Клімат та права жінок  Знайти воду: виклик для сучасної жінки

Як на українок впливають наслідки зміни клімату – на здоров'я, в побуті, бізнесі. Чому вони часто вразливіші за чоловіків. Що таке кліматичний активізм, яка роль у ньому жінок і чи достатньо чути їхній голос в прийнятті рішень щодо наслідків зміни клімату – розповідає Ольга Лящук, радниця Української кліматичної мережі, координаторка проєктів громадської організації «Екоклуб».

Чому жінки часто вразливіші до наслідків зміни клімату ніж чоловіки?

Є чимало причин і в світі, і зокрема в Україні. Одна з головних – погіршення доступу до води. Це негативно впливає на побут, здоров’я, фінансове становище жінки, особливо в сільській місцевості. Також негативну роль відіграє погіршення атмосферного повітря, особливо для жінок, які стають вразливішими у період вагітності та грудного вигодовування. А ще вони більше зайняті побутом та доглядом за сім’єю, старшими родичами. Що вже говорити про труднощі ведення домашнього господарства, коли, наприклад, у разі обмеження доступу до електрики, газу чи води, жінки витрачають більше часу для забезпечення родини харчуванням.

Ці вразливості посилюються в умовах стихійних лих чи військових конфліктів, як це зараз відбувається в Україні, тому на жіночі плечі лягають нові виклики: відсутність доступу до базових потреб – харчування, медикаментів тощо; вимушена зміна місця проживання, в більшості з погіршенням побутових умов; зниження соціального статусу, як переміщених жінок в Україні, так і тих, хто за кордоном.

Зупинимось на воді, адже в селах зараз інтенсивно порожніють криниці. Для українських господинь це біда, чи не так?

Зниження рівня води в річках і криницях – вагома проблема для України. Ми, коли говоримо про нашу Батьківщину, зазвичай уявляємо річки, озера, густі ліси. Хоча насправді Україна – низько водозабезпечена держава. Серед 20 європейських країн за показником забезпеченості водними ресурсами ми займаємо 17 місце. На одного жителя України припадає лише 1 тисяча кубічних метрів місцевого стоку(стік, що сформувався у межах однорідного фізико-географічного району – ред.), наприклад, в США – 7,4 тисяч кубічних метрів, Німеччині – 1,9 тисяч кубічних метрів. Це насамперед критично для наших південних і східних територій, однак також страждають північні й північно-західні.

Села дужче потерпають від скорочення водних ресурсів, ніж міста, а жінки відчувають більше побутового й доглядового навантаження в господарствах, тому вони переважно стикаються з такими ризиками як обмеження доступу до питної води. Особливо це стосується побутового землеробства. Мова йде не про ті сім’ї, які мають гектари в полі, там зазвичай пораються чоловіки, а про присадибні ділянки коло хат, за якими доглядають жінки. Якщо в колодязі немає води – саме на жінок здебільшого лягає відповідальність, де її взяти і як доправити у двір. Це спричиняє критичні складнощі. Бо одна справа дістати зі свого колодязя чи свердловини, а інша – йти через три хати чи на сусідню вулицю.

Все це впливає на здоров’я, чи не так?

Жінка виснажується, особливо страждає опорно-руховий апарат. Це логічно – як наслідок постійної фізичної праці. Звідси погане самопочуття й витрати на медикаменти. Однак є ще один вагомий нюанс. Вчені з Міжнародної неурядової групи експертів зі зміни клімату (ІРСС) вважають, що немає біологічної різниці щодо впливу зміни клімату на жінок і чоловіків, що вона скоріше підкреслюється соціальною або гендерною нерівністю. Але тут я дещо вбачаю суперечність. Бо обов’язково треба враховувати природні фізіологічні особливості жінок: здатність народжувати, годувати грудьми, переживати сезонні коливання й менопаузи. У ці періоди, коли ще й спекотно, загострюються негативні впливи на організм.

Я ознайомилась з цікавим африканським дослідженням. Там йдеться про те, що під час менструації, якщо на вулиці вище 25 градусів, розвиток бактерій відбувається швидше, тому варто рекомендувати змінювати прокладки не раз на 6 годин, а кожні дві-три. Звичайно, ці всі моменти треба ще досліджувати, а в Україні про них майже не говорять. Але слід пам’ятати, що це буденне життя жінки, яке варто брати до уваги, коли ми говоримо про мінімізацію негативного впливу зміни клімату.

Крім впливу зміни клімату на побут і здоров’я, жінки мають ще й фінансові втрати?

Всі ці речі нероздільні й чіпляються одна за іншу. Нині в багатьох дворах є свердловини, але через зниження рівня води їх треба бити глибшими чи переносити, що дає додаткове грошове навантаження. Використовувати електрику чи паливо, на яких те обладнання працює, – теж витрати. А коли помпа виходить з ладу, то треба ремонтувати або купувати нову. На все йдуть кошти, які зараз є обмеженими в більшості українських родин. А якщо не поллєш городину – отримаєш менший урожай, відповідно – треба купувати в магазині. Все це призводить до фінансових втрат.

Ви зазначили про доглядовий обов’язок жінки за родиною. Щонайперше це стосується дітей. Які тут є ризики?

Згадаємо дитячі майданчики, де мами з дітьми проводять чимало часу. При їх облаштуванні важливо забезпечити затінок, тому ми, як екологічна громадська організація, завжди рекомендуємо громадам максимально зберігати дорослі дерева, адже вони дають велику тінь. Звісно треба робити нові насадження, але функцію затінку вони зможуть виконати аж за 10-20 років, а це вже період зміни цілого людського покоління. Дорослі дерева охолоджують простір не тільки завдяки тіні, вони ще є природними регуляторами вологості, що теж впливає на самопочуття людей.

Також на дитмайданчиках бажано використовувати природні матеріали – дерево, метал. Наприклад, замість асфальту краще класти кору дерев, адже вона є водопроникною й під час спеки утримуватиме необхідну вологу. Щодо гумового покриття – очевидно, що його стелять для зменшення травматизму дітей. Однак за нашими даними під час спеки воно здатне значно нагріватись. І тут питання навіть не в тому, чи гаряче по ньому ходити, а які шкідливі речовини воно виділяє і як впливає на здоров’я дітей. Це також стосується використання автомобільних шин, по яких діти стрибають, чи з яких роблять «лебедів» для «декору» майданчика. Вони чорного кольору, тому нагріваються ще швидше. Якщо на майданчику немає природного затінку, то варто використовувати натуральні матеріали – робити тканинні чи дерев’яні навіси.

Поговоримо про жінок в бізнесі, адже тут вони є досить активними й успішними, наприклад, в аграрному секторі. Як наслідки зміни клімату впливають, скажімо, на українських жінок-фермерок?

Великий бізнес, де працюють агрохолдинги, вже давно прораховує наслідки зміни клімату для своїх корпорацій, адже вони напряму рахують свої гроші, і саме тому першими в Україні почали робити якісну оцінку вразливості. Дають самі собі раду і впроваджують заходи на мінімізацію ризиків. Наприклад, вводять практику зміни видового складу культур для вирощування, строки посівної тощо. В Рівненській області з’явились поля соняшників, які років п’ять тому можна було побачити хіба в когось на городі. Річ у тім, що в регіоні змінилась температура і вологість, що дозволило соняху гарно тут себе почувати.

Що стосується малого і місцевого фермерства – питання складніше, бо треба багато вчитися, підлаштовуватись і під зміну клімату, і під інші катаклізми, такі як війна. Однак тішить, що ці люди є досить активними. Ми це помічали протягом останнього року у співпраці з чеськими партнерами, з якими організовуємо стажування для представників бізнесу, органів місцевого самоврядування та журналістів в Чеській Республіці. З локального українського бізнесу якраз фермери, переважно жінки, найбільше подавались на участь.

Хто ці жінки-фермерки?

Із західних регіонів України – представниці вівчарства, з південних – переважно овочівництва. Найважче тим жінкам, які займаються своєю справою в південно-східній частині країни, бо тут нагальне питання водозабезпечення. Окрім зміни клімату, ми маємо ще й руйнацію Каховської гідроелектростанції. Це болюча тема для нашої держави й для тих, хто переймається навколишнім середовищем, бо уряд декларує, що вона буде відновлена, тільки коли – ніхто не знає. А природоохоронці вважають, що про це взагалі рано говорити, адже треба спочатку провести детальну оцінку: чи варто взагалі це робити. Адже затоплена раніше територія вже зараз заростає лісом, що ж буде за десять років? Знову руйнуватимемо екосистему, яка фактично сама себе відновлює?

Ніхто з тамтешніх фермерів та фермерок не зможе чекати, коли знову буде вода. Вони вже адаптуються: або змінюють видовий склад культур для вирощування, або розв’язують водне питання свердловинами чи застосовують крапельний полив. Звісно це виснажливо, бо мають економічні й побутові втрати. Але вже зараз виходять з того, що є, і змінюють своє життя.

І не забуваємо, що в країні триває війна. Багатьом жінкам, чоловіки яких пішли на фронт, дісталася фермерська справа, якій треба дати раду й розвивати. І вони це роблять досить успішно.

Можна говорити, що війна певною мірою ще більше підштовхнула жінок до самореалізації?

Війна безперечно принесла нові виклики жінкам. Вони ухвалюють рішення і беруть відповідальність за речі, до яких раніше не мали стосунку, часто забезпечуючи і свою родину, і чоловікову, який в цей час боронить країну. Тут повертаємось до доглядової ролі жінки, яка зараз як ніколи актуальна в нашій країні. З одного боку, це ставить жінку в дуже складну ситуацію, з іншого – дещо підіймає видимість проблеми побутового навантаження на неї. Відкриває те, що раніше не надто помічали. Про ту ж жіночу працю почали говорити частіше. Також жінкам зараз доводиться їздити за кордон на навчання, переймати досвід. Бо хто, як не вони. Їхня участь в прийнятті рішень збільшується. Я скажу обережно, але це якоюсь мірою позитив, бо з'являються нові кейси, в тому ж самому агробізнесі.

Є думка, що жінки під час катаклізмів менш мобільні. Наприклад, їм складніше виїхати з небезпечної зони, бо знову ж таки, треба подбати про близьких. Погоджуєтесь?

Якби ми про це говорили років п’ять тому, я б погодилась. Але зараз, у зв’язку з війною, ситуація дуже змінилась. На початку повномасштабного вторгнення ми побачили, як мільйони людей, переважно жінки з дітьми, знялись і за два дні переїхали в інше місце. У моєму оточенні більшість жінок мають авто і можуть поїхати в будь-який час будь-куди. Однак на базі цього я не можу робити обґрунтовані висновки, а офіційних даних чи досліджень в цій темі немає.

Внутрішньо переміщені особи є більш вразливими до наслідків зміни клімату?

Так, їх ми виокремлюємо в окрему категорію, коли досліджуємо дане питання. Якщо людина має власне житло – то думає, як його термомодернізувати, щоб комфортно себе відчувати й в спеку, і в холод. А той, хто вимушено живе в орендованому чи наданому приміщенні, – відкладе питання, бо це житло йому не належить. Також є питання в забезпеченні ковдр, теплого взуття та одягу взимку тощо. Але не варто говорити про внутрішньо переміщених осіб як про вічно нещасних. Вони є хорошими агентами змін. Ми знаємо людей, які, переміщаючись, діляться досвідом, і є корисними для громад, в яких поселяються. У Калуші, наприклад, до створення стратегії розвитку громади були залучені переселенці з Бахмута. З радістю допомогли, адже робили вже це у своєму місті, тільки не встигли реалізувати. Таких прикладів можна назбирати багато.

Розкажіть про кліматичний активізм.Чи збільшується роль жінок в прийнятті рішень?

Кліматичний активізм – це суспільна діяльність, спрямована на привернення уваги до проблем зміни клімату, захисту довкілля та впровадження відповідних заходів. Активісти можуть організовувати протести, проводити освітні кампанії, лобіювати зміни політики або впроваджувати екологічні ініціативи у своїх громадах.

У країнах пострадянського табору ця діяльність більше притаманна жінкам, адже всі ці екологічні справи та ініціативи – не про гроші, відповідно, чоловіки зазвичай на надто долучаються. Тому в громадських організаціях більшість жінок. Крім нас, я маю цілий перелік організацій в Україні, які за останні п’ять років пішли в кліматичний активізм, і працюють там переважно жінки. В Запоріжжі громадська організація «Екосенс» на чолі з Тетяною Жавжаровою розробили «Зелену карту відновлення Запоріжжя: дорожня карта» для Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, де якраз подані рекомендації щодо адаптації до зміни клімату, з урахуванням гендерних та соціальних питань. Вони це зробили з власної ініціативи, знайшли донорів, які допомогли залучити експертів.

Є полтавська «Еколтава», яка зробила оцінку вразливості до змін клімату місту Суми. В Ужгороді Оксана Станкевич зі своєю «Екосферою» приділяють увагу доцільності розвитку відновлювальних джерел електроенергії в Карпатах. Там все неоднозначно, бо вітроелектростанції деяким громадам можуть навіть зашкодити, як і самим горам як природному об’єкту. Класно працює «Екодія» в Києві, вони зробили дуже цікаве дослідження «Вода близько» – про вплив зміни клімату на водні ресурси в контексті затоплення та підтоплення південних регіонів, тих, які ближче до морів. Також зробили детальний аналіз в гендерному контексті.

Чиїм коштом живе кліматичний активізм в Україні?

Десь 85-90 відсотків – це міжнародне донорство, решта – спонсорство або членські внески, з яким під час війни складніше, бо коли стає вибір, чи відправити ці кошти на військо, то пріоритет очевидний.

Як співпрацюють в Україні екоактивісти та екоактивістки з владою?
Наша громадська організація має хороший досвід співпраці з громадами в ракурсі оцінки вразливості наслідків зміни клімату. Тобто, допомагаємо їм провести дослідження, аби дізнатись наскільки вони вразливі до того чи іншого кліматичного ризику в секторах здоров’я, освіти, інфраструктури, енергетики, зелених насаджень тощо. Українське законодавство не зобов’язує місцеве самоврядування до таких оцінок. Це роблять тільки ті громади, які є підписантами Угоди мерів (найбільший у світі рух за збереження клімату та енергії на локальному рівні. – ред), їх в нашій державі близько 300 (всього в Україні 1496 громад. – ред).

Переважно мерами громад є чоловіки, однак ми часто співпрацюємо з їхніми підлеглими, наприклад, жінками-енергоменеджерками. Деякі громади мають можливість добросовісно зробити оцінку із залученням експертів, деякі роблять це скоріше формально, тому точність їхніх даних може викликати сумніви. Відповідно, не зрозуміло, чи заходи з адаптації, які громада планує запровадити, будуть ефективними.

Ми завжди даємо необхідні рекомендації. Наприклад, коли планують класти бруківку на тротуарах, радимо таку, що матиме здатність пропускати вологу в землю, а не збиратися на поверхні. Вода підживить траву, яка не вигорить в спеку, тим самим зменшить кількість пилу, яким дихають перехожі, а це в своєю чергою певною мірою впливає і на кількість респіраторних захворювань. Крім того, якщо вода стоятиме в калюжах, вірогідність того, що та ж мама з дитиною вийде на прогулянку, в рази зменшується. Тому головна наша порада громадам – думати комплексно, особливо зараз, коли розробляються післявоєнні плани відновлення населених пунктів. Якщо плануєте нову інфраструктуру – врахуйте в проєкті оцінку вразливості наслідків зміни клімату.

березень 2025