Кліматичні позови  Кліматична криза перед судом

У різних куточках світу молоді люди дедалі частіше звертаються до суду із кліматичними позовами. На їхню думку, зміна клімату є питанням прав людини. Суди починають визнавати їхні аргументи обґрунтованими.

На багатьох тихоокеанських островах кладовища вважають священними місцями. Велике значення має не лише те, як людину поховають, а й те, де спочивають її останки. Кладовища часто розташовані поблизу узбережжя, адже в багатьох острівних культурах вірять, що океан є брамою до життя після смерті. Фізичні могили поєднують минулі й майбутні покоління. З покоління в покоління серед острів'ян передаються й вірування про те, що станеться, якщо людину поховають не там, де належить.

Та сьогодні «родини, які поколіннями жили на узбережжі, через кліматичну кризу змушені збирати на кладовищах кістки своїх предків», — пояснює Сіосіуа Ало Вейкуне, президент організації «Студенти тихоокеанських островів у боротьбі зі зміною клімату».

Кожен має кліматичну історію

Тихоокеанські острови належать до регіонів, які є на передовій кліматичної кризи. Екстремальні погодні явища та руйнівні циклони вже стали звичною частиною життя. Підвищення рівня океану повільно, але невпинно поглинає острівну сушу, а через ерозію з лиця землі зникають і місця поховання померлих членів місцевих родин. «Рідні змушені переносити ці останки в інші місця, і це вже окрема історія», — каже Сіосіуа Ало Вейкуне.

Так само дедалі вглиб суходолу доводиться переселятися й місцевим жителям, які традиційно мають дуже міцний зв’язок зі своєю землею. Тож кліматична криза загрожує не лише їхнім домівкам і засобам до існування, а й їхній культурі, духовності та, зрештою, психічному здоров’ю.

Усі ці наслідки кліматичної кризи для місцевого населення стали потужним поштовхом до звернення до Міжнародного суду ООН, що зрештою завершилося успішною судовою справою. Минулого року в липні організація «Студенти тихоокеанських островів у боротьбі зі зміною клімату» досягла історичного успіху. Суд оприлюднив консультативний висновок щодо зміни клімату, в якому підтвердив, що держави мають юридично зобов’язальні обов’язки запобігати шкоді, спричиненій зміною клімату, захищати права людини, забезпечувати відшкодування завданої шкоди та оберігати нинішні й майбутні покоління. Йдеться про переломне рішення в міжнародному праві, яке стало кроком на шляху до кліматичної справедливості в усьому світі.
  Уся ця справа почалася із завдання в Національному університеті Вануату. Майже тридцять студентів і студенток юридичного факультету з різних тихоокеанських островів мали достатньо сильну мотивацію, щоб перетворити університетський проєкт на успішний судовий процес.

«У кожного з нас є власна історія про те, як зміна клімату вплинула на наше життя», — каже 25-річний Сіосіуа Ало Вейкуне, правник за освітою. Його історія бере початок на острові Тонга, звідки він родом.

Він розповідає, що не живе безпосередньо на узбережжі, однак у 2019 році його родину теж зачепив тропічний циклон п’ятої категорії Ґіта. Стихія зруйнувала понад тисячу будинків, серед них і той, у якому виріс Сіосіуа. Сильний вітер зірвав дах.

«Ми втратили багато особистих речей і були змушені на певний час переїхати. Це спричинило додаткові фінансові витрати й залишило слід на нашому психічному здоров’ї», — згадує президент руху. «Для молоді Тихоокеанського регіону ця кампанія була дуже особистою історією, адже для них це відчутна проблема. Щодня вони щось втрачають», — додає він.

Історичне рішення Міжнародного суду ООН

Навчальне завдання переросло у масштабну міжнародну кампанію, в яку вклали чимало сил і енергії студенти, викладачі, тихоокеанські громади, місцеві політики й політикині, а також представники ООН у Вануату.

«Багато людей опинилися в потрібний час у потрібному місці», — каже Сіосіуа Ало Вейкуне, який із 2019 року відповідав за кампанію. Ральф Регенвану, який нині є міністром Вануату з питань адаптації до зміни клімату, тоді обіймав посаду міністра закордонних справ. За освітою він антрополог і митець, має досвід роботи в громадському секторі і Сіосіуа Ало Вейкуне вважає, що саме через це він підтримав ініціативу, коли студенти представили її уряду. Наступною важливою фігурою в цьому процесі став постійний представник Республіки Вануату при ООН Одо Теві, який спеціалізується на питаннях зміни клімату, соціальної справедливості та сталого розвитку.
  Важливу роль відіграли й голоси громад з усього Тихоокеанського регіону, які пролунали під час судового розгляду. «Від самого початку ми вели цю судову справу разом із громадами. Для них міжнародний суд був незнайомою концепцією. Водночас ми хотіли, щоб ця кампанія була глибоко вкорінена в Тихоокеанському регіоні, а згодом стала справою всього світу», — розповідає Сіосіуа Ало Вейкуне.

«Люди охоче ділилися з нами свідченнями про те, що їм доводиться переживати, а також благословляли нас», — згадує він. Попри таку підтримку, на початку здавалося майже неможливим досягти успіху, якого студенти руху зрештою домоглися через шість років після початку судового процесу. Це була перша справа такого роду. Хоча кліматичні позови, ініційовані молодими людьми та громадськими організаціями, вже з’являлися в різних країнах світу, Вейкуне каже, що тоді до голосу молоді багато хто ставився не так серйозно, як сьогодні.
 

Кліматична криза та людські права

Подібних судових справ, які домагаються визнання зміни клімату проблемою, що має бути належно врахована в державній політиці та діяльності міжнародних корпорацій, останніми десятиліттями у світі стає дедалі більше.

Наприклад, чеське об’єднання «Кліматичний позов», чий кліматичний позов після кількох років розгляду відхилив Конституційний суд Чехії, звернулося до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. У 2024 році цей суд, зокрема, ухвалив рішення у трьох справах, визнавши, що недостатні заходи зі скорочення викидів парникових газів можуть становити порушення прав людини.

Минулого року міжнародна організація International IDEA оприлюднила звіт про кліматичні судові справи, у якому зазначає, що від 1980-х років у світі вже зареєстровано понад три тисячі таких позовів. Майже дві третини з них були подані у Сполучених Штатах. «Зростання кількості кліматичних судових справ відображає як розчарування бездіяльністю політиків, так і дедалі більшу довіру до судів як до інституцій, здатних забезпечити кліматичну відповідальність», — каже Шерон Піа Гікі, програмна менеджерка з питань зміни клімату та демократії міжнародної організації International IDEA.
  Її слова підтверджує юрист Седжон Юон, який очолював судову справу проти уряду Південної Кореї.

«Кліматичні судові справи важливі, тому що політичний процес не здатний належним чином реагувати на кліматичну кризу. Особливо молоде покоління не має достатнього доступу чи ресурсів, щоб впливати на політичні процеси, хоча саме воно найбільше потерпає від наслідків кліматичної кризи», — сказав молодий юрист виданню JÁDU, який у 2020 році представляв інтереси 19 активістів і активісток із групи Youth 4 Climate Action, які подали конституційну скаргу проти уряду та Національних зборів до Конституційного суду Південної Кореї.Молоді люди вимагали рішучішої державної політики у сфері адаптації до зміни клімату та зменшення її наслідків. Це була перша кліматична судова справа в історії країни. Студенти й студентки зважилися на цей крок після шкільних страйків і протестів, які, на їхню думку, не отримали належної реакції з боку влади.

Різний контекст, різні справи

У країнах Глобальної Півночі, які несуть більшу відповідальність за викиди парникових газів, кліматичні судові справи здебільшого спрямовані на те, щоб державна політика відповідала цілям Паризької угоди та іншим міжнародним зобов’язанням. У своєму звіті International IDEA також зазначає, що зростання кількості кліматичних судових справ спирається на наукові знання про зміну клімату. Саме це використали у своєму випадку південнокорейські молоді активісти та активістки. «Ми доклали багато зусиль і часу, щоб побудувати нашу аргументацію на основі наукових даних про зміну клімату та переконати суд, що займатися загрозоюкліматичних змін потрібно вже зараз, а не відкладати це на майбутнє», — каже Юон.
  У країнах Глобального Півдня ситуація інша. Ці країни значно більше страждають від наслідків кліматичної кризи. Водночас у багатьох із них відсутня демократія, тому покладатися на судову систему там ще складніше, ніж у багатьох країнах Глобальної Півночі.

У країнах Глобального Півдня кліматичні судові справи часто стосуються питань екологічної справедливості, прав людини та економічного розвитку. Нерідко громади корінних народів подають позови проти транснаціональних корпорацій або, наприклад, гірничодобувних компаній. При цьому представники корінних народів у судах часто апелюють не лише до порушення своїх прав, а й до порушення прав природи.

«На Філіппінах позови, пов’язані зі зміною клімату, дедалі частіше подають громади, які безпосередньо постраждали від її наслідків. Їх нерідко підтримують громадські організації, релігійні інституції, насамперед церква, а також представники корінних народів», — розповідає філіппінський юрист Реймонд Марвік Багуілат, який супроводжує корінні громади в таких судових процесах. Він звертає увагу, що ці судові справи часто є надзвичайно складними через соціально-економічну нерівність на Філіппінах.

У багатьох країнах Глобального Півдня ситуація схожа. «Навіть там, де існують закони про соціальну справедливість і суди ухвалюють рішення на користь постраждалих, впливові зацікавлені групи усе одно можуть уникати виконання своїх обов’язків», — каже Марвік Багуілат. «Судові справи у сфері захисту довкілля — це не просто подання позову. Насправді слабко підготовлені або непродумані юридичні кроки можуть навіть завдати шкоди. Подання позову ніколи не повинно бути самоціллю. Воно має бути частиною ширшої стратегії захисту громад і довкілля», — додає він.

Що далі?

Судову справу, яку Седжон Юон вів у Південній Кореї, активісти й активістки виграли в серпні 2024 року. Конституційний суд Південної Кореї постановив, що чинні закони були недостатніми.

«Рішення суду встановило чіткі стандарти того, як мають визначатися кліматичні цілі: вони повинні враховувати частку відповідальності Південної Кореї в глобальних зусиллях і так, аби не перекладати надмірний тягар на майбутні покоління», — каже правник, який згодом заснував організацію Plan 1.5, що виступає за ефективнішу кліматичну політику. Нині уряд Південної Кореї працює над новими законами, які мають врахувати рішення суду.«Однак те, наскільки ці стандарти будуть втілені в нинішніх кліматичних цілях і майбутній кліматичній політиці, залишається відкритим питанням, на яке треба відповідати політичним процесом: законодавчим процесом в Національних зборах, політичними дискусіями в уряді й, зрештою, виборами», — додає Седжон Юон.
  На Філіппінах кліматичні судові справи також відіграли важливу роль у формуванні та зміцненні екологічного права. «У своїх знакових рішеннях суди визнали важливі принципи, зокрема принцип міжпоколінної відповідальності, який підтверджує, що ми повинні захищати довкілля не лише заради себе, а й заради майбутніх поколінь. Розширили також процесуальні можливості громадян, визнавши принцип екологічного піклування, який дає змогу будь-якому небайдужому громадянинові подати позов від імені довкілля, навіть якщо він особисто не зазнав безпосередньої шкоди. Це стало можливим завдяки тому, що на Філіппінах існує особливо сильна правова база у сфері охорони довкілля, адже відповідні гарантії закріплені в конституції», — каже Марвік Багуілат.

Шерон Піа Гікі звертає увагу, що успішність кліматичних судових справ можна оцінювати по-різному. «Справу можна вважати успішною навіть тоді, коли вона змушує уряд пояснювати свої дії, оприлюднювати дані та публічно обґрунтовувати свою політику. Уже сам по собі цей процес може підвищити прозорість і посилити політичний тиск», — каже Шерон Піа Гікі з International IDEA.

«Це особливо важливо в умовах, коли простір для громадянського суспільства звужується, а демократичні норми опиняються під тиском. У таких обставинах кліматичні позови перевіряють, чи залишаються уряди пов’язаними принципом верховенства права, зокрема власними зобов’язаннями, що випливають із Паризької угоди», — додає вона. Зрештою, кліматичні судові справи є одним із демократичних інструментів.

Рішення у кліматичних судових справах не призводять до негайних змін ані в державній політиці, ані в повсякденному житті людей. «Люди мають розуміти, що наслідки цього результату судової справи повною мірою відчують лише майбутні покоління», — вважає Сіосіуа Ало Вейкуне.

Окрім впливу на державну політику, кліматичні судові справи та кампанії, які їх супроводжують, сприяють підвищенню обізнаності суспільства про кліматичну кризу та її наслідки. Завдяки їм змінюється й ставлення урядів до діяльності молоді. «Раніше молодь сприймали лише як своєрідний інструмент для поширення інформації про зміну клімату. Але ці судові справи допомагають зробити так, щоб нас почали сприймати серйозно, а молоді люди водночас беруть на себе ту відповідальність, яка їм належить», — вважає Сіосіуа Ало Вейкуне. Його організація «Студенти тихоокеанських островів у боротьбі зі зміною клімату» ставиться до цієї відповідальності дуже серйозно.

Вони готують кількамісячне навчання, присвячене тому, як використовувати переломний консультативний висновок щодо зміни клімату під час переговорів. Крім того, вони шукають стратегії, як поєднати майданчики, де відбуваються кліматичні переговори, із сильними голосами людей із місцевих громад, які активно звучали й під час судових слухань та допомогли досягти цього історичного успіху. Зрештою, це голоси людей, на чиє життя кліматична криза впливає в усіх його сферах.

липень 2026