не було достатньо для облаштування базового життя або розвитку в новій країні. Для порівняння – кілька цифр.
Для мінімальної незалежності і стандарту життя працевлаштування для українців у Чехії – необхідність.
Якщо взяти середні ціни на оренду однокімнатної квартири у Чехії у більшому промисловому місті (де біженці часто влаштовуються в пошуках кращих можливостей роботи/освіти), щомісячна орендна плата становитиме 17 000–23 000 чеських крон (700-945 євро).

Максимальна сума допомоги на житло, яку отримують біженці з України становить 6000 крон (приблизно 245 євро). Тобто лише приблизно 30 відсотків від того, що їм доводиться платити за оренду. Житло в гуртожитку є більш доступним варіантом. Однак відомі випадки, коли кімната в гуртожитку коштувала вдвічі більше ніж квартира в тому ж місті. Враховуючи ці цифри і відгуки біженців, орендувати власне житло на гроші гуманітарної допомоги майже неможливо. Отже для мінімальної незалежності і стандарту життя працевлаштування для українців у Чехії – необхідність.

Варто зауважити, що окрім допомоги на житло біженці також можуть отримати від 3000 до 5000 крон (приблизно 120-205 євро) на покриття базових життєвих потреб. Ця сума залежить від віку і вразливості людини. Водночас, якщо людина знаходить роботу у Чехії на повну ставку з мінімальною зарплатою (за законом 22400 крон/920 євро), її дохід у 4 рази більший, ніж сума гуманітарної допомоги. Але тут є нюанс: навіть якщо біжнець/ка знаходить роботу на половину ставки або контракт «на години» (DPP, DPČ), де зарплата іноді менша за суму гуманітарної допомоги, всі пільги від держави все одно втрачаються.

Ще одним мотиватором до працевлаштування стало медичне страхування. Напочатках страхування українців на себе взяла держава. Проте уже незабаром біженці повинні були самі сплачувати за себе внески, якщо не належать до вразливих категорій. Через це багато намагалися одразу знайти роботу і стати фінансово незалежними. Адже якщо людина має повну або навіть часткову зайнятість із офіційним контрактом і достатньою кількістю годин, то страхування за неї покриває роботодавець.

Мова. Без її знання майже неможливо знайти роботу за спеціальністю, незалежно від країни перебування. На початку повномасштабного вторгнення для українців з’явилось багато базових курсів чеської, частину з них проводили неурядові організації, а інші – надавала сама держава. Проте українці у Чехії часто скаржаться на незнання мови. Чому так? На відміну від сусідньої Німеччини, мовні курси у Чехії не були обов’язковими. Хочеш – ідеш, не хочеш – можеш одразу шукати роботу. Саме другий варіант вибрало багато українців через прагнення до фінансової незалежності та невеликі суми допомоги. Після влаштування на роботу, якщо українець/ка хоче вчити мову, вони повинні комбінувати навчання з роботою, що для багатьох людей, особливо мам із дітьми та родин – надскладно.

Підхід Німеччини

Якщо Чехія всіляко мотивує щонайшвидше шукати роботу, то з Німеччиною все якраз навпаки. Українські біженці після приїзду зобов’язані пройти мовні курси, що тривають від п'яти місяців і більше, залежно від школи, і завершуються тестом на знання німецької. Не пройшли тест? Не біда, можете попросити свій центр зайнятості проплатити його знову. А потім піти на курси наступного рівня. Цей навчальний процес для частини українців триває роками. А головне, протягом цього часу держава платить грошову допомогу та покриває житло.

У Німеччині система гуманітарних виплат від самого початку прийому людей, які вимушено залишили Україну у 2022 році, функціонувала зовсім інакше.

Окрім виплати на покриття базових витрат, яка, як і у Чехії, приблизно у чотири рази менша за мінімальну зарплату, українці отримують повне покриття витрат на житло. Кожен біженець знаходить кімнату або квартиру (залежно від того, чи людина одна, чи приїхала з родиною) і, якщо сума оренди знаходиться в рамках встановлених норм для такого типу житла, держава повністю покриє оренду поки біженець/ка не знайшли роботу.
Українці бояться втратити безкоштовне проживання, адже для багатьох покриття оренди із власних ресурсів та нової зарплати може бути непідйомним.
Тобто, якщо в Чехії фінансова допомога виплачується однією сумою і складається з грошей на базові потреби та на житло (і суми виплати на житло не відрізняються залежно від ціни оренди, яку сплачують біженці), то в Німеччині – це два різні види підтримки. Житло, в якому біженці будуть проживати, вони обирають самостійно і погоджують із центром зайнятості ціну, яку держава може за них покрити. І потім всю суму оренди за них сплачує Німеччина. Те саме і з медичним страхуванням. Якщо біженець/ка не працює, центр зайнятості покриє страхування на період відвідування курсів та пошуку роботи.

А тепер уявіть, ви живете у Німеччині на таких умовах, а потім знаходите повноцінну роботу і… втрачаєте всі ці пільги. Якщо біженець/ка з України у Німеччині починає заробляти більше за ту допомогу, що надає йому центр зайнятості, то він чи вона має самостійно платити за страхування, базові потреби та, найголовніше, самостійно покривати житло. І саме це часто стає причиною того, чому українські біженці не поспішають активно шукати роботу. Українці бояться втратити безкоштовне проживання, адже для багатьох покриття оренди із власних ресурсів та нової зарплати може бути непідйомним. У розмовах українці з Німеччини, що уже знайшли роботу, зазначають, що їхнє фінансове становище не покращилося після виходу на роботу. У Чехії ж майже всі співрозмовники підкреслили, що стали почуватися більш фінансово незалежними після працевлаштування.

Не все біло-чорне

З опису життя в обох країнах може здатися, що Чехія все робить правильно, а Німеччина шкодить сама собі, не мотивуючи людей до роботи. Але, якщо запитати українських біженців, що може зробити інтеграцію у новій країні кращою, окрім працевлаштування, майже всі у відповіді згадають безпеку – економічну, соціальну і у вигляді впевненості у завтрашньому дні.

І тут відповіді українців у Чехії та Німеччині розбігаються. Ті, хто були змушені швидко шукати роботу у Чехії, зізнаються, що перші місяці відчували тиск, невпевненість, чи зможуть заробляти достатньо. Через незнання мови і нестачу часу для її вивчення, українці змушені були погоджуватися на низькокваліфіковані посади.

Я поговорила з українцями, що приїхали до Чехії після 2022 року і уже знайшли роботу. Вони розповідають, що влаштувались на свою першу роботу протягом 3-7 місяців після прибуття. Головними перешкодами до хорошого працевлаштування називають брак знань мови, небажання роботодавців приймати до себе іноземців та тривалий час для визнання освіти та навичок. Ще однією складністю, про яку згадували під час розмов, є необхідність поєднувати мовні курси та працевлаштування. «Я хочу вивчити мову, щоб знайти роботу за спеціальністю, але утримувати сім'ю не працюючи прямо зараз не зможу. Я працюю у вечірні зміни, щоб мати змогу відвідувати курси», – сказала одна з моїх співрозмовниць. Ці відповіді можуть служити доказом того, що в Чехії працевлаштування є пріоритетом, і якщо біженець хоче покращити свій рівень знань мови, вже працюючи, це його відповідальність – знайти та подати заявку на курси, а також відповідно організувати свій час, щоб не втратити роботу та отримати мовний рівень.

Усі українці у розмовах казали, що їхнє фінансове становище покращилося після знаходження першої роботи в Чехії, якою б вона не була. Це, водночас, було головним фактором, який мотивував їх почати активно шукати роботу – усвідомлення того, що вони зможуть дозволити собі більше.

Серед факторів, які сприяли їхньому пошуку роботи та подальшому працевлаштуванню, люди називали близькість української та чеської мов – вони змогли знайти роботу в супермаркетах або доставці, де вільне володіння чеською не є обов'язковим. Як зазначив один з моїх співрозмовників, «загальний контекст завжди зрозумілий, якщо знати кілька основних слів, бо багато речей звучать дуже схоже на українські».

У Німеччині, на відміну від Чехії, українці розповіли, що мали достатньо часу оговтатись у новому середовищі, вивчити мову та податись на кращі посади, що відповідали їхній кваліфікації. Мої співрозмовники з Німеччини знайшли свою першу роботу через 2/2,5 роки після прибуття до нової країни. Серед факторів, що відкладають або перешкоджають працевлаштуванню, найпоширенішими були нерозуміння німецької мови, достатня фінансова підтримка, що надається урядом та нерозуміння бюрократичної системи.
Найкраща модель інтеграції знаходиться десь посередині. Вона має поєднувати доступ до фінансової підтримки з реальними стимулами до працевлаштування.
Українці зазначили, що реєстрація в місцевому центрі зайнятості дозволила їм пройти курси німецької мови та адаптації. Одному респонденту довелося чекати понад три місяці, оскільки «було більше людей, які потребували курсів, ніж було самих курсів, тому була черга». Після завершення першого курсу троє респондентів попросили продовжити навчання, щоб отримати вищий рівень; всі вони отримали схвалення та змогли відвідувати курси ще понад п'ять місяців, які знову фінансувалися урядом Німеччини.

Цікаво, що ті українці, які знайшли роботу, заявили, що їхнє фінансове становище не покращилося у тьох з чотирьох випадків. Більше того, двоє з чотирьох працюючих біженців заявили, що досі отримують часткову допомогу від центру зайнятості, оскільки їхня поточна зарплата менша за суму, яку система соцзабезпечення розраховує як достатню для утримання їхнього домогосподарства (наприклад, мати з дітьми, сім'я з двох дорослих та дитини).

То яка модель інтеграції працює краще?

Досвід українських біженців у Чехії та Німеччині показує, що високий рівень працевлаштування не завжди означає успішну інтеграцію. Чехія створила умови, за яких українці швидше виходять на ринок праці та стають фінансово незалежними. Проте часто ціною цього стає робота не за спеціальністю, відкладене вивчення мови та постійна необхідність самостійно долати труднощі адаптації.

Німеччина, навпаки, дає українцям більше часу на вивчення мови, адаптацію та пошук роботи відповідно до їхньої кваліфікації. Але така підтримка може зменшувати мотивацію до працевлаштування, особливо коли вихід на роботу не гарантує покращення фінансового становища.

Можливо, найкраща модель інтеграції знаходиться десь посередині. Вона має поєднувати доступ до фінансової підтримки з реальними стимулами до працевлаштування. Адже мета інтеграції, зрозуміло, не у тому, щоб якомога більше біженців мали роботу, а в тому, щоб вони могли побудувати стабільне життя, використовуючи досвід, знання та навички.

Cамі біженці, говорячи про інтеграцію, згадують забезпечення базових потреб та впевненість у завтрашньому дні. Адже власники тимчасового захисту не лише в Чехії, а й в інших державах ЄС, не мають чіткої відповіді, чи зможуть лишатися в приймаючих країнах після закінчення тимчасового захисту навесні 2028 року. До цього нерозуміння додається стан невизначеності щодо ситуації в Україні. Житло багатьох руйнувала і продовжує руйнувати росія. Більшість не може повернутись до власних міст через високу небезпеку атаки та дронів. Тому велика частина людей живе в щоденній невизначеності, яка заважає інтеграції і лишає у «підвішеному стані» роками.
 

 

Perspectives_Logo Цю статтю опублікували в рамках проекту PERSPECTIVES – нового лейблу для незалежної, конструктивної та мультиперспективної журналістики. JÁDU реалізовує цей проект, який співфінансується ЄС, разом з шістьма іншими редакційними командами з Центрально-Східної Європи під керівництвом Goethe-Institut. >>> Дізнайтеся більше про PERSPECTIVES

 

Вас може зацікавити

Редакція радить

Найпопулярніші статті