Війна і зміна клімату  Як адаптуються українські фермери

Українські аграрії пристосовуються до нової кліматичної реальності в умовах активних бойових дій, як-от на Харківщині. Попри все вони змінюють терміни посівної та жнив, шукають нові культури, застосовують теплиці і сітки не лише, щоб отримати ранній урожай, а й захистити рослини від екстремальних погодних подій.

На більшій частині України вже не спостерігається чіткої зміни сезонів — із зими одразу в спекотне літо, а з нього — в сезон морозів. Крім того, літо стало довшим, зими — майже безсніжними, а поворотні заморозки в квітні змушують фермерів переглядати свій робочий календар.
 
Торік деякі пряні трави, зокрема кріп, декоративні рослини встигли пройти період вегетації двічі. Тривалого літа і високих температур їм для цього вистачило. Так само не бракує тепла і сонячного світла для двох врожаїв садової суниці, полуниці та малини — ремонтантні сорти цих ягідних культур дають пристойний урожай до морозів.

Щодо овочів, то два врожаї картоплі 30 років тому «знімали» тільки в Криму, причому під перший її висаджували ще у січні. Згодом на такий принцип вирощування цього овоча перейшли аграрії південних регіонів Херсонщини та Одещини. А вже кілька років поспіль двічі за сезон урожай картоплі «Сорокоденки» збирають і на Харківщині. Правда, згадані поворотні заморозки змушують селян дотримуватися певних агротехнічних умов. При цьому урожай можна отримати вже на 35-40 день. Але яка «ціна» таких змін?

Кожне наступне десятиріччя тепліше попереднього

2024 рік став найтеплішим для українців за всю історію метеорологічних спостережень, починаючи з 1945 року. І найбіднішим на опади. Завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Віра Балабух в одному зі своїх інтерв’ю говорила, що аномаліям погоди в Україні сприяло й загальне підвищення температури повітря на планеті, зумовлене посиленням парникового ефекту — концентрація вуглекислого газу минулого року в атмосфері досягла максимуму за 800 тисяч років. Як наслідок: підвищення температури повітря та довге (за температурними показниками) літо.

Укргідрометеоцентр на основі своїх спостережень зробив висновки, що потепління в Україні триває з 1989 року. І кожне наступне десятиріччя тепліше попереднього. Наприклад, раніше в зоні землеробства середньорічна температура становила +7,8 градуса. У 2020 році цей показник зріс до +9,1 градуса, 2021 році ― до +10,6 градуса. А в 2024-му середньорічна температура повітря в країні становила уже 11,4 градуса тепла!

У Харківській області загалом впродовж 2024 року зафіксували понад 20 температурних рекордів. Були такі періоди, коли в Харкові температура сягала 37 градусів тепла, в області — 40, що аж ніяк не притаманне регіону. При цьому, за температури понад 33 градуси тепла зупиняється ріст і розвиток майже всіх культур. Про це розповіла завідувачка сектору Харківського регіонального центру з гідрометеорології Євгенія Ляшенко. До того ж, бракує дощу. За словами Євгенії, за весь літній період в області випало опадів у 2,4 раза менше за норму. Звідси — обміління річок та глибокі ґрунтові засухи. А у вересні, коли аграрії закладали підвалини прийдешнього врожаю, дощів не було взагалі.

Харківська хурма, інжир та інші екзоти

До зміни клімату і нових умов господарювання швидше пристосовуються дрібні господарства. Тут і площі менші, і вкладення, натомість, більше можливостей для експериментів, погоджуються Олег і Тетяна Рудаки зі Зміївської громади Чугуївського району Харківської області. Вони займаються вирощуванням ягідних культур багато років. На їхній земельній ділянці у 18 соток в різний час росли малина, аґрус, виноград, смородина, порічка, ожина, лохина… Є, звісно, й овочі. Нині вони експериментують з екзотами на кшталт інжиру та хурми, і збирають перші врожаї.
 
Подружжя Рудаків до розуміння того, що клімат у наших краях змінюється, дійшли дослідним шляхом, спостерігаючи за рослинами. Через значну посуху малина всихала просто на очах, а полив звичним способом призводив до сонячних опіків її листя. Такі ж опіки отримували і томати. «Лист швидше випаровує воду, ніж коренева система її подає. У нас на малині стоїть крапельний полив, але цього не вистачало, бо було дуже спекотно. Особливо в період достигання ягід. Треба теплиці ставити, можливо, без бокових стінок, або ж робити суцільне укриття спеціальними сітками. Ці рослини 40 і більше градусів не витримують», – говорить Тетяна Рудак. До речі, сітки успішно використовують на Закарпатті. Зокрема, фермерське господарство «Коник», що знаходиться у селі Сторожниця під Ужгородом, таким чином уже не перший рік захищає від активного сонця свої сади.
 
Що стосується нових сортів, на Харківщині раніше навіть волоські горіхи та сортовий виноград були екзотикою. Наразі ж уже багато років у цьому кліматі ростуть і плодоносять персики. Приживаються і дають врожай 3-4 сорти хурми. Є випадки вирощування у відкритому ґрунті актинідії. «Можна вирощувати все, але потрібно для кожної культури створювати свої умови», – підсумовує Олег Рудак.

Овочі у відкритому ґрунті без поливу вже не виростиш

Зміївська овочева фабрика до повномасштабного вторгнення спеціалізувалася на вирощуванні огірків та помідорів у теплицях. На жаль, їх повністю знищили під час кількох ракетних ударів по селищу Слобожанському, що на Чугуївщині. Відновлювати їх до кінця війни в повному обсязі не планують.
 
Тож, за словами директора підприємства Ігоря Сисенка, фабрика була змушена перейти на вирощування овочів борщового набору у відкритому ґрунті. У 2024 році тут на площі 20 гектарів висадили кілька сортів цибулі, моркву, буряк, солодкий перець та кавуни. Все — під крапельним поливом.

Як говорить Ігор Сисенко, Харківщина є регіоном критичного землеробства. Природних опадів більше не вистачає, щоби овочі росли просто так. Саме тому, маючи значний досвід крапельного поливу у теплицях, його перенесли і на ґрунт.

Зміївська овочева фабрика має власну свердловину, також у них підписаний договір з місцевою теплоелектростанцією на постачання технічної води. Це дозволяє підприємству не лише займатися овочівництвом, а й планувати надалі розширення площ на 50 відсотків щороку, якщо, звісно, це дасть зробити безпекова ситуація в регіоні.

Крім того, у планах — будівництво резервуарів для збирання води. Це дозволить не залежати від частих відключень електроенергії та можливих блекаутів. «З огляду на зміну кліматичних умов в Україні нам доведеться переймати досвід південних регіонів США, де вже давно вирощують кукурудзу із застосуванням поливальних машин, — говорить Сисенко. — Це напряму впливає на врожайність цієї культури, підвищуючи її в два рази». В Україні ж, за словами директора фабрики, овочі без поливу виростити вже просто неможливо.

Сподіваючись на диво

Крім літньої спеки дуже докучають аграріям поворотні заморозки. Це змушує обирати більш пізні сорти звичних культур і висаджувати розсаду в ґрунт пізніше. Страждають від цього і виробники зернових та зернобобових культур.

Керівник одного з найпотужніших у Зміївській громаді Харківської області сільського фермерського господарства «РеВіК» і представник Всеукраїнської аграрної ради в регіоні Дмитро Ревенко в агробізнесі давно. Він теж неодноразово наголошував, що Харківщина є територією критичного землеробства.
 
Останні три воєнні роки показали, що це дійсно так: літо-2024 виявилося неймовірно спекотним і сухим, разом з тим упродовж 2022-2023 років випало опадів удвічі більше за норму. Але аграрії попри відчутні зміни погодних умов поки технології дуже не змінюють, обмежуються коригуванням термінів посівної та жнив, сподіваючись на диво.

«Восени ми сіємо плюс мінус так само, як і сіяли, бо не можемо вгадати, як буде з дощами», — говорить Дмитро Ревенко. 2024 року, за його словами, осіння посівна озимої пшениці, ячменю, ріпаку тощо пройшла як і зазвичай — у вересні. Аграрії ризикували, бо земля була суха. В господарстві розуміли, що насіння одразу не проросте — буде чекати сприятливих умов. Так, в принципі, й сталося: у кінці жовтня пройшли дощі, на початку листопада озимина зійшла. Вона була не в доброму стані, але була. «І так зробили 90 відсотків аграріїв по Україні», — наголошує Ревенко.

Нові рослини в нових умовах

За словами директора з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолія Ткачука найсильніше кліматичні зміни наразі проявилися в південних областях України — Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, Дніпропетровська область. Там традиційно були два напрямки в аграрному секторі — зернове господарство на великих територіях і овочівництво на поливних площах, зокрема за рахунок Каховського водосховища, знищеного внаслідок руйнації росіянами Каховської греблі у червні 2023 року. «Минулий рік був показовим, бо дощів не було, поливу не було, температура під 40 градусів, усе горіло. Тож повернення до традиційного господарства неможливе, треба шукати інші варіанти», — впевнений науковець.

За словами Анатолія Ткачука, до нього вже зверталися голови громад з проблемних територій, і вони спільно зробили підбірку рослин, які можуть бути цікаві як з погляду вирощування, так і споживання та реалізації в Україні. Інші території теж отримали серйозні зміни. Зокрема, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області. На думку експерта, там ситуація ще не така критична, як на півдні, але й у цих регіонах відкриваються нові можливості для вирощування нових культур. Серед них — виноград, хурма, інжир, батат, артишоки, трав’янисті рослини. Серед зернових перспективним може бути амарант. В Україні цілком реально закладати навіть плантації маслин. «У традиційних місцях вирощування маслин — в Іспанії, Греції, Північній Африці — клімат для них стає вже занадто спекотним. А в Україні їх можна і вирощувати, і переробляти з високою долею рентабельності», — впевнений пан Ткачук.

Меліорація — не панацея

Поливні площі в Україні скорочуються з кожним роком. Наразі ж існує ще один виклик — військові дії, що наносять непоправної шкоди сільському господарству. Найяскравіший приклад — вже згадане Каховське водосховище, яке «напувало» 584 тисячі гектарів земель.

У відносно безпечних регіонах, зокрема, на Полтавщині, вже намагаються відновити зрошувальні системи, залучаючи кошти міжнародних донорів. Бо насправді це — дуже дорого. Дмитро Ревенко зазначає, що землі господарства «РеВіК», яке він очолює, частково знаходяться на територіях, де колись існували системи зрошування: одна — з водогону, інша — з річки Уди. У 2020 році вони зробили попередній план відновлення цієї системи та прорахували приблизні витрати. Самі роботи планувалися на 2022-2023 роки, але через воєнні дії цього не сталося. І до завершення бойових дій в Україні Дмитро Ревенко повертатися до цієї теми не збирається — великі капіталовкладення і великі ризики.

А от Анатолій Ткачук упевнений, що меліорація в нинішніх кліматичних умовах — уже не панацея. «В Україні дуже зменшилася водність. Велика проблема з тим, що нема боліт — вони осушені. Опади, які мають падати пізньої осені і зимою, не акумулюються. Нема води, тому серйозні поливи зараз неможливі. Як вихід можна думати про акумуляцію дощової води та про будівництво свердловин, але це можливо тільки для невеликих господарств. Бити свердловини для великих поливів — нереально. А більшість малих річок або зникли, або зникають», — говорить експерт.

Цьогоріч 8 січня 2025 року синоптики зафіксували черговий температурний максимум за останні 24 роки — 9,4 градуса тепла. Часник, посаджений під зиму, вже виліз. Щіткою пробивається морква, яку дехто посадив восени. Брунькується смородина на землі, яку українці такою дорогою ціною ось уже три роки захищають від агресора.

березень 2025