Кліматична психотерапія  Як зміна клімату впливає на психічне здоров’я українців

Що ви відчуєте, коли прочитаєте новини про рекордні тріскучі морози -20 у вашому місті? Найімовірніше, це викличе у вас тривогу чи занепокоєння. Ймовірно, безсилля і навіть втому. Усі ці емоції абсолютно нормальні, коли йде мова про небезпеку. У цьому випадку причиною проблем є зміна клімату, яка не тільки збільшує кількість екстремальних погодних явищ, а й провокує розлади психічного здоров’я.

Згідно з дослідженням The American Public Health Association від 25 відсотків до 50 відсотків людей, які стали свідками погодних катаклізмів, ризикують отримати негативний вплив на своє психічне здоров'я. Дослідники також інформують про те, що до 54 відсотків дорослих і 45 відсотків дітей відчувають депресію після стихійного лиха. В Україні такими подіями, наприклад, можуть бути землетруси, повені, зливи, сильні заметілі, хвилі тепла, урагани та смерчі.

Окрім непрогнозованих погодних явищ, українці, які проживають біля моря, ризикують до 2100 року втратити дім через велику ймовірність підтоплення. Згідно з дослідженням громадської організації «Екодія» до прогнозованої зони затоплення повністю або частково можуть потрапити близько 590 населених пунктів. Із них 62 села та 6 міст і містечок.

Ілюзія стабільності

З огляду на ті труднощі у психічному здоров’ї, які провокує зміна клімату, у світі активно розвивається напрямок кліматичної психотерапії, адже впоратися з психологічними труднощами легше з фахівцем, який надасть підтримку. Для українців та українок зміна клімату накладається на стрес війни, відтак тут потрібна комплексна підтримка. За словами Інни Дацюк, психотерапевтки, дослідниці теми гарденотерапії та кліматичної активістки, зміна клімату, як і війна, забирають у нас ілюзію стабільності.

«Я кажу, що це ілюзія, адже немає нічого вічного. Але така різка зміна і втрата приносять багато горювання. У цій ситуації ми теж маємо три види реакції: завмирати, боротися та тікати. Кожна з цих реакцій забезпечувала наше виживання протягом тисячоліть, кожна з них по-своєму ефективна. Проте раджу досліджувати себе з психотерапевтом, щоб краще зрозуміти користь кожної з реакцій для вас», – каже Інна Дацюк.

На прикладі зміні сезонів Інна пояснює різницю між прогнозованими погодними явищами і екстремальними. Наприклад, коли закінчується осінь і ми переходимо в зимовий сезон, то відчуваємо певний дискомфорт: не хочеться зранку вставати з ліжка і виходити на вулицю, де холодно і вогко. «Але ця зміна відбувається природно, ми знали про це і все одно відчуваємо спротив. А от коли через рясні дощі, яких раніше не було, підтопили наш гараж чи під’їзд, де ми зберігали важливі речі, то ми відчуваємо шок. Ми не очікували такого розвитку подій», – пояснює фахівчиня. Як наслідок, коли на небі знову збираються хмари, ми дивимося вгору і тривожимося: а що, як знову буде повінь, яка принесе втрати? Такі події, до яких ми не звикли і які завдають шкоди, забирають відчуття стабільності і безпеки. Дослідження підтверджують, що через це можуть розвиватися тривожні розлади.

«Розповім іще один приклад. Я живу у Львові і тут часто лунають звуки повітряної тривоги, і з часом це стало частиною нашої повсякденної реальності. Парадоксально, але навіть тривалий період без тривог викликає занепокоєння: ми більше не впевнені, що означає “нормальність”. Так само і з кліматичними змінами – коли звичні явища перетворюються на екстремальні, це підриває нашу довіру до світу навколо нас», – говорить Інна.
   

Як спека впливає на нашу поведінку

Літо 2024 року було найтеплішим на Землі за всю історію спостережень. У липні в багатьох регіонах України температури перевищували 40 С. При екстремальних температурах, яка є наслідком кліматичної зміни, люди більше схильні до стресу, втоми і депресії. «Сильна спека на пряму впливає на наш мозок. Наш організм думає: як мені себе відрегулювати і повернути собі комфорт. Це стрес на фізичному рівні, як, наприклад, коли ми в сауні чи на пляжі. Людина може втрати свідомість або ж перебувати у стані постійного дискомфорту, втоми чи дратівливості. Тож ми маємо високі шанси різко відповісти колезі чи зірватися на дітей. Чи, уявімо, офіціанта, який працює в кафе без кондиціонера, йому значно важче спілкуватися з клієнтами, тобто ризики конфлікту зростають. Це може бути підвищення голосу, пасивна агресія, різкі фрази», – пояснює психотерапевтка.

Дослідження свідчать, що зміна клімату по-різному впливає на чоловіків і жінок. Жінки вразливіші до змін клімату тому, що вони часто більше піклуються про домашнє господарство та добробут сім’ї. В Україні є низка викликів для сільського господарства в контексті зміни клімату, це посухи, поява нових шкідників, повені... «Через свої міцні зв’язки зі сім’єю та землею, українські жінки є більш чутливими до цих змін, а відтак більш тривожними. Взагалі зміна клімату – це втрата тієї природи, яка була нашим домом. Ми втрачаємо природу як місце пам'яті, любові, відновлення, а також як джерело ресурсу», – говорить експертка.

Інна наводить приклад вправи у психотерапії, яка називається «безпечне місце». Людину просять уявити середовище, у якому їй спокійно та комфортно. Ідея полягає у тому, щоб повернутися в стан рівноваги та спокою. Так от, для багатьох людей це місце – природа. І кліматична криза забирає ці безпечні місця, в яких люди могли відновитися. За підрахунками фахівців «Екодії», 75 тисяч українців та українок можуть стати кліматичними переселенцями до 2100 року. Це означає, що їм доведеться стикнутися зі стресом адаптації. Досвід мільйонів українок так українців, які змушені були покинути країну через війну підтверджують це.

«Поділюся своїм досвідом вимушеного переїзду до Берліна після початку повномасштабного вторгнення. В середовищі, де ми живемо, наші рухи доведені до автоматизму і ми не витрачаємо життєву енергію, щоб дійти до холодильника чи чистити зуби. Якось уночі я вдарилася об холодильник, зранку я подумала: вдома б такого не сталося. У новій країні, новій культурі до всього потрібно адаптуватися і це величезний ресурс психічної енергії. Інша культура і мова спантеличують, іноді навіть лякають, бо якщо ви не розумієте мову, то ви не розумієте про що говорять люди за вами, вам може здатися, що вони можуть нашкодити...Врешті, я повернулася в Україну, де мої місця, мої люди і моя культура дають мені силу», – каже психотерапевтка.

Чому думки про зміну клімату можуть провокувати депресію

Опитування у Європі, проведене групою психологів у 2021 році, дослідило кліматичну тривогу на прикладі 10 000 молодих людей віком 16-25 років. Під час опитування 77 відсотків сказали, що їх «лякає майбутнє», 68 відсотків відчувають сум, а 63 відсотки відчувають тривогу. 39 відсотків відчувають «вагання щодо народження дітей». Крім того, психічні розлади посилюються з вищими температурами, до 2050 року в США та Мексиці прогнозується від 9 до 40 тисяч додаткових самогубств за найгіршого кліматичного сценарію лише через надлишок тепла.

«Депресія часто виникає через непрожитий сум і нерозділені переживання. У контексті кліматичних змін людина може відчувати втрату майбутнього, яке здавалося стабільним і безпечним. Ці емоції потребують уваги, і важливо знайти людей або групи, які розділяють ці переживання», – каже Інна Дацюк.

Інна має багаторічний досвід екоактивізму. За її словами, до повномасштабного вторгнення кліматична тема, особливо серед активістів та активісток, призводила до вигорання. Причини крилася в тому, що у нас в країні немає належної системи підтримки. Результати роботи екоактивістів залишалися невидимими. «Енергетичні витрати психіки екоактивістів дуже високі, водночас є велика протидія. Маю на увазі те, що зміна клімату не відбувається просто так, є великі організації, які цілеспрямовано призводять до цього, видобуваючи та продаючи викопне паливо. Економічні рішення є, але також є тиск корпорацій, які займаються викопним паливом. І він настільки потужний, що політичні зміни не відбуваються», – пояснює терапевтка.

Безсилля виникає у тому місці, де ми не маємо можливості щось змінити. Тож, дуже важливо мати систему підтримки (наприклад, психотерапевта чи тематичні групові зустрічі) і берегти себе. Не менш важливо нагадати собі, що наші можливості обмежені. Справді, зміна клімату – величезний виклик для людства, але важливо внутрішньо зберегти баланс і розуміти, що ми робимо те, що від нас залежить.

«Відколи почалася війна, я не припинила сортувати відходи і не перестала носити з собою екоторбу та використовувати своє багаторазове горнятко замість паперового стаканчика. Ці маленькі дії свідчать про те, що я вірна своїм цінностям і продовжую робити те, що можу», – вважає експертка. Для того, щоб ця тема не викликала безсилля, то під час її комунікації можна говорити про дуже конкретні виклики. Зараз в Україні енергетична безпека – одна із найбільш обговорюваних. Ми можемо пропонувати і планувати конкретні рішення енергонезалежності. У такому контексті кліматичний компонент показуватиме можливості: енергонезалежність та зелене відновлення.
 

Як допомогти собі

Інна написала магістерську роботу на тему «Терапевтичне садівництво як практика благополуччя для молоді в умовах війни»». За її словами, терапевтичне садівництво – це один зі способів знизити стрес, покращити настрій, зміцнити соціальні зв’язки, стимулювати когнітивні функції та сприяти фізичному і психологічному благополуччю. Це робота у спокійному просторі, де через турботу про рослини люди можуть відновлювати себе, знаходити внутрішній баланс і отримувати відчуття контролю над своїм життям.

«Я працюю у центрі психосоціальної реабілітації Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, де проводжу сесії терапевтичного садівництва з різними групами людей. Це пацієнти з депресіями, залежностями, ті, хто перебуває у ремісії після психотичних епізодів. Окрім цього, я працюю зі студентами, молоддю та активістами громадянського суспільства, які часто стикаються з високим рівнем стресу, вигоранням і кризою сенсу», – говорить Інна.

Її сесії можуть починатися з налаштування на себе і простір. Наприклад, розглядати рослину або насіння: яке воно на дотик, які спогади пробуджує? Потім перехід до простих дій – пересаджувати рослини, висівати насіння. Це заняття не лише заспокоює, а й створює простір для роздумів і діалогу. «Мій досвід і практика показують, як прості дії з рослинами можуть стати потужним інструментом для відновлення і підтримки. Ефекти, які я спостерігаю, дуже різні й водночас глибокі. Пацієнтка з депресією сказала, що пересадка рослини стала для неї метафорою власного життя: «Я бачу, як коріння цієї рослини знаходить нове місце. І я теж хочу знайти своє». Цей інсайт допоміг їй подивитися на себе та свої проблеми по-іншому», – пояснює психотерапевтка.

Молодий чоловік у ремісії після психотичного епізоду розповів Інні, що догляд за рослиною допоміг йому відчути зібраність і стабільність: «Поливати рослину стало моїм маленьким завданням на день. І вперше за довгий час я відчув, що щось роблю правильно». Студентка, яка переживала вигорання, знайшла у висіванні насіння спокій і відчуття моменту: «Я навіть не думала, що це може бути настільки заспокійливим. У цей момент я не думала про дедлайни чи проблеми. Лише про те, як життя починається з такої маленької насінинки». У групі пацієнтів із депресією один учасник сказав: «Я думав, що я зовсім один зі своїми проблемами. Але коли ми разом висаджували ці рослини, я зрозумів, що поруч є люди, які теж стараються, і це дуже підтримує».

Терапевтичне садівництво допомагає людям знаходити сенс, відновлювати внутрішню рівновагу, знижувати рівень тривоги і навіть розвивати відчуття приналежності до спільноти. Цю тему активно досліджують у провідних університетах світу, і ці дослідження підтверджують його позитивний вплив на психічне, фізичне та соціальне здоров’я. «Терапевтичне садівництво має значну наукову базу, яка підтверджує його ефективність у покращенні психічного здоров’я. Наприклад, дослідження McCaffrey та колег (2010) показало, що участь у садівничих програмах значно знижує рівень тривоги та депресії у пацієнтів із психічними розладами. Інше дослідження, проведене Gigliotti та Jarrott (2005), довело, що садівництво сприяє емоційній стабільності та активному залученню до життя навіть у пацієнтів із деменцією», – вважає фахівчиня.

Особливо цікавим на її думку є те, як робота з рослинами впливає на фізичне здоров’я: садівничі активності сприяють підвищенню рівня фізичної активності у літніх людей, крім того, терапевтичне садівництво має великий соціальний ефект. Дослідження виявили, що спільна робота в саду покращує міжособистісні стосунки, особливо серед людей похилого віку, які часто страждають від ізоляції. Окрім того, садівництво і вирощування локальних продуктів сприяє продовольчій безпеці. А якщо вирощені продукти споживатимуть у цій же спільноті, це знизить ті викиди вуглецю, які зазвичай продукують під час транспортування для експорту чи імпорту.

січень 2025