Жінки в естонській армії  «Не варто думати, що ти не впораєшся»

Поки одні говорять про те, що конскрипція — це найстрашніша гендерна дискримінація чоловіків, а інші, навпаки, пропонують зробити її обов’язковою для всіх, жінки абсолютно добровільно йдуть до армії. Навіщо молодій жінці, перед якою відкритий увесь світ можливостей, вішати на спину 30-кілограмовий рюкзак і йти спати до лісу? А може, все не так уже й страшно? Поговоримо з цими жінками про труднощі, кар’єрні перспективи, міфи — і все з’ясуємо.

Вже 13 років як Естонія дозволила жінкам добровільно вступати на строкову службу і будувати кар’єру в армії на рівних умовах із чоловіками. І хоча інформації про цю можливість достатньо — про жіночу службу багато розповідають, і журналісти щороку публікують нові матеріали, — не так уже й багато хто користується цією можливістю. У 2013 році лише 15 дівчат вступили на службу, а у 2021 році The Baltic Times писали про рекордні 60 новобранок. І хоча нині жінки є у всіх підрозділах, і навіть звучать заяви про те, що «жінки в силах оборони вже не рідкість», їх у силах оборони лише близько 300. Це приблизно 8 відсотків персоналу.

* * *

Куди дівчині піти після школи? Можна піти працювати, вступити до університету або взяти gap year. А може пройти строкову службу?

Наша перша героїня, Аліна, так і зробила — вона пішла служити після закінчення гімназії. З дитинства цікавилася спортом, походами й армією зокрема. Батько Аліни теж довго працював в армії й прищепив любов до активного відпочинку, тому коли наша героїня вирішила після гімназії пройти строкову службу, її близьких це не здивувало. Усі сприйняли її рішення позитивно й підтримали.

Зараз вона — сержантка Аліна Бобкова, інструкторка Калевського піхотного батальйону 1-ї піхотної бригади дивізії.

Спочатку, зізнається Аліна, було складно: «Перші два місяці найважчі, коли треба звикати до нового розпорядку дня, рано вставати, займатися спортом, спілкуватися з новими людьми. Але потім усе стає легшим, з’являються нові друзі. До всього швидко звикаєш, навіть до фізичних навантажень. А носити те саме важке спорядження виявилося зовсім не так складно. Важко, коли вдягаєш уперше, а потім тіло звикає — і все».

Аліна каже, що отримала багато корисного з цього досвіду. Звісно, вона стала сильнішою й загалом покращила свою фізичну форму, а ще навчилася дотримуватися режиму дня й встигати все вчасно. Здається, це корисні навички і для цивільного життя.

* * *

Близько половини жінок, які пройшли строкову службу, залишаються працювати в силах оборони.

Одна з них — Катерина, яка думала, куди піти після університету. Офісні будні не надихали, хотілося, щоб робота була різноманітною й повною викликів. «Можливо, варто стати професійною військовою?» — подумала вона. Так і сталося. Строкову службу пройшла у 2016–2017 роках, після чого працювала в різних підрозділах і сферах діяльності. І тепер, майже через десять років, лейтенантка Катерина Шавкун — представниця пресслужби Генерального штабу Сил оборони Естонії.

Як і в будь-якій іншій сфері, працівники повинні враховувати нюанси своєї роботи. Катерина зазначає, що такий кар’єрний вибір безумовно впливає на всі сфери життя, тому потрібна підтримка близьких. Але головне, за її словами, — це планування. Якщо, наприклад, жінка служить у піхоті — значить, проводитиме багато часу в лісі й потрібно подбати про гігієну. Якщо медикиня — будуть нічні чергування, отже, потрібно заздалегідь планувати, хто буде з дитиною в цей час. Нічні чергування бувають і в багатьох інших спеціальностях, і загалом професія військової майже передбачає «роботу 24/7»: навіть якщо людина вдома і відпочиває, все одно потрібно бути на зв’язку.

* * *

Обидві героїні продовжують службу й говорять про свій досвід, зберігаючи професійну стриманість в оцінках.

Аліна дуже позитивно говорить про службу: якщо є інтерес — вона радить спробувати! До речі, протягом тих самих складних перших місяців можна безперешкодно піти! У новобранок є 90 днів «на роздуми», чи підходить їм цей шлях. А потім уже доведеться проходити службу до кінця.

Катерина радить підходити до цього рішення зважено і подумати, навіщо це потрібно, чи готова справлятися з труднощами, постійно бути серед людей і змінювати свій спосіб життя. Наприклад, разом із Катериною на строкову службу вступила дівчина, яка була дуже натхненною і сповненою рішучості, але буквально через два дні здалася.

А якщо вже вирішили, то радить підготуватися, щоб отримати від служби максимум користі і навіть… задоволення!

До речі, це стосується і чоловіків! Їм Катерина радить подумати про те, щоб піти добровольцем, а не чекати призову у 27 років, коли вже є сім’я, іпотека й робота.

Як підготуватися:

• звісно ж, морально;
• заздалегідь вивчити, що армія може тобі дати і що ти хочеш отримати (є різні спеціальності й підрозділи, у кожного свій набір навичок і можливостей);
• підтягнути фізичну форму (біг і відтискання точно знадобляться, більше рухатися загалом, гуляти);
• підтягнути естонську.

Так, розмовна мова точно покращиться — адже ти постійно в колективі, де потрібно спілкуватися й виконувати завдання разом. Але приходити з нульовим рівнем естонської — погана ідея.

* * *

І хоча жінки в естонській армії перебувають у меншості, обидві героїні кажуть, що не відчували себе якимись особливими чи відокремленими від колективу. Єдине, де чоловіки й жінки в силах оборони відрізняються, за словами Катерини, — це нормативи фізичних вправ. Жіночі показники трохи нижчі за чоловічі: наприклад, для військових 17–21 років, щоб пробігти 3,2 км на 100 балів, чоловікові потрібно вкластися в 13 хвилин, а жінці того ж віку — у 15 із половиною.

Нормативи, як і зарплати військовослужбовців, є у відкритому доступі. Сили оборони Естонії максимально відкриті до спілкування з медіа й роблять всю інформацію про службу та кар’єрні можливості доступною і прозорою.

Виявляється, військова кар’єра — доволі привабливий шлях для жінок. Як і державний сектор загалом, цей шлях дає впевненість у завтрашньому дні, якої часто бракує в приватному секторі. Тут не скоротять через зміни бюджету чи кризу в індустрії, не звільнять одним днем і не затримають зарплату. Тут і прозорість: усі дані про зарплати відкриті, і військовослужбовиця точно знає, що заробляє стільки ж, скільки її колега-чоловік. А як часто ми в приватному секторі знаємо зарплати своїх колег або керівників? Тут і ширший соцпакет: додаткова пенсія, медичне страхування (включно зі стоматологією), регулярні обстеження здоров’я й компенсація окулярів. І навіть персональний фітнес-тренер! Якщо у військових виникають труднощі з виконанням нормативів — наприклад, при вступі на службу або після декрету — їм допомагає інструктор із фізпідготовки, який складає індивідуальний план тренувань.

* * *

Коли я почала займатися цією темою, то помітила, що жінок в армії досі сприймають як своєрідних екстремалок, а міф про те, що строкова служба надзвичайно важка для жінок, досі живе в суспільстві. Але звідки такі упередження, якщо про службу нам уже давно все відомо?

Давайте на хвилину повернемося в «цивільний» світ. У той час як жінки регулярно займають перші місця на ультрамарафонах (це забіги довші за 42,2 км: 50, 160, 320 і т.д.), єдиний жіночий забіг в Естонії — Maijooks — протягом останніх 30 років не збільшував дистанцію понад 7 км. У 2026 році нарешті з’явилася дистанція 21 км, а ось 42 все ще немає. Водночас у 2025 році кількість учасниць перевищила 16,5 тисяч, і натовп бігунок просто не вміщувався на відведених доріжках.

Якщо нам кажуть, що жінки не можуть бігати більше 7 кілометрів, то, звісно, попри всі медіакампанії, служба в армії здається повним екстримом. Хоча, як ми дізналися з інтерв’ю, це зовсім не так.

Якщо жінка з дитинства постійно чує, що вона чогось не може — не може бігати довгі дистанції, носити важке, навчитися чомусь — як їй самій у це не повірити?

У 2023 році Крістіна Клементе у своїй магістерській дисертації досліджувала мотивацію жінок до участі в цивільній обороні на прикладі Naiskodukaitse і дійшла висновку: попри те, що на офіційному рівні визнається здатність жінок брати участь і відігравати активну роль у національній обороні та безпеці, гендерні ролі та стереотипи, ймовірно, відіграють у суспільстві негативну роль, що зумовлює необхідність програм забезпечення гендерної рівності.

* * *

«Не можна думати, що ти не впораєшся, — каже Аліна про складні моменти служби, — тоді точно нічого не вийде». Давайте заберемо це правило і в цивільне життя.

березень 2026