Аеропорт у заповідній зоні  Природа Албанії: обійдемося без аварійних приземлень?

Туристична галузь в Албанії переживає справжній бум. Новий аеропорт має допомогти з потоком людей і привабити ще більше. Однак цей проєкт загрожує саме тій унікальній екосистемі, краса якої вабить мандрівників. Албанські екозахисники ведуть відчайдушну боротьбу проти власного уряду, сподіваючись на підтримку з боку ЄС.

«Ага, ондечки!» — схвильовано вигукує він, вказуючи на купу гравію. «Сич хатній!» Роздивитися птаха майже неможливо: до цього треба натреноване око. Екоактивіст Джемаль Джеррі дістає бінокль із заднього сидіння автівки і наводить його на самісіньку середину кам'яного пагорба. І справді, там сидить сич — сіро-коричневий,із круглими жовтими очима, цілком байдужий до дощу, що важкими краплями періщить по насипу. «Athene noctua», — каже Джеррі. І саркастично додає: «Яка фауна? Яке біорізноманіття? Нема чого тут захищати, так і запишіть!».

«Тут» – це на гігантському будмайданчику, біля якого й умостився сич. Ще до кінця року на цьому місці на південному заході Албанії мають відкрити міжнародний аеропорт — просто посеред дельти Вйоса-Нарта, яка є водно-болотним угіддям міжнародного значення. Ця дельта з її лагуною та прилеглими солончаками слугує місцем відпочинку та гніздування для майже 250 видів птахів. Серед них фламінго, а також рідкісний пелікан кучерявий. Мільйони перелітних птахів щороку перепочивають тут на шляху між Європою та Північною Африкою.

Джемаль Джеррі збирає дані для неурядової організації «Protection and Preservation of Natural Environment in Albania» (PPNEA), а саме документує розмаїття птахів, якому загрожує будівництво. Картина, яка постає перед очима, розлючує активіста не на жарт.
 

Врятували, але не зовсім

Дельта Вйоса-Нарта належить до басейну Вйоси — останньої дикої річки Європи, що бере початок у Греції, несе свої води через усю південну Албанію і впадає в Середземне море поблизу Вльори.

Нині такий куточок природи в Європі — велика рідкість: річка, що вільно меандрує без жодних перешкод, не роздроблена дамбами та греблями, і ніде не закута в бетонне русло. Ця унікальність опинилася під загрозою, коли у 2010-х роках албанська держава видала дозволи на будівництво кількох гідроелектростанцій. Ситуація викликала міжнародний резонанс. У масштабній кампанії екозахисники, політики та навіть голлівудський актор Леонардо Ді Капріо вимагали захистити річку.
  У 2023 році, тобто більш як десять років потому, ці зусилля ніби як нарешті принесли плоди: Вйоса отримала статус національного парку, ба більше — стала першим «парком дикої річки» в Європі. «Ми беремо під захист цю останню дику річку Європи, назавжди», — заявив прем'єр-міністр Еді Рама.

Однак уже на урочистостях у березні 2023 року, коли Вйосу оголосили заповідною зоною, Джеррі зрозумів: хай який це великий успіх, а перемога може бути піррова. Адже національним парком стає лише сама річка, а от дельта, де Вйоса впадає в Адріатичне море, — ні. І це при тому, що вона є важливою частиною екосистеми річки. А отже, питання будівництва аеропорту просто посеред дельти досі відкрите.

Джеррі згадує розмову в кулуарах заходу між екозахисниками та прем'єр-міністром Еді Рамою щодо вже відомих на той час планів зведення аеропорту.  Прем'єр тоді сказав: «Я ж віддав вам Вйосу. Чого ви ще хочете?». Пригадуючи, Джеррі жбурляє бінокль на панель приладів автомобіля, в якому ми ведемо розмову. «Але ж захист довкілля — це ж не предмет торгу. Ми захищаємо Вйосу, бо це важливо. І зупинити будівництво аеропорту не менш важливо».
 

Аеропорт за будь-яку ціну

Плани щодо будівництва міжнародного аеропорту поблизу Вльори вперше озвучили у 2018 році. За планом уряду, аеропорт мав би дати додатковий поштовх розвитку туризму на півдні країни. Обговорювалися чотири можливі локації, та уряд зрештою ухвалив проєкт аеропорту саме на невеликій смузі землі в заповідній зоні Вйоса-Нарта. Територія вже перебуває у державній власності; раніше тут розташовувався військовий навчальний аеродром. Однак він, за словами екоактивістів, протягом останніх десятиліть не використовувався.
  З самого початку албанський уряд залучив до проекту міжнародних інвесторів. Урядовці настільки одержимі аеропортом, що держава навіть пішла на значні поступки: розслідування міжнародних медіа свідчать, що уряд контрактно гарантував приватним операторам прибутковість аеропорту. Якщо він не приноситиме очікуваних доходів, держава здійснюватиме виплати для компенсації різниці.

Фантастична угода для компаній-операторів! Але для природа? Катастрофа, наголошують екозахисники.

Річкові дельти — це особливі місця для диких тварин. Вони пройшли через різні природні процеси та геоморфологічні зміни за довгий час, утворивши таким чином унікальну динаміку водно-болотних угідь», — пояснює орнітолог Таулант Біно з Албанського орнітологічного товариства.

На невеликій площі в дельті сусідять найрізноманітніші середовища існування: лагуна і море, піщані дюни, середземноморські соснові ліси, солончакові луки. «Таке розмаїття середовищ означає наявність тут незліченної кількості видів. Саме це робить дельту такою цінною. Інтенсивно забудовувати цю територію і водночас зберегти її природу — неможливо». І Біно не єдиний, хто так вважає.
  Албанія ратифікувала Бернську конвенцію — міжнародно-правовий договір Ради Європи, покликаний забезпечити охорону дикої флори та фауни і їхніх природних середовищ існування в Європі. З 2023 року Постійний комітет Бернської конвенції неодноразово вимагав зупинити будівництво аеропорту до з'ясування наслідків для довкілля. Європейська комісія також регулярно критикує цей проєкт у звітах про прогрес у переговорах щодо вступу, наполягаючи на дотриманні екологічних стандартів ЄС. Проте чи вплинуло це на рішення албанських посадовців? Здається, не особливо.

Джеррі заводить двигун, і ми далі на черепашачій швидкості повземо заповідником. Ліворуч від багнистої дороги пастух жене отару овець через марші (болотисті луки - прим. перекладачки). З іншого боку тягнеться огорожа з сітки-рабиці та колючого дроту. 

«Ага!» — вигукує Джеррі, помітивши нових птахів. «Tadorna tadorna — галагази звичайні. Просто посеред аеропорту, он там, у калюжі».

Тієї ж миті троє птахів пурхають догори, підіймаються вище і летять геть. «Краса», — коментує Джеррі і вже знову оглядає територію в бінокль.

Не минає багато часу, як він знову кричить: «Ага!». «Чоботар», — каже він і раптом починає метушитися. «Треба його сфотографувати». Він вискакує з машини, хапає камеру з заднього сидіння і через видошукач стежить за тим, як чорно-білий птах поважно крокує травою біля злітно-посадкової смуги.

«Дуже важливе фото, — каже він. — Бо уряд не вірить, що цей вид живе прямо на території».
 

Спочатку аеропорт, а там і курорти

У Джемаля Джеррі мало що викликає таке ж захоплення, як птахи. Раз на тиждень він просто має виїжджати на природу і спостерігати за тваринами: бачити, як вони літають, полюють, паруються. «Це перетворилося на одержимість, але, я б сказав, на позитивну», — сміється він.

Будувати аеропорт посеред пташиного заповідника — навіть думка змушує активіста здригнутися. «Це ще й забруднення води, й шумове забруднення». І йдеться вже далеко не лише про аеропорт. «За цим тягнеться стільки всього. Саме лише будівництво аеропорту та під'їзних шляхів вже буде руйнівним». Якщо аеропорт збудують, туристичної інфраструктури стане ще більше: цього побоюється Джеррі. Пункти прокату авто. Супермаркети. Кав'ярні.
 
«А потім, звісно, з'являться готельні комплекси», — веде далі Джемаль, переходячи до, мабуть, найбільшої проблеми. Адже навіщо взагалі тут потрібен міжнародний аеропорт, якщо в столиці Тирані він уже є — а це всього за дві години їзди! «Аеропорт — це тільки вершина айсберга», — каже Джеррі. Його рука вказує на горизонт.

Там синіють обриси двох гір — це острів Сазан. Нині він безлюдний, але Джаред Кушнер, зять президента США Дональда Трампа, має на нього свої плани. Він планує відкрити на острові розкішний курорт, а ще курортні комплекси також мають звести на узбережжі. Кушнер має намір інвестувати понад мільярд євро у відкриття готелів, де ночуватимуть десятки тисяч туристів.
  Серед місцевих мешканців ці проєкти майже не викликають спротиву. Ґрунти в дельті подекуди просочені сіллю і майже непридатні для традиційного сільського господарства, регіон збіднілий. Тільки завдяки будівництву аеропорту буде створено 1000 нових робочих місць, пообіцяв прем'єр Еді Рама під час візиту до Вльори в травні минулого року. Курортні комплекси мали б дати ще тисячі робочих місць. Однак місцеві мешканці навряд чи усвідомлюють наслідки будівництва цих об'єктів та роботи аеропорту, вважають активісти.

Навпроти будмайданчика на пагорбі з будівельного сміття пасуться вівці. За пагорбом – одноповерховий будинок: до майбутньої злітно-посадкової смуги лише кількасот метрів. Джеррі киває в бік цієї ділянки: «Як тут жити за такого рівня шуму?»

Ще у 2022 році PPNEA та Албанське орнітологічне товариство подали позов проти будівництва аеропорту. Вони звинувачують уряд у непрозорості та критикують те, що місцеву громаду не залучили належним чином, а правових процедур не було дотримано. У другому позові йдеться про порушення екологічного та природоохоронного законодавства. Адже аеропорт будують просто посеред офіційно визнаної ландшафтної заповідної зони. У 2022 році уряд вилучив із заповідника саме ту ділянку, на якій зводиться аеропорт. На думку екозахисників, це протизаконне рішення, оскільки воно не було продиктоване міркуваннями охорони довкілля.

Крім того, оцінювання впливу на довкілля, яке підтвердило, що аеропорт не завдасть значної шкоди, було проведене з порушеннями. «Всього десять днів, щоб дослідити популяцію птахів у регіоні. Зробити це за такий час абсолютно неможливо», — зазначає Джеррі. «І до того ж вони припустилися помилок, зафіксували тут види птахів, які в Албанії навіть не водяться».
  Та урядовці впевнені в своїй правоті. Прем'єр Еді Рама стверджує, що аеропорт «у жодному разі не становитиме загрози для екосистеми».

Поки протягом останніх років справу жбурляли від одного албанського суду до іншого, будівельні роботи продовжились. Наразі руліжні доріжки вже заасфальтовані, також збудовано диспетчерську вежу та головну будівлю з вигнутим дахом. У суді ще мають вирішитися внутрішні чвари між інвесторами. Якщо цей конфлікт буде владнано, аеропорт може відкритися вже у 2026 році.

Таулант Біно сподівається, що ЄС попри все продовжуватиме тиснути на албанських посадовців: «Якщо тиск з боку Єврокомісії стане каменем спотикання для інтеграції Албанії до ЄС, то уряд буде змушений поступитися». Він вірить, що навіть у гіршому разі дельту ще можна було б урятувати. «Однак заходи з ренатурації обійдуться неймовірно дорого. Тож найкраще було б зупинити будівництво зараз і вберегти природу та майбутні покоління від цієї екологічної і фінансової бомби».
 

Нові й нові туристичні рекорди

Чи справедливо, що такі країни, як Німеччина, які задля економічного зростання так ґрунтовно зруйнували свою природу, сьогодні вимагають від таких країн, як Албанія, зійти з цього хибного шляху? Джеррі на мить замислюється. Сьогодні, мовляв, ми вже краще розуміємо, що цей процес незворотній. У Німеччині існують спроби ренатурації, програми реінтродукції диких тварин. Але те, що одного разу було знищене, не повернеш ні за які гроші. Йдеться не про те, щоб обмежувати економічний прогрес. Але він має відбуватися в межах, які природа здатна витримати.

Проте передумовою слушних рішень мають стати певні ментальні зміни, зазначає Джеррі, і насамперед — в уряді. «Вони хочуть легких і швидких грошей». А їх якраз і можна заробити на великих готелях і масовому напливі відвідувачів.

У 2025 році Албанію відвідали близько 12,4 мільйона іноземних туристів — черговий новий рекорд. Ще десять років тому їх була заледве третина від нього. Туристів приваблюють насамперед довгі піщані пляжі на півдні країни біля Адріатичного моря. Тож туризм посідає дедалі суттєвішу роль в економіці Албанії. Галузева асоціація «World Travel & Tourism Council» прогнозує, що частка туризму становить близько чверті ВВП Албанії, якщо враховувати також непрямі впливи, такі як ланцюги постачань або будівельну галузь. Після внесення змін до законодавства у лютому 2024 року органи влади отримали значно більше свободи дій для погодження масштабних проєктів туристичної інфраструктури на території заповідників або в безпосередній близькості до них.
  Але що станеться, коли унікальна природа Албанії, яка так вабить людей з усього світу, буде знищена через туристичну лихоманку? Проєктів, які підтримують сталий туризм, поки що обмаль. PPNEA запровадила навчання для місцевих мешканців: вони вчаться проводити орнітологічні екскурсії та сплави на каное.

Джеррі розповідає про перші успіхи: «Ми забезпечили одного місцевого чоловіка біноклями і навчили його орнітології. Це працює дуже добре, зараз він найняв вже трьох людей зі свого села».

А Джемаль Джеррі нещодавно став батьком. За його словами, відтоді багато що змінилося. «Коли ми стикаємося з браконьєрами, я вже не біжу їм назустріч перший, тепер я обережніший». Проте батьківство також надало його боротьбі за збереження дельти нового сенсу. «Я дуже злий на уряд, і мені шкода птахів», — каже він. «Але також засмучує думка про майбутнє наших дітей. Що, як вони вже ніколи не зможуть побачити цю місцину – і все її розмаїття?»

березень 2026